Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/136/25
Провадження № 3/499/155/25
Іменем України
13 березня 2025 року селище Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Погорєлов І. В., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 126 КУпАП, -
На розгляді у судді Іванівського районного суду Одеської області Погорєлова І. В. перебуває вищевказаний матеріал щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 126 КУпАП.
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 232222 від 28.01.2025 року, ОСОБА_1 28.01.2025 року о 10:10 год., шосе Київ-Одеса 402 км, керував т/з, будучи тимчасово обмеженим у праві користування транспортними засобами, чим порушив ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 126 КУпАП. Протокол склав інспектор 2 взвод 2 рота 1 бат. Управління патрульної поліції в Одеській області старший лейтенант поліції Брусенко Сергій Юрійович.
Постановою суду від 13.03.2025 року провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з недоведеністю суб'єктом, уповноваженим на складення протоколу про адміністративне правопорушення, події та складу правопорушення.
При розгляді справи судом було встановлено, що працівниками поліції складено завідомо безпідставний протокол про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якого не вбачається законних підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки як вбачається з дослідженого судом відеозапису, долученого працівниками поліції до матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово повідомляв поліцейських, що про існування постанови виконавця дізнався зі слів поліцейського на місці зупинки, хоч до цього йому було відомо щодо постанови про скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами відносно ОСОБА_1 , яку надавав роботодавцю та без якої не зміг би бути допущеним до керування транспортним засобом. При цьому, не маючи жодних підтверджуючих матеріалів щодо обізнаності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, про існування постанови виконавця, поліцейські, незважаючи на наведені обставини, все ж склали протокол про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 126 КУпАП.
Також при досліджені долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної боді камери поліцейських, які складали протокол про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що один з працівників поліції пропонує ОСОБА_1 «вирішити питання легким способом» та знецінює авторитет органів правосуддя в невеликих населених пунктах, про що свідчить проміжок часу відеозапису з боді камери поліцейського, який безпосередньо займався складенням протоколу про адміністративне правопорушення, з 17:30 до 18:15 год., а також боді камери поліцейського, який спілкувався з ОСОБА_1 , з 37:40 год. до 38:25 год.
Так, на вищезазначених проміжках часу працівник поліції, звертаючись до особи, що притягається до адміністративної відповідальності, говорить таке: «…місцеві суди це дуже гуманні. Не треба багато: віскарік…та там глухе село…».
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Згідно із п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 23 Закону № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначено Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" (п. 1, 2, 4, 6, 13 ч. 3) зобов'язує поліцейського:
- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
- знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
- безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
- сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
За правилами ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179 затверджені Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Пунктом 1 Розділу І Правил установлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зокрема, поліцейські, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Аналіз наведених правових норм Закону № 580-VIII, Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських та Закону України "Про запобігання корупції" дає підстави для висновку, що проходячи службу в Національній поліції, поліцейський зобов'язаний, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами; безумовно виконувати накази керівників, видані в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; запобігання вчиненню правопорушень; не вчиняти будь-яких інших дій, які підривають авторитет Національної поліції України.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. ч. 1, 2 ст. 13 Статуту).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Аналіз дослідженого судом відеозапису встановлює факт порушення працівником поліції службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов'язків поліцейського та недотримання професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського, а також органів правосуддя.
Прийнята поліцейським при вступі на службу в поліції присяга відповідно до статті 64 Закону України Про Національну поліцію передбачає взяття на себе обов'язків поваги та охорони прав і свобод людини, честі держави, несення високого звання поліцейського з гідністю та сумлінного виконання своїх службових обов'язків.
Варто також зазначити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання поліцейського. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.09.2018 у справі №824/227/17-а, від 08.08.2019 у справі №824/1015/16-а з подібних правовідносин.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Крім того з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №815/4478/16.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, поліцейський зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Зазначена правова позиція закріплена рішеннях Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Звежинський проти Польщі (заява №34049/96) та від 19.04.2007 у справі Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії (заява №63235/00).
Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції.
Повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який реалізуючи такі повноваження приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, суд відзначає, що поліцейський, який висловлював ОСОБА_1 пропозицію наданні судді неправомірної вигоди, а також негативно висловлюючись щодо об'єктивності суддів місцевих судів у невеликих населених пунктах, ураховуючи наявне в нього звання та посаду, яку він обіймав, повинен був усвідомлювати значення своїх дій, знати та неухильно виконувати законодавчі приписи не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті, діючи таким чином, щоб виключити будь-які сумніви у стороннього спостерігача у протиправності своєї поведінки та щоб запобігти підриву авторитету органів поліції. Таке, в свою чергу, переконує суд, що було допущено грубе порушення службової дисципліни.
Європейський Суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12.01.2012 у справі Горовенки та Бугара проти України (Заяви №№ 36146/05 та 42418/05) п.38).
Чинний КУпАП не містить правових норм реагування судом, як органом, що здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення згідно своєї компетенції, в разі виявлення суттєвих порушень з боку посадових осіб державних органів у ході такого розгляду.
Однак, застосувавши загальні принципи верховенства права, невідворотності покарання та аналогію закону відповідно до норм ЦПК та КАС України, які містять такий інститут судового реагування, як окремі ухвали, враховуючи встановлені судом обставини, що негативно впливають на довіру суспільства до органів правосуддя, а також Національної поліції, як центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тим більше в умовах воєнного стану в державі, зважаючи, що працівником поліції висловлено пропозицію ОСОБА_1 вчинити кримінальне правопорушення, запропонувавши судді місцевого суду неправомірну вигоду, суд постановляє вказану окрему ухвалу, з метою доведення вказаної інформації до відома керівника Головного управління Національної поліції України в Одеській області, та вжиття заходів реагування в межах наданих повноважень.
На можливість постановлення окремих ухвал, що зумовлено позитивним впливом на здійснення правосуддя, вказує й практика ВС (постанова ВС/ККС № 686/9636/18 від 14.06.2021).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 245 КУпАП, суддя, -
Обставини, викладені в окремій ухвалі довести до відома керівника Головного управління Національної поліції України в Одеській області для реагування в межах повноважень.
Копію окремої ухвали та копію постанови у справі № 499/136/25 разом з відеозаписом з нагрудних боді камер поліцейських направити Головному управлінню Національної поліції України в Одеській області, для відома та реагування.
Про розгляд окремої ухвали повідомити Іванівський районний суд Одеської області протягом місяця з дня отримання копії даної ухвали та роз'яснити, що залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.185-6 КпАП України.
Окрема ухвала по справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня винесення окремої ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Окрема ухвала набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.
Суддя:Ігор ПОГОРЄЛОВ