Справа № 229/2403/24
Провадження № 1-кп/211/314/25
іменем України
про призначення справи до судового розгляду,
продовження строків тримання під вартою та етапування
14 березня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю (в режимі відеоконференції): прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Кривому Розі кримінальне провадження за №12024052260000038 від 20.01.2024 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, -
встановив:
У провадження Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор висловила думку щодо можливості призначення судового розгляду зазначеного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачена та захисник не заперечували проти призначення провадження до судового розгляду.
Заслухавши думку сторін, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду.
Обвинувальний акт, складений відповідно до вимог діючого КПК України та підсудний даному суду.
Підстав для закриття провадження на підставі п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України не встановлено.
Суд вважає за необхідне здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні через відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про можливість призначити судовий розгляд, про час та місце судового засідання повідомити учасників кримінального провадження.
Крім того, прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження застосування обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення і тому враховуючи тяжкість покарання, яке їй загрожує, існують ризики, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення. За наявності ризиків, передбачених п. 1,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення виконання покладених на обвинувачену обов'язків, прокурор просив продовжити строк запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на 60 діб.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримала.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачена ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та підтримує клопотання захисника.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (частина друга статті 331 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, яке відноситься до кримінального проступку та тяжкого злочину, відповідно до вимог ст.12 КК України, та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ризики продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , згідно зі ст.12 КК України, віднесено до тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що загрожує обвинуваченій, за умови доведеності її вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачена з метою уникнення покарання. Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченої від суду. Ризику впливу на свідків судом не встановлено.
На обґрунтування ризику можливого переховування обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд надає оцінку особі обвинуваченої, який незаміжня, дітей на утриманні не має, офіційного місця роботи та постійного самостійного заробітку не має. Обвинувачена не має міцних соціальних зв'язків, які були б засобом превенції від можливої подальшої негативної і девіантної поведінки та ухилення від явки до суду.
Суд вважає, що прокурором доведено також ризик можливого продовження незаконної діяльності обвинуваченою.
Зважаючи на те, що обвинуваченій інкримінується вчинення тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, що створює загрозу для населення та становить підвищену суспільну небезпечність, суд вважає, що у даній справі, з урахуванням презумпції невинуватості, превалює суспільний інтерес, який виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Відтак, суд вважає, що тимчасова ізоляція обвинуваченої ОСОБА_5 від суспільства є цілком виправданою мірою, насамперед превентивною, оскільки, окрім захисту прав і інтересів обвинуваченої, суд повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому і запобігти можливій злочинній діяльності особи, якій пред'явлено підозру та висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, а тому приходить до висновку про необхідність продовжити щодо даної обвинуваченої винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить її належну процесуальну поведінку, а також не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України..
Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що хоча тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Суд вважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого звинувачення ОСОБА_5 , характер та обставини протиправних дій, в яких вона обвинувачується, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу до обвинуваченої ОСОБА_5 у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.
З урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли докази судом не досліджені, підстав для зміни обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не вбачається, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі і домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченої, а обраний ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи особу обвинуваченої, тривалість перебування під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій ОСОБА_5 заставу у розмірі 60-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків та зумовити її належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3, 4 ст.183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинувачену такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; утримуватись від спілкування зі свідками, не відвідувати заклади громадського харчування та розважальні заклади.
Також, при підготовці до судового розгляду, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 наразі перебуває в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4», у зв'язку з чим її необхідно етапувати до ДУ «Криворізька установа виконання покарань №3» з подальшою її доставкою до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду кримінального провадження за її участю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 183,184, 193-199, 314-315, 336, 376 КПК України, суд
постановив:
Призначити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024052260000038 від 20.01.2024 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на 14 годину 00 хвилин 29 квітня 2025 року.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
В судове засідання викликати прокурора, захисника, обвинувачену.
Клопотання прокурора задовольнити, продовжити застосування щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12 травня 2025 року, включно.
Визначити заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., у разі сплати якої вважати обраним ОСОБА_5 запобіжний захід - заставу.
Покласти на обвинувачену у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; утримуватись від спілкування зі свідками, не відвідувати заклади громадського харчування та розважальні заклади.
Роз'яснити обвинуваченій, що у разі невиконання нею покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченій негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити прокурору, захиснику, обвинуваченій - для відома, начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4) для виконання.
Етапувати обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» до ДУ «Криворізька установа виконання покарань №3» з подальшою її доставкою до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Виконання ухвали в частині доставки обвинуваченої ОСОБА_5 з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4» до ДУ «Криворізька установа виконання покарань №3», покласти на начальника ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4».
Зобов'язати начальника ДУ «Криворізька установа виконання покарань №3» при надходженні обвинуваченої ОСОБА_5 повідомити Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1