Номер провадження 2/243/656/2025
Номер справи 243/1276/25
17 березня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Хаустової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання - Чернікової Ю.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_2 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на спадкове майно, яку обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла недоотримана за життя пенсія. 18 липня 2024 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на грошову суму у вигляді недоотриманої пенсії в сумі 167 221,52 грн. Сума спадщини визначена нотаріусом на підставі довідки, виданої відділом обслуговування громадян № 15 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30 травня 2024 року № 0500-0218-8/55019.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з невідомих підстав надало нотаріусу довідку про недотриману пенсію лише за період останніх трьох років. Однак сума недоотриманої пенсії за період з 01.01.2018 року по 21.08.2021 року не нарахована та не виплачена.
У своєму повідомленні від 03 січня 2025 року № 0500-0202-8/562 Головне управління Пенсійного фонду зазначило, що ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному управлінні як внутрішньо переміщена особа. Виплату пенсії ОСОБА_3 було призупинено з 01.01.2018 року. Сума недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 за період з 22.08.2021 по 31.01.2024 року розрахована відповідно до частини першої статті 46 Закону (не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії), де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення 23.08.2024 року спадкоємиці ОСОБА_2 з усіма необхідними документами, облікована в Головному управлінні. Та оскільки ОСОБА_3 не звертався з заявою про поновлення пенсії, то за минулий період вона йому не нараховувалась та не виплачувалась.
Позивач не погоджується з даним твердженням відповідача та просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані пенсійні виплати за період з 01 січня 2018 року по 21 серпня 2021 року, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоотримані ОСОБА_3 пенсійні виплати за період з 01 січня 2018 року по 21 серпня 2021 року та стягнути з відповідача на її користь судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
В судове засідання позивач, ОСОБА_2 , не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Алєксєєв Д.Е., який діє на підставі довіреності від 11 грудня 2024 року, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 20 лютого 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач заперечує проти позовних вимог. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управлінні як внутрішньо переміщена особа до 24.02.2022 та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058). Виплата пенсії проведена по 01.01.2018. Виплату пенсії ОСОБА_3 було призупинено з 01.01.2018 на підставі інформації, отриманої з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, про тривалу відсутність, відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 No365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Пенсійні кошти не нараховувались, особисто за поновленням виплати пенсії за життя ОСОБА_3 до органів Пенсійного фонду України не звертався. Обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058, з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058 (не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії). Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення визначеного нотаріусом спадкоємця з усіма передбаченими законодавством документами. На запит від 30.04.2024 вх. № 1282/02-14 державного нотаріуса Сьомої київської державної нотаріальної контори Головним управлінням надана довідка від 30.05.2024 за № 0500-0218-8/55019 про суму недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 в розмірі 167221,52 грн. з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058. 23.08.2024 ОСОБА_2 звернулася із заявою № 18272 щодо оформлення недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_3 відповідно до статті 52 Закону №1058. Сума недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 в розмірі 154 172,68 грн. за період з 22.08.2021 по 31.01.2024 розрахована відповідно до частини першої статті 46 Закону (не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії), де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення 23.08.2024 спадкоємиці ОСОБА_2 з усіма необхідними документами, облікована в Головному управлінні та включена до переліку отримувачів пенсій на виконання Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165 (далі - Порядок №1165), станом на 01.01.2025. Стосовно ж визнання права власності на недоотримані пенсійні виплати за період з 01 січня 2018 року по 21 серпня 2021 року, відповідач зазначив, що право на соціальне забезпечення полягає в тому, що держава гарантує надання достатніх коштів громадянам, які через об'єктивні обставини повністю або частково втратили можливість працювати і отримувати винагороду за працю. Право на пенсійне забезпечення випливає зі змісту права на соціальний захист, спрямованого на забезпечення громадян у зв'язку зі старістю, інвалідністю, втратою годувальника, з інших передбачених законом підстав і реалізується шляхом надання особі такого виду матеріальної підтримки як пенсії. Відтак, таке право на пенсію нерозривно пов'язане з особою пенсіонера, якому призначена, нарахована та виплачується така пенсія. Нарахування та виплату пенсії померлому було призупинено з 01.01.2018, а пенсійну справу було закрито у зв'язку зі смертю пенсіонера. За своє життя останній особисто за поновленням виплати пенсії не звертався. Таким чином, оскільки пенсія після припинення її виплати не нараховувалась для виплати, тому вона не може бути нарахована та виплачена позивачу в рамках спадкування належного спадкодавцю майна, оскільки вказані кошти фактично ОСОБА_3 не належали.
В задоволенні позову відповідач просив відмовити в повному обсязі.
03 березня 2025 року позивач надала відповідь на відзив, в якій вказала, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на підставі Порядку КМУ, яке є підзаконним нормативно-правовим актом та не має вищої юридичною сили як ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», припинив виплати пенсії з 01.01.2018 року та тим самим порушив права її батька на отримання пенсії. Законних підстав не нараховувати та не сплачувати пенсію у відповідача не було. З приводу звернення особисто батьком, зазначає, що батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 81 року, він сильно хворів та не мав сил та фізичних можливостей пересуватися. Позивач зазначає, що до положення статей ст. ст. 328, 1216, 1218, 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не визначено строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів, та суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Недоотримана пенсійна виплата з 01 січня 2018 року по 21 серпня 2021 року - входить до складу спадщини.
Враховуючи викладене, позивач просила задовольнити позов.
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на спадкове майно, підлягають частковому задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 05 квітня 2024 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18 липня 2024 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на грошову суму в розмірі 167 221,52 грн., яка належала померлому ОСОБА_3 на підставі довідки, наданої відділом обслуговування громадян №15 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30 травня 2024 року №0500-0218-8/55019.
Відповідно до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 листопада 2024 року №32082-28843/А-02/8-0500/24, 23 серпня 2024 року ОСОБА_2 надала до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_3 мав статус внутрішньо переміщеної особи. Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_3 розрахована з урахуванням ч.1 ст.46 Закону №1058 за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, де датою звернення є день надання ОСОБА_2 , як спадкоємцем, заяви від 23 серпня 2024 року про виплату недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини. Суми, що увійшли до складу спадщини за померлого ОСОБА_3 за період з 22.08.2021 по 31.01.2024 в розмірі 154 172,68 грн. обліковані в Головному управлінні, включені до переліку отримувачів станом на 01.01.2025 та будуть виплачуватися відповідно до Порядку №1165 після затвердження відповідних бюджетних призначень на 2025 рік.
Згідно з повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03 січня 2025 року №0500-0202-8/562, виплату пенсії ОСОБА_3 було призупинено з 01.01.2018 на підставі інформації, отриманої з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, про тривалу відсутність, відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Особисто за поновленням виплати пенсії за життя ОСОБА_3 до органів Пенсійного фонду України не звертався. Надати інформацію щодо нарахування ОСОБА_3 пенсії за період з моменту припинення її виплати немає можливості, оскільки суми не нараховувались і не були включені у виплатні документи.
Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії спадкодавця.
З викладеного вбачається, що з 01 січня 2018 року ОСОБА_3 нарахування та виплату пенсії припинено на підставі інформації, отриманої з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, про тривалу відсутність, відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", за поновленням виплат за життя ОСОБА_3 не звертався, тому на час відкриття спадщини частина нарахованих пенсійних виплат, яка б належала спадкодавцю і включалася до складу спадщини, була відсутня.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). До спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, відповідно до статті 1227 ЦК України передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст вищевказаних норм також узгоджується з положеннями частини першої статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі Свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Зі змісту Постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №570/6046/14-ц вбачається, що під час розгляду справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування суду слід перевіряти чи були спадкоємцем здійснені всі необхідні заходи щодо отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, чи вимагав він у відповідності до приписів пунктів 1, 3 глави 13 розділу I Порядку від нотаріуса винесення Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва), чи оскаржував таку Постанову у судовому порядку або відразу звернувся до суду за правилами позовного провадження.
Вищевикладене свідчить про те, що основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування за законом є отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса. Це пояснюється тим, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є виключним способом захисту прав спадкоємця, який може застосовуватися лише у випадку об'єктивної відсутності умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку та неможливості усунення обставин, які створюють відсутність таких умов.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надавав інформацію державному нотаріусу Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс В.Ю. щодо суми нарахованої, але не виплаченої пенсії ОСОБА_3 , обмеживши цю суму трирічним строком звернення відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним».
Згідно абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд звертає увагу на те, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч. ч. 2 та 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Суд відхиляє доводи відповідача, які ґрунтуються на частині першій статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини.
Таким чином, суд дійшов висновку, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без урахування норм ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.
Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати).
Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
14 лютого 2022 року Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи 243/13575/19 Постановою відступила від висновків, викладених у постановах: від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19); від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц (провадження № 61-17311св19); від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20); від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19 (провадження № 61-15863св20), ухвалених Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, та висловила новий висновок, в якому зазначила, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Судом встановлено, що позивач прийняв спадщину після свого батька, інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, немає.
Відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України».
У даній справі припинення страхових виплат за життя спадкодавця сталося з підстав, не передбачених законом, тому не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець ОСОБА_2 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсійних виплат у порядку спадкування за законом.
Крім того, в постанові ВС № 642/6946/18 від 12.02.2020 року зроблено висновок, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке право закріплене за особою положеннями Закону № 1105-ХІV (з 01 січня 2015 року в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.
Таким чином, спадкодавець ОСОБА_3 мав право на нарахування та виплату пенсійних виплат не залежно від звернення до ПФУ на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець ОСОБА_2 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсійних виплат в порядку спадкування за законом.
Оскільки пенсійні виплати ОСОБА_3 були проведені по 31 грудня 2017 року, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 про визнання права власності та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату їй, як спадкоємцю, сум пенсійних виплат за період з 01 січня 2018 року по 29 квітня 2021 року, належних спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд відмовляє в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати недоотриманої пенсії за період з 30.04.2021 по 21.08.2021, оскільки нотаріус звернувся до органів ПФУ із запитом щодо наявних пенсійних сум 30.04.2024, відповідач відповідно до вимог ст.46 Закону №1058 нарахував пенсійні суми за три роки до дня звернення нотаріуса і надав йому довідку про наявні пенсійні суми за вказаний трирічний період, тобто, з 30.04.2021 по 31.01.2024, тому період з 30.04.2021 по 21.08.2021 увійшов до свідоцтва про право на спадщину. Позивач не ставить питання щодо стягнення з відповідача недоотриманої пенсії, визначеної в свідоцтві про право на спадщину.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір по справі в розмірі 1 211,20 грн., тому суд прийшов до переконання, що витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн. слід покласти на відповідача, стягнувши його за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.15,16,25,328,1216,1217, 1218, 1227,1261 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01 січня 2018 року по 29 квітня 2021 року, на одержання якої за життя мав право ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, нарахувати та виплатити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , недоотриману пенсію за період з 01 січня 2018 року по 29 квітня 2021 року, належну спадкодавцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 17 березня 2025 року.
Головуючий:
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Т.А. Хаустова