Номер провадження: 33/813/353/25
Номер справи місцевого суду: 521/6041/24
Головуючий у першій інстанції Ріок Д.Я.
Доповідач Погорєлова С. О.
05.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., ОСОБА_1 , адвоката Борздих К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 рок у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано його стягненню у виді штрафу в розмірі 17000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
З вказаної постанови вбачається, що 24.03.2024 року об 11 год 30 хвилин в м. Одесі по вул. Тираспольське шосе, 22/8 ОСОБА_1 керував мопедом Aima Power, б/н, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей що не реагують на світло), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 рок ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)судом першої інстанції не було повно та всебічно розглянуто справу;
2)ОСОБА_1 не визнає свою провину.
Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Борздих К.В., які наполягали на скасуванні постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року та закриття провадження у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №851949 від 24.03.2024 року з якого вбачається, що 24.03.2024 об 11:30 год. в м. Одеса по вул. Тираспольське шосе, 22/8 було зупинено водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей які не реагують на світло, блідий покрив шкіри обличчя. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, на що останній відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-довідка департаменту патрульної поліції УПП в Одеській області з якої вбачається, що відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 24.03.2024 року ОСОБА_1 посвідчення НОМЕР_1 отримав 13.07.2017 року; станом на 24.03.2024 року протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого вбачається, що 24.03.2024 року о 11:28 год., особу, яку було встановлено за посвідченням водія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було направлено до КНП «ООМЦПЗ» ООР, однак огляд у медичному закладі не був проведений з підстав того, що останній відмовився. У результаті огляду проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, почервоніння обличчя;
-відеозапис з портативного відеореєстратора з якого вбачається, що працівниками поліції 24.03.2024 року приблизно о 11:34 год. було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Працівник поліції представився, та попросив водія надати документи. Потім, працівник поліції спитав водія коли він в останній раз вживав. ОСОБА_1 сказав, що він є адвентистом сьомого дня, а тому він нічого не вживає. Працівник поліції говорить ОСОБА_1 , що у зв'язку із тим, що у нього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, то вони пропонують проїхати до медичного закладу, для проходження відповідного огляду. Працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_2 про його право погодитися та проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також про його право відмовитися від проходження такого огляду. Працівник поліції сказав ОСОБА_1 про те, що у випадку його відмови від медичного огляду на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово були роз'яснені його права та обов'язки. ОСОБА_1 сказав, що не знає, як поступити правильно, що він поспішає до магазину. Працівники поліції зауважили на тому, що вибір водій робить самостійно. ОСОБА_1 сказав що він відмовляється. Працівники поліції сказали, що на ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, і щоб він зачекав.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 частиною 1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідно до положень ст. 130 КУпАП, законодавцем встановлено, що водій зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп'яніння, не допускається.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008 року), судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ Україні від 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція).
Підпунктом 1.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з підпунктами 1.6 та 1.7 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Зазначеною Інструкцією на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом передбачено лише проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Пунктом 2.12. Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Враховуючи те, що у водія ОСОБА_1 поліцейськими були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, зазначені у п.1.3. 1.4 Інструкції (зіниці очей не реагують на світло, почервоніння обличчя), водій повинен був на вимогу поліцейського пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я.
Посилання ОСОБА_1 , які він надав у судовому засіданні про те, що працівники поліції ввели його в оману не роз'яснивши наслідки складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження медичного огляду, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Із наданого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції неодноразово пропонувалося проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Працівники поліції роз'яснювали наслідки такої відмови. Більш того, відповідно до ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
За правовим аналізом норм Правил дорожнього руху, водій зобов'язаний знати та неухильно дотримуватися правил дорожнього руху, а не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки.
Враховуючи, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, його фактична відмова від огляду на стан сп'яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Положення Інструкції пов'язують обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом.
Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію» зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися.
Крім того, всупереч доводам апелянта, які він надав у судовому засіданні, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту відмови особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Посилання апелянта на те, що він є адвентистом сьомого дня та не вживає алкогольні напої або наркотичні речовини не несе в собі правового підґрунтя та не спростовує того факту, що на вимогу працівника поліції він повинен був пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Судом враховано, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою у відповідності до вимог Інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», зауважень до нього подано не було.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14.02.2008 у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів у справі та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
При цьому, апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.
Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 допустив порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на транспорті, оскільки його дії підпадають під дію диспозиції ч. 1 ст. 130 КУАП.
Крім того, вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Інші твердження ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, не узгоджуються з дійсними обставинами справи, внаслідок чого розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту, обраний на власний розсуд, та спроба уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
За встановлених фактичних обставин справи, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 порушуючи вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи.
Надавши правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким, у суду апеляційної інстанції підстав немає.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння так і за відмову від цього огляду.
Об'єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.
З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 рок про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова