Єдиний унікальний № 500/4154/14-к
Провадження № 1/946/1/25
про повернення кримміналньої справи прокурору
17 березня 2025 року місто Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючий - суддя Швець В.М.,
за участі секретаря судового засідання Яковенко І.А.,
учасники кримінального провадження:
прокурор Мелещук І.С.,
обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисник Булгаров О.О.,
потерпіла ОСОБА_3 , представник потерпілих Міркуна С.М,
цивільний відповідач аграрний рибогосподарський кооператив «Придунайська Нива»,
розглянувши на попередньому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Багате Ізмаїльського району Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
та
ОСОБА_5 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Матково Курганської області Варгашинського району росії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України,
Органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, кваліфікуючими ознаками якого вказано: порушення вимог законодавства про охорону праці, тобто порушення вимог нормативно-правових актів про охорону праці посадовою особою підприємства, якщо воно спричинило загибель людей. службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, якщо воно спричинило загибель людей.
Прокурор, яка приймала участь у попередньому розгляді кримінальної справи заявила, що під час розслідування кримінальної справи не було допущено порушень кримінально-процесуального законодавства, обвинувальний висновок складений згідно вимог кримінально-процесуального законодавства, і справа може бути призначена до судового розгляду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 заявив клопотання про повернення справи прокурору. Обвинувачені підтримали це клопотання.
Прокурор заперечувала проти клопотання захисника. Раніше в судовому засіданні потерпіла та представник потерпілих висловлювали свою думку, також заперечували проти клопотання захисника.
Інші учасники повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходила, їх неявка не перешкоджає проведенню попереднього судового засідання.
Вислухавши думку прокурора та інших учасників попереднього розгляду справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності з вимогами ст. 228 КПК України (в редакції 1960 року - далі - 1960р.) прокурор, одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком, зобов'язаний перевірити: чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону; чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку; чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог цього Кодексу.
У відповідності до вимог статті 223 КПК України (1960р.) обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред'явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують його покарання. При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України (1960р.) завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
При цьому, ст. 4 КПК України (1960р.) визначено, що суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання, а ст. 5 цього ж Кодексу передбачено, що ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом.
Стаття 21 КПК України (1960р.) визначає, що підозрюваному, обвинуваченому і підсудному забезпечується право на захист, особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов'язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз'ясняти їм право мати захисника і скласти про це протокол, а також надати підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення та забезпечити охорону їх особистих і майнових прав.
Відповідно до вимог п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема, в описовій її частині зазначаються: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин. Недодержання органами досудового слідства вимог статей132 і 142 КПК України (1960р.) може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. Обвинувальний висновок має відповідати вимогам ст. 223 КПК України (1960р.). Невідповідність обвинувального висновку положенням цієї статті може бути підставою для повернення справи прокурору для складення нового обвинувального висновку (ст. 249-1 КПК України (1960р.)).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 249-1 КПК України ( 1960р.) суддя своєю постановою повертає справу прокурору у разі, якщо прокурором були суттєво порушені вимоги 228-232 цього Кодексу, для усунення виявлених порушень.
Згідно до вимог ст. 223 КПК України (1960р.) після закінчення слідства і виконання вимог статей 217-222 цього Кодексу слідчий складає обвинувальний висновок. Обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред'явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують його покарання. При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи. В резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин. Обвинувальний висновок підписує слідчий з зазначенням місця і часу його складання. Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє обвинувачений, його має бути перекладено на рідну мову обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку приєднується до справи.
Водночас, склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу прокуророві, що визначено ст. 225 КПК України (1960р.).
