Справа № 159/7662/24
Провадження № 2/159/252/25
13 березня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Лесика В.О.,
з участю секретаря судового засідання Посполітак Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позовних вимог.
13 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, у якому прохає суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №103675182 від 12.02.2021 року в розмірі 19679,88 грн., що складається з: 6756 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 12923,88 грн. - заборгованості за відсотками, а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн. та правничу допомогу 6000 грн.
Позов обґрунтовується тим, що 12 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103675182, за умовами якого відповідач отримав у борг грошові кошти в розмірі 8000 грн., які зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування ними. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за цим договором виконало, надало відповідачу кредит в обумовленому розмірі. У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, кредит не повернула, проценти не сплатила. На підставі договору про відступлення прав вимог від 29 липня 2021 року № 05Т право вимоги за вказаним договором про споживчий кредит перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»), а на підставі договору факторингу від 24 січня 2022 року № 1/15 таке право перейшло до позивача. На момент переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Пінг-понг» заборгованість відповідача склала 19679,88 грн., з яких: 6756 грн. тіла кредиту; 12923,88 грн. відсотків. Оскільки відповідач заборгованість за кредитним договором від 12 лютого 2021 рокуне погасила і право вимоги за ним перейшло до ТОВ «ФК «Пінг-понг», у зв'язку з чим позивачем заявлено позов до суду.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідачем подано відзив в якому заперечує проти задоволення позову, а саме вважає, що позивачем не надано доказів того що картковий рахунок на який перераховувались грошові кошти в сумі 8000 грн. належить саме відповідачу. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності та недано повідомлення про відступлення права грошової вимоги.
Не визнає і в частині витрат правничої допомоги. За таких обставин просить у позові відмовити.
Рух справи в суді.
Позовна заява подано до суду 13.11.2024 року.
15.11.2024 року до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Волинській області скеровано запит про місце реєстрації відповідача.
29.01.2025 року отримано повідомлення про реєстрацію відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 29.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання. Одночасно, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Позиція учасників судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, у відзиві на позов просили розглядати справи у їх відсутності, позов не визнали, заперечили проти його задоволення з підстав викладених у відзиві на позов, просять у позові відмовити.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви прийнятого рішення
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов таких висновків.
Нормою п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1
ст. 205 ЦК).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями ст. 526 ЦК визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626-628 ЦК слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 10561 ЦК процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Приписами ч. 3 ст. 11 Закону визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З копії договору про споживчий кредит №103675182 вбачається, що 12 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит в розмірі 8000 грн. (п. 1.2) на строк 30 днів
(п. 1.3), а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними (п. 1.1).
Термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14.03.2021 (п.1.4)
Проценти за користування кредитом: 7200 грн., які нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування (п. 1.5.2). Водночас, згідно з п. 1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).
У п. 2.3.1 сторони погодили, що продовження строку кредитування, зазначеного в п. 1.3 договору, може відбуватися на пільгових або стандартних (базових) умовах.
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством. Для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 цих Правил, у тому числі, сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (п. 2.3.1.1).
Відповідно до п. 2.3.1.2 позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке продовження відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. договору.
Відповідно до п. 2.1 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
У п. 6.1. сторони погодили, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній система Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Реквізити договору містять інформацію про його підписання відповідачем електронним підписом та достатні дані щодо особи ОСОБА_2 , зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, номер мобільного телефону та адресу електронної пошти.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» доведено факт укладення 12.02.2021 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору №103675182 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного повідомлення (SMS) одноразовим ідентифікатором. ТОВ « Мілоан» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором, надавши кредит в сумі 8000 грн. відповідачу. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за вказаним договором у строки, передбачені договором, щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами.
За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів щодо перерахунку коштів в сумі 8000 грн. на її картковий рахунок, а також застосування строку позовної давності, спростовуються наданими позивачем доказами, а саме :
- платіжним дорученням №25413325 від 12.02.2024 доводиться ТОВ "Мілоан" перерахувало ОСОБА_2 на кредитний рах. № 537523XXXXXX159, код банку MASTERCARD, призначення платежу: Кошти згідно договору 103675182;
- відомостями про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №03675182 доводиться, що відповідач скористалась правом на пролонгацію чотири рази :
1) 14.03.2021 сплативши 500 грн. процентів по кредиту, згідно п. 1.5.2 Договору;
2) 15.03.2021 року сплативши 400 грн. процентів по кредиту, 400 грн. комісії за пролонгацію та 1420 грн. відсотків, після чого відсотки нараховувались згідно п. 1.5.2 Договору протягом 30 днів;
3) 02.04.2021 сплативши 100 грн. комісії, 422 грн. тіла кредиту та 592 грн. відсотків, після чого відсотки нараховувались згідно п. 1.5.2 Договору протягом 7 днів та п.1.6
згідно п. 1.6. Договору протягом 11 днів.
4) 17.04.2021 сплативши 200 грн. комісії за пролонгацію, 422 грн. тіла кредиту та 594 грн. після чого відсотки нараховувались згідно п. 1.5.2 Договору протягом 15 днів.
Вказаними відомостями доводиться, що заборгованість позичальника за Кредитним договором №№103675182 від 12.02.2021 року, становить 19679,88 грн., яка складається з: заборгованість по тілу кредиту -6756 грн.; заборгованість за відсотками - 12923,88 грн.
Часткове погашення відповідачем кредитної заборгованості, в тому числі і сплачених нею щомісячних процентів, підтверджується вказаною випискою по рахунку, останній платіж відповідачем проведений 17.04.2021 року.
Із цієї виписки чітко вбачається, що відповідачем здійснювалась часткові оплати заборгованості, що свідчить про те, що відповідач визнала, що отримала кредитні кошти, користувавалася ними та здійснювала певні оплати для погашення кредитної заборгованості.
Натомість, відповідачем не спростовано визначений у позовній заяві розрахунок заборгованості, будь-яких доказів щодо погашення нею боргу за кредитним договором суду не надано.
Сама лише незгода відповідачем з наведеним розрахунком заборгованості не може свідчити про неналежність такого доказу.
Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки відповідачем не надано доказів на спростування наданих позивачем в обґрунтування позову доказів, а відтак суд вважає наданими позивачем доказами підтверджено правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача тіла кредиту у розмірі 6756 грн. та 12923,88 грн.
Крм цього, доводи відповідача про те, що позивачем пропущено загальний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, судом не приймаються, оскільки спростовуються наданим позивачем доказами.
У відповідності до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З копій договору відступлення прав вимог від 29 липня 2021 року № 05Т та витягу з додатку до цього договору, укладених між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», слідує, що ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» , в тому числі і право вимоги до за договором № 1036751821.
З копій договору факторингу від 24 січня 2022 року № 1/15 та витягу з додатку до цього договору, укладених між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-понг», вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Пінг-понг» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1036751821.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відтак, аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1036751821 від 12 лютого 2021 року, укладеним між АТ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
За таких обставин та враховуючи, що доказів належного виконання своїх договірних зобов'язань відповідачем суду не надано, факт отримання кредиту та розмір заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2422,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується вимоги про стягнення 6000 грн витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
З огляду на викладене, суд беручи до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, а також заперечення відповідача, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає за необхідне визначаючи розмір витрат на правничу допомогу у сумі 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 546, 625, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором №103675182 від 12.02.2021 року в сумі 19679,88 ( дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн.).
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг» 1000 (одну тисячу) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Пінг-Понг» , код ЄДРПОУ 43657029, юридична адреса: м.Київ, вул. Рибальська,22.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса : АДРЕСА_1 . Повний текст рішення складено 17.03.2025.
Головуючий: В.О.Лесик