Справа № 739/279/25
Провадження № 2-з/739/2/25
17 березня 2025 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
Головуючої судді - Кочура О.О.,
за участю: секретаря судових засідань - Головня І.І.,
представника заявника - адвоката Тарабанько Д.М.,
розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , подану представником позивача - адвокатом Тарабанько Дмитром Миколайовичем про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача - адвокатом Тарабанько Дмитром Миколайовичем до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, - В С Т А Н О В И В: У поданій 07.02.2025 до суду заяві представник заявника просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (рухоме та нерухоме) та грошові кошти (в тому числі на рахунку у банках), які належать ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в межах ціни позову в сумі 552 000,00 грн.. Заяву обгрунтовує тим, що у зв'язку поданям фізичною - особою підприємцем ОСОБА_1 позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, позивач вважає, за необхідне скористатися своїм процесуальним правом на подання заяви про забезпечення позову. Предметом спору по даній справі є стягнення грошових коштів з відповідача у розмірі 552 000, 00 грн.. Зважаючи, що сума грошщових кошів є значною та з огляду на ухилення відповідача на виконання свого зобов'язання перед ФОП ОСОБА_1 існує реальний ризик відчуження (перепродажу, дарування тощо) майна ( рухомого чи нерухомого) відповідачем на користь третіх осіб, що ускладнить виконання рішення суду у даній справі або зробить його взагалі неможливим. У судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник заявника - адвокат Тарабанько Д.М. підтримав заяву про забезпечення позову в повному обсязі, на запитання суду повідомив, що сторона позивача не має відомостей яке нерухоме та рухоме майно належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, так як на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову не працював Реєстр нерухомого майна, а на час судового розгляду вони не цікавились цим питанням, що стосується належних відповідачу грошових коштів на рахунках в банках, то ця інформація є банківською таємцею. Заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши зміст заяви про забезпечення позову та додатки до неї, суд прийшов до висновку про те, що вказана заява не підлягає частковому задоволеню з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За приписами ч. 3 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Із наведеного випливає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику. Як роз'яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об'єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси. Зі змісту заяви вбачається, що предметом позову є стягнення грошових коштів у розмірі 552 000,00 грн. Загалом, оскільки предметом позову має стати стягнення значної суми коштів, накладення арешту на належне боржнику майно, як вид забезпечення позову, може бути застосований шляхом накладення такого арешту в межах ціни позову. Однак, в даному випадку суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви, з огляду на наступне. Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України чітко передбачено, що накладення арешту на майно в межах здійснення судом заходів забезпечення позову можливе щодо майна, яке належить відповідачеві або підлягає передачі йому і знаходяться у нього чи в інших осіб. Отже, у разі коли позовні вимоги стосуватимуться стягнення коштів і позивач має намір забезпечити свій позов шляхом арешту майна боржника, необхідним є наявність належного підтвердження того, що майно, на яке заявник просить накласти арешт дійсно належить особі до якої буде спрямовано позовні вимоги про стягнення боргу. Представник заявника просить суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, належне на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 , але ніяких підтверджуючих документів належності відповідачу рухомого та нерухомого майна не надає, не вказує місце знаходження майна, його реквізити тощо. Суд зауважує, що, заявник для належного, достатнього та допустимого підтвердження права власності боржника на нерухоме майно не був позбавлений можливості отримати Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Крім того, в порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України позивачем у заяві не зазначено пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення. Розглянувши матеріали поданої заяви, суд враховує значний розмір грошових коштів, які просить стягнути позивач, та вважає, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому з метою забезпечення позову необхідно накласти арешт на грошові кошти відповідача в банківських установах в межах суми заявлених до нього позовних вимог.
При цьому суд наголошує, що відповідно до ч.4 ст.150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153. 353-355 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , подану представником позивача - адвокатом Тарабанько Дмитром Миколайовичем про забезпечення позову - задовольнити частково. Накласти арешт на грошові кошти на рахунках в банківських установах, відкритих на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в межах ціни позову в розмірі 552 000,00 (п'ятсот п'ятдесят дві тисячі) гривень. У задоволенні решти вимог відмовити. Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Ухвалу про забезпечення позову направити до Новгород-Сіверького відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерста юстиції - до виконання. Відповідно до ч.4 ст.150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.О.Кочура