Справа № 214/2060/25
1-кс/214/272/25
14 березня 2025 року слідчий суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі клопотання старшої слідчої СВ ВП№4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно не працюючого, маючого професійно-технічну освіту, не одруженого, на утриманні дітей не маючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого :
1)26.11.2003 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст.186, 69 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;
2)01.11.2004 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26.11.2003 року та до відбуття остаточно визначено 3 роки 1 місяці позбавлення волі. Звільнився 12.04.2007 року з Кременчуцької ВХ Полтавської області по відбуттю строку покарання;
3)21.10.2008 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 25.09.2010 року з Солонянської ВК Дніпропетровської області (№21), ст.81 КК України, умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 10 днів;
4)21.06.2011 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21.10.2008 року та до відбуття остаточно визначено 3 роки 1 місяці позбавлення волі;
5)04.08.2011 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за вчинення даного кримінального правопорушення з покаранням за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21.06.2011 року та до відбуття остаточно визначено 6 роки 6 місяців позбавлення волі;
6)18.10.2011 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за вчинення даного кримінального правопорушення з покаранням за вирокомДовгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 04.08.2011 року та до відбуття остаточно визначено 5 років позбавлення волі. Звільнився 26.03.2015 року з Софіївської ВК Дніпропетровської області (№45), ст.81 КК України, умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 19 днів;
7)24.12.2015 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вирокомДовгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18.10.2011 року та до відбуття остаточно визначено 3 роки 1 місяці позбавлення волі. Звільнився 22.03.2019 року з Солонянської ВК Дніпропетровської області (№21) по відбуттю строку покарання;
8)12.06.2020 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст.190 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;
9)18.02.2021 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 12.06.2020 року та до відбуття остаточно визначено 1 рік 3 місяці позбавлення волі;
10)08.04.2021 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за вчинення даного кримінального правопорушення з покаранням за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18.02.2021 року та до відбуття остаточно визначено 3 роки 1 місяця позбавлення волі;
11)02.06.2021 Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за вчинення даного кримінального правопорушення з покаранням за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 08.04.2021 року та до відбуття остаточно визначено 3 роки 3 місяців позбавлення волі;
12)10.09.2021 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу, зміненим ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2021, за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185; ч.3 ст.185; ч.2 ст.185; ч.1 ст.70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за вчинення даного кримінального правопорушення з покаранням, призначеним за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02.06.2021 року та остаточно до відбуття визначено 3 роки 4 місяці позбавлення волі;
13)21.10.2022 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч.2 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за вчинення даного кримінального правопорушення більш суворим покаранням за вирокомДовгинцівським районним судом м. Кривого Рогу від 10.09.2021 року, зміненим ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2021 та до відбуття остаточно визначено 3 роки 4 місяці позбавлення волі. Звільнився 26.04.2024 з Солонянської ВК Дніпропетровської області (№21) по відбуттю строку покарання;
07.01.2025 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст.75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік.
.
встановив:
13 березня 2025 року до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання.
Відповідно до клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що в провадженні слідчого відділення відділення поліції № 4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12025041750000294від 06.03.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , діючи повторно, в період дії воєнного стану, 03.03.2025 року о 07:00 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, належне потерпілому ОСОБА_7 :
?ноутбук сірого кольору марки «AcerAspire 3», з серійним номером: NXK6SEU008346128863400, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №598 від 11.03.2025 року 14968,36 гривень;
Після чого, ОСОБА_5 залишив місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд.
Внаслідок умисних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 спричинено матеріальний збиток на суму 14968,36 гривень.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, вчиненого в умовах воєнного стану.
Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила суд його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував протии обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_4 підтримав думку підозрюваного, та просив суд застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 в скоєному злочині є докази, зібрані в ході досудового розслідування, а саме:Протоколом допиту предстаника потерпілого ОСОБА_8 від 04.03.2025 року; Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 10.03.2025 року; Висновком експерта №598 від 11.03.2025 року; Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 10.03.2025 року; Протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_9 від 10.03.2025 року; Протоколом огляду предмета від 10.03.2025 року; Постановою про визнання речових доказів від 11.03.2025 року; Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 10.03.2025 року; Протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_10 від 10.03.2025 року; Протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_10 від 10.03.2025 року; Протоколом огляду предмета від 11.03.2025 року; Постановою про визнання речових доказів від 11.03.2025 року; Повідомленням ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 13.03.2025.
Досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Зазначений ризик підтверджується тим, що:
ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, тобто не має законних, належних та достатніх засобів для існування; ОСОБА_5 раніше судимий, останній раз 07.01.2025 року Саксаганським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до 1 рокуобмеження волі. На підставі ст. ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік та в момент іспитового строку знову останньому інкриміноване вчинення кримінальне правопорушення з корисливих мотивів.
