Номер провадження: 11-кп/813/561/25
Справа № 514/878/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Тарутинського районного суду Одеської області від 05.03.2024 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,
установив
Вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 05.03.2024 року, ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначено покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі..
Також даним вироком вирішено питання речових доказів та, судових витрат та заходів забезпечення.
Відповідно до вироку суду: 27.04.2023 приблизно о 13:00 годині, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_9 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що в домоволодінні нікого не має, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, підійшов до хвіртки воріт, яка була зачинена на запірний пристрій у вигляді проволоки, та за допомогою фізичної сили, обома руками зірвав замикаючий пристрій, відкрив хвіртку, через яку незаконно проник на огороджене подвір'я вищезазначеного домоволодіння.
В подальшому, ОСОБА_8 , реалізуючи свій протиправний умисел, знаходячись на території зазначеного домоволодіння, підійшов до вхідних дверей будинку, які на той момент не були зачинені на запираючий пристрій, відкрив двері та незаконно проник у житлову частину будинку.
Знаходячись в приміщенні будинку, ОСОБА_8 пройшов до приміщення кухні, де визначився з майном, яким можливо заволодіти, звідки повторно, таємно викрав ніж «Columbia», в тканинному ножнику чорного кольору, вартістю 760 гривень, ніж «Акула», в тканинному ножнику чорного кольору, вартістю 535 гривень, електронний портативний зарядний пристрій «МАХСО МR 8000C» на 8000 мА, в чохлі коричневого кольору, вартістю 385 гривень, флакон парфумів «VERSACE», вартістю 1 800 гривень. Після чого, без перерви у часі, ОСОБА_8 пройшов до приміщення спальні будинку, звідки таємно викрав електронний портативний зарядний пристрій «Model» N PLM01ZM, на 10000 мА, в чохлі салатового кольору, вартістю 690 гривень, електронний портативний зарядний пристрій, «Model» N PLM10ZM, на 5000 мА, вартістю 600 гривень.
Після чого, ОСОБА_8 покинув місце події, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 4 770 гривень.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 , не оспорюючи кваліфікацію дій зазначає, що вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, до початку судового засіданні від обвинуваченого ОСОБА_8 надійшло клопотання про можливість оскарження вироку суду першої інстанції, яке він обґрунтовував тим, що судом першої інстанції його введено в оману щодо неможливості оскарження вироку суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду:
обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник підтримали клопотання обвинуваченого та просили його задовольнити;
прокурор в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого та просив його залишити без задоволення.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Частина 1 ст.24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.
Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Окрім того, п.1 ч.2 ст.395 КПК України передбачено, апеляційна скарга на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення.
В свою чергу, відповідно до положень ч.3 зазначеної ст. 395 КПК України, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Таким чином, при вирішенні питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого ст. 395 КПК України строку на апеляційне оскарження, слід чітко встановити початок перебігу вказаного строку та його закінчення.
За змістом статті 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені, зокрема законом, проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
З матеріалів судової справи вбачається наступне:
05.03.2024 року вироком Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначено покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
При цьому, вирок був постановлений за участі обвинуваченого та його захисника, копію якого обвинувачений ОСОБА_8 отримав 05.03.2024 року (т.2 а.с.25).
04.04.2024 року адвокат ОСОБА_10 , яка діє в інтересах захисту обвинуваченого ОСОБА_8 звернулась до суду першої інстанції з апеляційною скаргою.
18.04.2024 року ухвалою судді-доповідача Одеського апеляційного суду було відкрито апеляційне провадження з апеляційною скаргою сторони захисту на вироку суду першої інстанції та призначено розгляд апеляційної скарги.
29.03.2024 року через установу ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», обвинувачений ОСОБА_8 звернувся до Одеського апеляційного суду із зверненням щодо стану свого здоров'я (т.2 а.с.58).
Таким чином, про наявність апеляційної скарги захисника та перебування матеріалів справи в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 був обізнаний.
Більш того, відповідно до довідки, наявної в матеріалах справи (т.2 а.с. 67), ухвалу про призначення до розгляду апеляційної скарги сторони захисту установою ДУ «Ізмаїльський ізолятор» для вручення обвинуваченому, отримано 28.05.2024 року.
Водночас, 26.12.2024 року обвинувачений ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, тобто більш ніж через 8 місяців після спливу строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд відхиляє обґрунтування обвинуваченого щодо необізнаності про можливість оскарження судового рішення, оскільки як в самому вироку міститься таке роз'яснення так і судом обвинуваченому було роз'яснено право обвинуваченого на оскарження, про що свідчить журнал та аудиозапис судового засідання.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд доходить висновку про те, що ОСОБА_8 не наведено об'єктивних причин щодо поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження вироку.
Відповідно до припису п.4 ч.3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження, а суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Отже, враховуючи викладені обставини у всій сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про поновлення процесуального строку на подання необхідно відмовити, оскільки він будучи обізнаним про існування відносно нього вироку суду першої інстанції та порядком і строком на його оскарження, не скористався таким правом та вчасно не звернувся з апеляційною скаргою.
Крім того, апеляційний суд вважає зазначити про те, що вирок відносно ОСОБА_8 оскаржений його захисником, а тому обвинувачений не позбавлений права звернення до апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги сторони захисту.
Керуючись ст.ст.. 117, 376, 404, 405, 406, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Тарутинського районного суду Одеської області від 05.03.2024року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу разом з додатками повернути обвинуваченому.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4