Справа № 298/190/25
Номер провадження 3/298/153/25
17 березня 2025 року смт. Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Відділення поліції № 2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, працюючого завгоспом у Великоберезнянському ліцеї Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, за ст. 122-4 КУпАП, ст. 124 КУпАП та ч. 4 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 232071 від 28.01.2025, складеного щодо ОСОБА_1 , 27.01.2025 о 19 год. 57 хв. в с-щі Великий Березний, вулиця Боролича, біля будинку № 20 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21093 СПГ д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль VOСSVAGEN TRANSPORTER, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, після чого водій ОСОБА_1 залишив місце дорожньої транспортної пригоди, чим порушив п.2.10 ПДР - залишення водіями ТЗ, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил, відповідальність за що передбачена ст. 122-4 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 232062 від 28.01.2025, складеного щодо ОСОБА_1 , 27.01.2025 о 19 год. 57 хв. в с-щі Великий Березний, вулиця Боролича, біля будинку №20, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21093 СПГ, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль VOСКSVAGEN TRANSPORTER д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.10.9 ПДР - інші порушення ПДР, порушення правил руху ТЗ заднім ходом, відповідальність за що передбачена в ст. 124 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 232059 від 28.01.2025, складеного щодо ОСОБА_1 , 27.01.2025 о 19 год. 57 хв. в с-щі Великий Березний, вулиця Балудянського, 27 січня 2025 року біля 21 год. 00 хв. водій автомобіля марки ВАЗ 21093 - СПГ, д/н НОМЕР_3 , знаходячись по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 , вживав алкоголь (вино домашнього виготовлення) після дорожньо-транспортної пригоди з його участю 27.01.2025 о 19.57 год. по вул. Боролича, смт. Великий Бререзний, де допустив зіткнення із транспортним засобом марки VOLCSVAGEN TRANSPORTER, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , чим порушив п.2.10 є. ПДР - вживання водієм ТЗ після ДТП за його участі алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі, відповідальність за що передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Оскільки зазначені справи стосуються однієї і тієї ж особи та одночасно розглядаються одним і тим же органом, такі слід об'єднати в одне провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину вчиненні правопорушень, передбачених за ст. 122-4, 124 КУпАП, визнав. Вказав, що ДТП вчинив, коли повертався з кафе додому. Оскільки на момент ДТП нікого не було на місці події, він поїхав додому, вирішивши знайти власника авто наступного дня. Водночас заперечив факт вживання алкогольних напоїв після ДТП, та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 130 КУпАП, вказавши що дані обставини не відповідають дійсності, оскільки алкогольні напої він вживав до ДТП, перебуваючи у компанії з ОСОБА_3 , у зв'язку з чим просив допитати його в якості свідка, який може підтвердити вказані обставини. Вжив близько 300 грам червоного вина. Просить врахувати дану обставину при кваліфікації його дій за ст. 130 КУпАП та притягнути його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому вказав, що всі збитки, завдані потерпілому, він відшкодував.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо недостовірних відомостей, вказав, що з ОСОБА_1 перебувають у товариських відносинах. 27.01.2025 ОСОБА_3 заходив у кафе-магазин, яке називають «У Баника», що знаходиться за адресою с-ще Великий Березний по вул. Штефаника, де знаходився також ОСОБА_1 , з яким вони трохи посиділи. Вказав, що за той час, поки вони сиділи, ОСОБА_1 вжив близько 300 грам червоного вина. Сиділи приблизно 25 хвилин, після чого близько 18 год. 45 хв. розійшлися.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , пояснення свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суддя встановила таке.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Ст. 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до п.2.10а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Дослідивши долучені до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР№ 232071 від 28.01.2025 матеріали, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, що, окрім пояснень ОСОБА_1 , наданих ним в судовому засіданні, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та доданими до нього матеріалами, зокрема: рапортом інспектора ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 27.01.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 27.01.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27.01.2025, в яких він визнає факт вчинення ним правопорушення, передбаченого наведеною нормою; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.01.2025; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 232059 від 28.01.2025; фотоілюстраціями з місця події; переглянутими в судовому засіданні відеозаписами з місця вчинення ДТП, з якого вбачається, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 здійснив наїзд на припаркований автомобіль зовні схожий на VOLCSVAGEN TRANSPORTER, після чого поїхав з місця ДТП; копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; копією посвідчення водія, відповідно до якого встановлено особу правопорушника. Наведені обставини підтверджуються також і відеозаписами з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 №100, що був досліджений у судовому засіданні.
Вказані докази є взаємопов'язаними між собою та такими, що підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 122-4 КУпАП, поза розумним сумнівом. Дії ОСОБА_1 за вказаною нормою кваліфіковано вірно.
В ст. 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п.2.1.Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від10 жовтня 2001року №1306 (далі по тексту - Правила дорожнього руху) водій механічного транспортного засобу повинен під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Дослідивши долучені до протоколу про адміністративне правопорушення серії
ЕПР № 232063 від 28.01.2025 матеріали, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що, окрім пояснень ОСОБА_1 , наданих ним в судовому засіданні, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та доданими до нього матеріалами, зокрема: рапортом інспектора ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 27.01.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 27.01.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27.01.2025, в яких він визнає факт вчинення ним правопорушення, передбаченого наведеною нормою; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.01.2025; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 232059 від 28.01.2025; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 232062 від 28.01.2025; фотоілюстраціями з місця події; копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; копією посвідчення водія, відповідно до якого встановлено особу правопорушника.
