Справа №523/4077/25
Провадження №1-кс/523/1005/25
15 березня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону «Про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відносно:
- ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Лубни, Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 українця, одруженого, маючого на утриманні дитину 2012 р.н., перебуваючого на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області у спеціальному званні «майор» поліції, раніше не судимого, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-
Другим слідчим відділом (з дислокацією в місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025150020000724 від 13.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.
Процесуальне керівництво у вищевказаному кримінальному провадженні здійснюється Офісом Генерального прокурора.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області (ГУНП) № 1971 о/с від 13.12.2024 майора поліції ОСОБА_4 призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ст.ст. 2, 18 Закону України «Про Національну поліцію» основними завданнями та обов'язками поліції, окрім іншого, є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності, неухильне дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійне виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків.
У своїй діяльності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція, відповідно до покладених на неї завдань, окрім іншого, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчинення правопорушень, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходи щодо їх усунення, вживає заходи з метою виявлення кримінальних правопорушень, здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.
Служба в поліції, відповідно до ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
У відповідності до вимог п.п. 3 п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», на працівників Національної поліції поширюється дія вказаного закону.
Згідно п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 22, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є уповноважені на виконання функцій держави, зокрема поліцейські, які в установленому законом порядку притягаються до кримінальної відповідальності. Вказаним особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Зазначені особи зобов'язані вживати невідкладно заходи щодо запобігання одержанню неправомірної вигоди визначені у ст. 24 цього Закону.
В силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_4 знав та розумів, що вимогами статей 3, 22 і 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, поліцейським заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, вони зобов'язані вживати невідкладно заходи щодо запобігання одержанню неправомірної вигоди визначені у ст. 24 цього Закону.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993, правоохоронними органами є органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відділ поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області є складовим підрозділом Міністерства Внутрішніх Справ, правоохоронним органом, який здійснює правозастосовні та правоохоронні функції, а його працівники, які виконують вказані функції, працівниками правоохоронного органу.
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію'ОСОБА_4 прийняв присягу працівника Національної поліції України вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин.
Так, 07.02.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи чоловіком у віці від 18 до 60 років, тобто таким, що підлягає призову під час мобілізації був зупинений в м. Одесі військовослужбовцями та після перевірки військово-облікових документів доставлений в ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії.
Вважаючи, що військовослужбовці його доставили проти волі, ОСОБА_8 зателефонував до ОСОБА_4 за номером мобільного телефону НОМЕР_1 , повідомив, про те, що його незаконно затримали співробітники РТЦК та СП та запитав у останнього поради, як у фахівця в галузі права, щодо його подальших дій.
ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 , що за 10 000 доларів США може домовитись з керівництвом РТЦК та СП, щоб його відпустили.
Далі, 10.02.2025 близько о 16:50 годин ОСОБА_8 під час переміщення в РТЦК та СП по сигналу «Повітряна тривога» зміг покинути територію збірного пункту РТЦК та СП та прибув до місця проживання.
В подальшому 12.02.2025 під час телефонної розмови ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_8 зустрітись біля його місця проживання, а саме біля магазину «АТБ» за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні 111, для з'ясування чи перебуває він у розшуку.
Після цього, зустрівшись з ОСОБА_8 в обумовленому місці, ОСОБА_4 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом повідомив ОСОБА_8 , що має вплив на знайомих медичних співробітників, які вирішують питання щодо повного списання з лав Збройних Сил України та пояснив, та за грошову винагороду в розмірі 15 000 доларів США він може супроводжувати поетапне проходження військово-лікарської комісії та з подальшим зняттям з військового обліку в зв'язку із інвалідністю, неодноразово вказуючи на те, що в разі не списання з військового обліку і не передачі йому грошових коштів в розмірі 15 000 доларів США останній матиме проблеми з правоохоронними органами, буде перебувати в розшуку та у разі його затримання буде мобілізований до лав ЗСУ.
Після цього, розуміючи протиправність дій ОСОБА_4 , ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинюваний злочин та у подальшому діяв під контролем на викриття злочинної діяльності.
У наступному 12.03.2024 близько 11:54 під час телефонної розмови ОСОБА_4 повідомив, що потрібно зустрітися та вказав, що буде чекати біля магазину АТБ, де зустрічались минулого разу.
Після цього 12.03.2025 близько 12:01 год на виконання свого злочинного умислу ОСОБА_4 зустрівши з ОСОБА_8 біля магазину АТБ, за адресою: м. Одеса, просп. Небесної сотні, буд. 111, де в ході розмови повідомив, що для позитивного вирішення питання
ОСОБА_9 має надати гроші в сумі 15000 доларів США, які будуть зберігатися у ОСОБА_4 до виготовлення необхідних документів, з метою забезпечення виконання домовленості з знайомими лікарями профільних медичних закладів Одеської області, які займаються виготовленням необхідних документів для отримання відповідної групи інвалідності.
Наступного дня, 13.03.2025 близько 18:50 год., ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел та переслідуючи корисливий мотиви, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, прибув на автомобілі марки Honda Accord 2006 року випуску, зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 на територію парковки навпроти магазину «АТБ», який розташований за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні 111, де за попередньою домовленістю зустрівся із ОСОБА_8 , після чого на виконання попередньо виказаної вимоги перебуваючи в салоні вказаного автомобіля одержав від останнього неправомірну вигоду у розмірі 15000 доларів США, що (станом на 13.03.2025, згідно офіційного курсу НБУ, становило 622905 грн) за здійснення впливу на знайомих медичних працівників та посадових осіб профільних медичних закладів Одеської області, уповноважених на виконання функцій держави, для прийняття рішення щодо визнання ОСОБА_8 , інвалідом відповідної групи, що дасть в подальшому змогу зняття з військового обліку як непридатного до військової служби.
Безпосередньо після отримання зазначеної неправомірної вигоди, злочинні дії ОСОБА_4 було викрито та припинено співробітниками правоохоронних органів, після чого останнього затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також на те, що існують ризики, передбачені п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, які дають йому достатні підстави вважати, що підозрюваний може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та суду ; знищити, сховати або спотворити речові докази; незаконно впливати на свідків ; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, вручені підозрюваному завчасно 14.03.2025.
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 991 (дев'ятсот дев'яносто один) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 000 748 (три мільйони сімсот сорок вісім) гривень.
Підозрюваний та його захисники заперечували проти задоволення клопотання, через недоведеність ризиків на які посилається прокурор, та можливість обрання іншого запобіжного заходу , не пов'язаного з триманням під вартою, не обгрунтованістю підозри адже жодного факту вимагання не доведено. Також захист наполягав на визначення застави не більше 300 прожиткових мінімумів.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією в місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025150020000724 від 13.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України.
13.03.2025 ОСОБА_4 затримано у порядку ст.208 КПК України і цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Від підозрюваного скарг на незаконні дії відносно нього з боку працівників органів досудового розслідування не надходили, інших заяв та клопотань не було.
Вивчивши клопотання та надані суду матеріали, вислухавши думки прокурора, захисника та підозрюваного, приходжу до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення. А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального провадження, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.
-При розгляді вказаного клопотання було встановлено що підозра у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України відносно ОСОБА_4 є обґрунтованою, що на цьому етапі досудового розслідування підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення в якій зазначено про те, що ОСОБА_4 вимагає грошові кошти; протоколами допиту особи у якості свідка ОСОБА_8 аналіз якого свідчить про вимагання грошових коштів ОСОБА_4 ; допитами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; протоколами огляду та вручення грошових коштів; протоком затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.03.2025; протоколом обшуку автомобіля від 13.03.2025; іншими зібраними матеріалами під час досудового розслідування кримінального провадження.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, в судовому засіданні прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики:
Переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначений ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми роківз конфіскацією майна.
Варто зазначити, що ОСОБА_4 інкриміновано корупційне кримінальне правопорушення відповідно до примітки до ст. 45 КК України, що передбачає в разі доведення вини у суді, призначення останньому покарання виключно у вигляді позбавлення волі.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування,
а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Маючи значний досвід роботи в органах Національної поліції, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На даний час, ОСОБА_4 також достатньо обізнаний зі змістом отриманих результатів проведених слідчих (розшукових) дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим, застосування більш м'якого запобіжного заходу не є виправданим.
Крім того, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24.02.2022 Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 15-20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що характер інкримінованих підозрюваному злочинів має корисливу спрямованість та вчинені з використанням службового становища.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, зобов'яже ОСОБА_4 перебувати на робочому місці в №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, де в останнього буде можливість знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають доказове значення для досудового розслідування під час безпосереднього виконанням ним своїх службових обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження зокрема і тих які зберіглися на серверах і інших ресурсах в мережі Інтернет (акаунт, облікові записи та інше).
Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Зазначений ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винуватим, а також вимоги ч.8 ст.176 КПК України, вважаю, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Крім того, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладених в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» він переважає над особистим інтересом підозрюваного.
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема правової позиції, викладеній в п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України, вирішуючи питання щодо можливості застосування інших запобіжних заходів відносно підозрюваного, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків, та приймаючи до уваги відсутність фактичних даних, які свідчать про зміну цих ризиків, суд вважає неможливим запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного є достатньо обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3,5 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених КПК України. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З питання встановлення застави то її розмір повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та тому ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого), який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави поєднане з вимаганням, та з урахуванням його майнового стану.
Так встановлено, що на праві приватної власності у підозрюваного ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка площею 0,0854 га з кадастровим номером 5123781500:02:003:0496, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1100914851237.
Окрім того, на праві спільної сумісної власності розмір частки 1/3 ОСОБА_4 володіє квартирою, загальною площею (кв.м.): 57.3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 960005251237.
Також встановлено, що в дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_12 перебуває на праві сумісної власності розмір частки 1/3 знаходиться однокімнатна квартира площею площею 31.3 (кв.м.) за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 15019781.
З урахуванням наведеного, статті яка зазначена у клопотанні слідчого суд вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог ст.182 КПК України, у розмірі 991 (дев'ятсот дев'яносто один) розмірів прожиткових мінімуму для працездатних осіб, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З приводу доводів підозрюваного та захисника про недоведеності ризиків, то слідчим суддею досліджено докази які засвідчують їх наявність та спростовують доводи сторони захисту, а надані докази свідчать про обґрунтованість підозри саме з урахуванням кваліфікуючої ознаки «вимагання».
На підставі встановленого, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_13 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із триманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11 , тобто до 11.05.2025 року включно.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов'язків у разі внесення застави, закінчується 11.05.2025 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 991 (дев'ятсот дев'яносто один) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 000 748 (три мільйони сімсот сорок вісім) гривень.
Визначену заставу, необхідно внести у грошовій одиниці України на такі реквізити - отримувач коштів «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, банк отримувача «ДКСУ м. Київ», код банку отримувача 820172.
Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками ( ОСОБА_8 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та інших осіб які на даний час встановлюються);
-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Виконання ухвали покласти на прокурора та ДУ «Одеський слідчий ізолятор», відповідно, в частинах, що стосуються їх повноважень.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Слідчий суддя : ОСОБА_1