Справа № 211/7398/24
Провадження № 2/211/520/25
17 березня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Сарат Н.О.,
при секретарі - Зоріній С.М.,
у відсутність сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в міста Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Мотивуючи свої позовні вимоги, тим що на підставі рішення Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради від 02.12.1988 року № 335/1 користується квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є її сином зареєстрований у вказаній квартирі, однак з 2022 року там не проживає, особистих речей в квартирі не має. Факт реєстрації відповідача, тягне за собою нарахування на неї комунальних платежів та експлуатаційних витрат, участі у погашенні яких відповідач не приймає.
Просить суд визнати відповідача, таким що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 28 листопада 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони повторно не з'явилися.
Позивач до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягає, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились в судове засідання, не повідомили причини неявки, не подали відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних мотивів.
Так, під час вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що правовідносини у даній цивільній справі регулюються положеннями Житлового кодексу Української РСР, якими передбачені права наймачів житлових приміщень та членів родини останніх.
Як встановлено судом, що ОСОБА_1 та членам її родини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі рішення Довгинцівської районної в місті ради № 335/1 від 02.12.1988 року була виділена квартира за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 9 ). В даній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , однак останній з березня 2022 року там не проживає ( а.с. 10 - акт).
Відповідно до ст.71 Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом
З аналізу вказаної норми слідує, що наявність у особи статусу наймача або члена сім'ї наймача не є визначальним при вирішенні питання щодо їх права на користування житловим приміщенням та реєстрацію в ньому. Обов'язковою умовою для цього є встановлення факту відсутності особи в займаному ним приміщенні понад встановлені законом строки без поважних на те причин, на чому також акцентує увагу Верховний Суд України в п. 9 Постанови Пленуму № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України».
Відповідно до положеньст.72 ст.71 Житлового кодексу Української РСР,ст.7Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі такого судового рішення, яке набрало законної сили.
Також, згідно ст.71 ЖК УРСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
При цьому, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання, що в повному обсязі відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 16.01.2012 року у справі № 6-57цс11.
У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №490/12384/16-ц висловлений висновок щодо застосування статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Вказано, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Поважні причини відсутності відповідача у вищезазначеному житловому приміщенні відсутні. Таким чином, оскільки відповідач понад шість місяців без поважних причин відсутній і не проживає у квартирі за місцем реєстрації, належним чином не здійснює його утримання, а отже є підстави для визнання його такими, що втратив право користування даним житлом.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем не заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, вони покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 317,319,391,405 ЦК України, ст..ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України,суд ,-
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким що втратив право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя: Н. О. Сарат