Рекомендаціями, що містяться у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 6 «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції» передбачено, що суттєвими порушеннями при складанні обвинувального висновку, правильність якого повинен перевірити прокурор, слід вважати такі порушення вимог статей 223, 224 КПК України (1960р.), які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального висновку. Зокрема, такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному висновку містяться положення, що суперечать одне одному; обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку, є неконкретним або не збігається з обвинуваченням, викладеним у постанові про притягнення особи як обвинуваченого; коли обвинувальний висновок містить недопустиму натуралізацію опису злочину, зокрема статевого; коли обвинувальний висновок не підписаний слідчим; коли в обвинувальному висновку відсутні дані про місце перебування обвинувачених, дані про потерпілого, якщо той встановлений по справі; коли в обвинувальному висновку не зазначені докази, що зібрано у справі, і доводи, висунуті кожним з обвинувачених на свій захист, з результатами їх перевірки; коли в обвинувальному висновку немає посилань на аркуші справи; коли до обвинувального висновку не долучені передбачені законом додатки тощо. Правильною є практика тих суддів, які, повертаючи справу прокурору на підставі статті 249-1 КПК України (1960р.), розцінюють як суттєві такі порушення, допущені прокурором при виконанні ним вимогстатей 228-232 КПК України (1960р.): затвердження ним обвинувального висновку, який складений із суттєвими порушеннями вимог кримінально-процесуального закону або містить недопустиму натуралізацію опису злочину; направлення справи до суду з незатвердженим обвинувальним висновком; направлення справи до суду за наявністю невирішених письмових вказівок прокурора органові дізнання або слідчому про проведення додаткового розслідування, крім випадків, коли виконати зазначені у вказівках процесуальні дії неможливо; складання нового обвинувального висновку, який не відповідає вимогам статей 223, 224 КПК України (1960р.); зміна постановою обвинувального висновку з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами чи із застосуванням статті кримінального закону з більш суворою санкцією без повернення справи слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення; не вирішення скарг учасників процесу на дії слідчого; затвердження обвинувального висновку не тим прокурором, якому надано таке право, тощо. При незгоді зі зміною прокурором обвинувачення під час затвердження обвинувального висновку на менш тяжке чи з виключенням з обвинувального висновку окремих пунктів, епізодів обвинувачення суддя не вправі повертати справу прокурору на підставі статті 249-1 КПК України (1960р.) для поновлення попереднього обвинувачення, а повинен проводити попередній розгляд справи в межах зміненого обвинувачення. Виходячи зі змісту статті 249-1КПК України (1960р.) повернення справи прокурору для усунення виявлених суттєвих порушень вимогстатей 228-232 КПК України (1960р.) може мати місце як за клопотанням учасників процесу, так і за ініціативою судді, але таке повернення справи можливе лише на стадії попереднього розгляду кримінальної справи. У разі виявлення зазначених порушень на стадії судового розгляду справа підлягає направленню на додаткове розслідування відповідно до вимог статті 281 КПК України (1960р.) з мотивів неправильності досудового слідства. Необхідно мати на увазі, що суддя не вправі зі стадії попереднього розгляду повернути справу прокурору на підставі статті 249-1 КПК України (1960р.) для проведення додаткових слідчих дій.
Разом з цим, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» роз'яснено, що питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси. Кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо: вона не була порушена або порушена некомпетентною особою; її розслідування провадила не уповноважена на те особа чи особа, яка підлягала відводу; було порушено вимоги КПК України про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача. Допущені при вчиненні окремих слідчих чи процесуальних дій порушення закону, що призвели до ущемлення прав та інтересів учасників процесу, поновити які неможливо, не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. За наявності відповідних підстав такі порушення мають тягти визнання доказів недопустимими. Не може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування і недодержання прокурором вимог статей 228-232 КПК України (1960р.) (якщо для усунення допущених порушень не потрібно проводити слідчі дії). У таких випадках відповідно до ст. 249-1 КПК України (1960р.) суддя повертає справу прокурору для усунення недоліків.
Відповідно до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються за ч. 2 ст. 271 КК України, яка відповідно до диспозиції статті передбачає відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.