Вказані докази є взаємопов'язаними між собою та такими, що підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 122-4 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Дії ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП кваліфіковано вірно.
В ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 4 ст. 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка керувала транспортним засобом, вживала після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 232059 від 28.01.2025, водій автомобіля марки ВАЗ 21093 - СПГ, д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , знаходячись по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 , біля 21 год. 00 хв. вживав алкоголь після дорожньо-транспортної пригоди з його участю 27.01.2025 о 19.57 год. по вул. Боролича, смт. Великий Березний, де допустив зіткнення із транспортним засобом марки VOLCSVAGEN TRANSPORTER, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 .
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27.01.2025, ОСОБА_1 вказав, що після ДТП поїхав додому, після чого випив горілки. Також з переглянутого в судовому засіданні відеозапису з місця вчинення ДТП, з якого вбачається, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 здійснив наїзд на припаркований автомобіль зовні схожий на VOLCSVAGEN TRANSPORTER, після чого поїхав з місця ДТП. Також на вказаному відеозаписі ОСОБА_1 вказав, що вживав алкоголь після ДТП.
В ході судового розгляду ОСОБА_1 вказав, що вживав алкоголь ще до ДТП. А пояснення, надані працівникам поліції стосовно того, що вживав алкоголь після ДТП, надав у зв'язку з тим, що це була його тактика захисту, і таким чином він намагався уникнути відповідальності. Наполягає, що вказані свідчення та пояснення письмові є неправдивими.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо недостовірних відомостей, вказав, що з ОСОБА_1 перебувають у товариських відносинах. 27.01.2025 ОСОБА_3 заходив у кафе-магазин, яке називають «У Баника», що знаходиться за адресою с-ще Великий Березний по вул. Штефаника, де знаходився також ОСОБА_1 , з яким вони трохи посиділи. Вказав, що за той час, поки вони сиділи, ОСОБА_1 вжив близько 300 грам червоного вина. Сиділи приблизно 25 хвилин, після чого близько 18 год. 45 хв. розійшлися.
Враховуючи наведені пояснення ОСОБА_1 , надані ним в судовому засіданні, а також пояснення свідка, суддя констатує, що з урахуванням того, що матеріали справи, окрім пояснень ОСОБА_1 не містять жодних належних та допустимих доказів вживання ним алкоголю після вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, є підстави вважати вірними свідчення ОСОБА_1 , надані ним в судовому засіданні, які до того ж, підтвердженні поясненнями свідка ОСОБА_3 .
Так, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.07.2020 у справі №177/525/17, сам факт визнання особою вини у вживанні алкоголю після ДТП під час складання протоколу не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє працівників поліції від доведення правомірності свого рішення.
Таким чином, суддя вважає, що в порушення вимог ст. 251 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено належних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 130 КУпАП, окрім пояснень ОСОБА_1 , які він спростував у судовому засіданні, не ґрунтується фактично на матеріалах справи, та іншими доказами не підтверджуються.
Водночас, з урахуванням пояснень ОСОБА_1 , наданих ним у судовому засіданні, підтверджених поясненнями свідка ОСОБА_3 , суддя вбачає в діях ОСОБА_1 наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно з якою відповідальність за вказаною нормою настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.9 а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Факт наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, зокрема, результатами тестування на алкоголь за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810» (тест №2294) до протоколу № ЕПР1 № 232059 від 27.01.2025, який становить 1,07 проміле, а також поясненнями ОСОБА_1 та поясненням свідка ОСОБА_3 , надані ним в судовому засіданні. Вказані докази є взаємопов'язаними між собою та такими, що в своїй сукупності вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, в порушенні вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.
Враховуючи, що у діючому КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суд вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
В ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суддя дійшла висновку про необхідність перекваліфікацій дій ОСОБА_1 з
ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перекваліфікація дій не погіршує становище ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом.
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , визначені в ст. 17 КУпАП, не встановлено. Строки накладення адміністративних стягнень, передбачені в ст. 38 КУпАП, на момент розгляду справи не закінчились.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Накладаючи адміністративне стягнення, суддя керується положеннями статті 23 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи вищезазначене, та в порядку вимог ст. ст. 33 - 35 КУпАП суддя враховує встановлені ОСОБА_1 обставини вчинення правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, суспільну небезпеку вчиненого, визнання ним вини, та вважає, що з метою виховання в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, до висновку про необхідність застосування в силу положень ч. 2 ст. 36 КУпАП до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Така міра покарання, на переконання судді, буде достатньою для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, та відповідатиме меті адміністративного стягнення, встановленого в ст. 23 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок.
Керуючись ст. ст. 9, 33, 40-1,283-285, 287-291 КУпАП, суддя
Справу № 298/190/25 (провадження №3/298/153/25) про адміністративне правопорушення, передбачене за 122-4 КУпАП, справу № 298/191/25 (провадження №3/298/154/25) про адміністративне правопорушення, передбачене за 124 КУпАП та справу Справу № 298/192/25 (провадження №3/298/155/25) про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 об'єднати в одне провадження.
Присвоїти об'єднаній справі про адміністративне правопорушення єдиний унікальний
№ 298/190/25 (провадження №3/298/153/25).
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за ст. ст. 122-4, 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підстави ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 у доход держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір»: отримувач коштів ГУК м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄРДПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 код класифікації доходів бюджету: 22030106.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя Ротмістренко О.В.