Тобто, враховуючи вищевикладене, так як ОСОБА_5 був неодноразово судимим тому, побоюючись покарання, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тим самим перешкоджати об'єктивному розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності.
Вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначений ризик підтверджується тим, що: підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований; не має постійного джерела одержання прибутку; не має достатньо міцних соціальних зв?язків; раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, має 14 судимостей за вчинення корисливих злочинів; на даний момент перебуває на іспитовому строціз 07.01.2025 року і до 07.01.2026 на підставі вирокуСаксаганського районного суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 року згідно довідки Саксаганського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 13.03.2024.
Вищенаведене обґрунтовано свідчить про наявність ризику того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 буде продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення саме з корисливих мотивів.
При обранні запобіжного заходу повинні враховуватись одночасно його мета (ч.1 ст.177 КПК), підстави (ч.2 ст.177 КПК) та інші передбачені законом обставини (ст.178 КПК).
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
13 березня 2025 року ОСОБА_5 у відповідності до ст.278 КПК України було повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України .
Слідчий суддя, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 інкримінованого кримінального правопорушення за ознаками ч.4 ст. 185 КК України, враховує положення ст.ст. 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії проведення підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин"(рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, n. 34).
На думку суду, сукупність матеріалів досудового розслідування, які долучені до клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу з огляду потреб судового розслідування.
Як зазначено в ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги і п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, слідчий суддя бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", а саме: «При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших альтернативних запобіжних заходів»; у рішенні від 28.05.2020 у справі «Распряхін проти України», в якому Європейський суд констатував порушення п.3 ст. 5 Конвенції, у зв'язку з тим, що орган державної влади, не оцінивши конкретні факти або не розглянувши можливість застосування інших запобіжних заходів як альтернативу тримання під вартою під час досудового слідства, та по суті постійно посилаючись на тяжкість обвинувачень і ризик ухилення або перешкоджання слідству, продовжували строк тримання під вартою на підставах, які не можуть вважатися «достатніми» та «відповідними».
Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Таким чином, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного слідчий суддя враховує не лише тяжкість обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, а також те, що підозрюваний має визначене місце проживання по АДРЕСА_1 , а тому фактично вказані обставини не позбавляють можливості здійснення контролю за ним з боку слідчого та прокурора у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчий суддя констатує, що незважаючи на те, що ризик можливих спроб вчинити інше кримінальне правопорушення повністю не виключається, але він є настільки мінімізованим, що не переважає над принципом поваги до особистої свободи, і дає підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, як альтернативу триманню під вартою. При цьому, відмічає, що сам по собі факт наявності підозри у вчинені кримінального правопорушення та ймовірність призначення підозрюваному суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, на що посилався слідчий у клопотанні, не свідчить про неефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Твердження ж слідчого про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не є достатніми для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. У справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
При цьому, суд враховує, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення Європейського суду з прав людини від 23.02.2012 року у справі «Клішин проти України», № 30671/04).
У відповідності ж до вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та 2 ч.1 ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
За відсутності конкретних фактів ухилення підозрюваного від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, відсутні підстави припускати неефективність запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим, прокурором, при доведеності обставин, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.194 КПК України, не доведено, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду і вчинити інше кримінальне правопорушення, та відповідно до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та водночас про обрання більш м'якого запобіжного заходу, а саме: цілодобового домашнього арешту. На думку слідчого судді, цілодобовий домашній арешт стане надійною запорукою дотримання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, а покладення на нього додаткових обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, забезпечить дотримання вимог ст.2 та ч.2 ст.28 КПК України щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.
Крім того, слідчий суддя відмічає, що при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність домашнього арешту прокурор разом зі слідчим не позбавлений процесуальної можливості звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді щодо зміни запобіжного заходу на більш тяжкий.
Керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 181,182,183, 184, 186, 193, 194, 196, 205, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів, тобто до 11 травня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 59 (п'ятдесят дев'ять), тобто до 11 травня 2025 року наступні обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду за межі м. Кривого Рогу;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом.
- не залишати приміщення АДРЕСА_1 з 22-00 години до 06-00 години.
По закінченню цього строку та за відсутністю клопотання прокурора в межах строку досудового розслідування, в порядку ст. 199 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та заборона залишати житло припинять свою дію і запобіжний захід, заборона та обов'язок вважаються скасованими.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, який повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчого.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 17 березня 2025 року о 16-10 години.
Слідчий суддя ОСОБА_1