Диспозиція ст. 271 сконструйована як бланкетна, тому при застосуванні цієї статті слід встановлювати не лише те, які саме нормативно-правові акти з охорони праці порушено при вчиненні цього діяння, а й конкретно визначити, вимоги яких саме статей, пунктів, параграфів не дотримано винним, а також розкрити суть допущеного порушення.
Під законодавчими та іншими нормативно-правовими актами про охорону праці, вимоги яких порушуються при вчиненні цього злочину, слід розуміти Закон України «Про охорону праці», Кодекс законів про працю України, інші закони України, міжнародні договори, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти (інструкції, положення, правила), а також нормативні акти підприємств (накази, розпорядження керівників підприємств, установ, організацій з питань охорони праці).
Тобто, кримінальна відповідальність передбачена тільки за порушення або не дотримання законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці.
У пред'явленому обвинуваченні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказано, що вони порушили Правила улаштування електроустановок (без зазначення видавника, дати прийняття, набрання їх законної сили), які не є нормативно-правовим актом з охорони праці.
Таким чином, суд доходить до висновку, що юридично відсутнє формулювання обвинувачення, яке дає підстави для подальшого розгляду цієї справи судом.
Суд враховує, що прокурор не може на цій стадії змінити обвинувачення з огляду на наступне. Порядок зміни обвинувачення передбачений ст. 277 КПК України (1960р.), яка встановлює, що воно може бути змінене, якщо не буде порушено правило обов'язковості проведення досудового розслідування та при застосуванні кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення. У даному випадку, підстави для зміни обвинувачення з метою застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення відсутні, тому воно не може бути змінене.
Така позиція також підтверджується п. 2. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 7 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва» в якій зазначено, що оскільки диспозиції статей 271 - 275 КК України є бланкетними, суди при попередньому розгляді справи повинні з'ясовувати, чи складено постанову про притягнення як обвинуваченого відповідно до вимог статті 132 Кримінально-процесуального кодексу України далі - КПК), а обвинувальний висновок - статті 223 КПК, зокрема, чи вказані в них відповідні статті, пункти, параграфи законодавчих та інших нормативних актів, що регулюють безпеку виробництва, та які з них порушено.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст. 223 КПК України (1960р.) Невідповідність обвинувального висновку положенням цієї статті може бути підставою для повернення справи прокурору для складення нового обвинувального висновку (ст. 249-1 КПК України (1960р.))
Враховуючи вищевикладене, оскільки під час досудового розслідування допущено такі порушення вимог КПК України (1960р.), без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, тому кримінальну справу слід повернути прокурору в порядку ст. 249-1 КПК України (1960р.) для їх усунення.
Прокурор відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 КПК України (1960р.) зобов'язаний був перевірити, чи відповідає обвинувальний висновок вимогам закону, а за ст. 229-231 КПК України (1960р.) при необхідності скласти новий обвинувальний висновок або повернути справу слідчому для додаткового розслідування. Не зважаючи на те, що слідчий не послався в обвинувальному висновку на жодні відповідні статті, пункти, параграфи законодавчих та інших нормативних актів, що регулюють безпеку виробництва, прокурор свої обовязки за ст.228-231 КПК України не виконав.
Під час провадження досудового слідства було допущено порушення вимог КПК України (1960р.), без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, а ці порушення, відповідно, не можуть бути усунуті в ході судового слідства у справі.
Заслухавши думку учасників попереднього судового розгляду, враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 249-1 КПК України (1960р.), кримінальна справа не може бути призначена до судового розгляду, а підлягає поверненню прокурору, для усунення виявлених порушень.
Учасниками попереднього розгляду справи не ставилось питання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого, суд також не вбачається таких підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст. 249-1 КПК України (1960р.), суд -
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, повернути керівнику Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області для усунення виявлених порушень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити підписку про невиїзд.
На постанову про повернення справи прокурору може бути подана апеляційна скарга прокурором.
Суддя Ізмаїльського
міськрайонного суду В.М.Швець