Справа № 510/2564/24
Провадження № 2/510/768/25
18.02.25 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- за участю секретаря Лабановой С.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Відповідачка позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.
Позивачка на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 - помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 ; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ; копія довідки старости Плавнівського старостинського округу Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 10.10.2024р. про склад сім'ї ОСОБА_3 на день її смерті; копія довідки старости Нагірненського старостинського округу Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.10.2024р. про склад сім'ї ОСОБА_4 на день її смерті; копія довідки старости Нагірненського старостинського округу Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.10.2024р. про склад сім'ї ОСОБА_5 на день його смерті; копія довідки старости Орлівського старостинського округу Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 22.10.2024р. про склад сім'ї ОСОБА_6 на день його смерті; копія сертифікату серії ОД №0107793 від 25.03.1998р. на право на земельну частку (пай), оформленого на ім'я ОСОБА_3 ; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.10.2024р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_10 ; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_11 із ОСОБА_10 ; відповідь завідувачки Ізмаїльської держнотконтори від 10.02.2025р.; інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 10.02.2025р. (після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не відкривалась); інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 10.02.2025р. (після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не відкривалась); інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 10.02.2025р. (після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не відкривалась); інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 10.02.2025р. (дата заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_5 ); копія заяви ОСОБА_1 від 30.08.2016р. про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 ; копія заяви ОСОБА_1 від 12.07.2018р. про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 ; копії свідоцтв за №№ 1075, 1074, 1073, 1072 від 12.07.2018р. про право на спадщину за законом.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та рідною сестрою ОСОБА_6 . Матір позивачки за своє життя спільно мешкала однією родиною із ОСОБА_3 .
За життя ОСОБА_3 належало наступне майно:
право на земельну частку (пай) у КСП «Рассвет» с.Плавні Ренійського району Одеської області розміром 3,61 в умовних кадастрових га згідно сертифікату серії ОД №0107793 від 25.03.1998р. на право на земельну частку (пай) у КСП.
На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно. Спадкоємців першої та другої черги після смерті ОСОБА_3 не було.
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини спадкоємець за законом - ОСОБА_4 , як утриманець померлої ( оскільки вона була вже повнолітньою та працездатною, була зареєстрована та постійно мешкала із ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , доглядала за нею до смерті, сама ніде не працювала, утримувалась за рахунок пенсії ОСОБА_3 ), до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом не звернулась, прийняла її фактично, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року (який діяв на той час), оскільки вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
За життя ОСОБА_4 не переоформила документацію на право на земельну частку (пай), що перейшло їй у спадок від ОСОБА_3 . Згідно ст. 548 ЦК УРСР 1963 року (який діяв на той час), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Отже, право на земельну частку (пай), що перейшло до ОСОБА_4 у спадок від ОСОБА_3 вважалося таким, що належало їй.
На випадок смерті ОСОБА_4 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 були: її чоловік - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_6 та донька - позивачка у справі.
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини спадкоємці за законом - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (першої черги) до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини не звернулись, прийняли її фактично, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року (який діяв на той час), оскільки вони фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Згідно довідки старости Нагірненського старостинського округу Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.10.2024р. про склад сім'ї ОСОБА_4 , на день її смерті разом із нею були зареєстровані та мешкали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Позивачка після смерті матері до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом не зверталась, спадщину не прийняла і на той час на неї не претендувала.
За життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не переоформили документацію на право на земельну частку (пай), що перейшло їм у спадок (в рівних частках кожному) від ОСОБА_4 . Згідно ст. 548 ЦК УРСР 1963 року (який діяв на той час), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Отже, право на земельну частку (пай), що перейшло до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у спадок від ОСОБА_4 вважалося таким, що належало їм.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. На випадок смерті батько позивачки не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були його діти - син ОСОБА_6 та позивачка у справі.
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини спадкоємець за законом - ОСОБА_6 (першої черги) до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звернувся, прийняв її фактично, в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном та спільно мешкав із батьком на момент його смерті.
Позивачка після смерті батька до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом не зверталась, спадщину не прийняла і на той час на неї не претендувала.
За життя ОСОБА_6 не переоформив документацію на право на земельну частку (пай), що перейшло йому у спадок від ОСОБА_5 . Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, право на земельну частку (пай), що перейшло до ОСОБА_6 у спадок від ОСОБА_5 вважалося таким, що належало йому.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер. На випадок смерті брат позивачки не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належне йому майно. Спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_6 не було.
Спадкоємицею другої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є позивачка - його рідна сестра.
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за законом. Про це свідчить її заява про прийняття спадщини від 30.08.2016р. Відповідачка - племінниця померлого до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька не зверталась.
Проте, незважаючи на своєчасне звернення позивачки за прийняттям спадщини, оформити її неможливо у зв'язку із тим, що в неї відсутній оригінал правовстановлюючого документу на об'єкт спадкового майна.
Відповідачка за прийняттям спадщини не зверталась, будь-яких заперечень щодо позовних вимог не мала, на спадщину не претендує, позовні вимоги визнала в повному обсязі.
У нинішній час, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на земельний пай, про що 28.10.2024р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.
Необхідний нотаріусу оригінал документу позивачка надати не може у зв'язку із втратою його спадкодавцями.
Згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу на право власності на земельну ділянку - при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі правовстановлюючого документу нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.
Отже, після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на нерухомість, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, ОСОБА_4 прийняла спадщину за законом (ст. 531 ЦК УРСР 1963р) після смерті ОСОБА_3 в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963р. (який діяв на той час), ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийняли спадщину за законом (як спадкоємці першої черги за законом) після смерті ОСОБА_4 в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963р. (який діяв на той час), потім - ОСОБА_6 прийняв спадщину за законом (як спадкоємець першої черги за законом) після смерті ОСОБА_5 в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, потім - позивачка прийняла спадщину за законом (як спадкоємиця другої черги за законом) після смерті ОСОБА_6 в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ч. 1 п.4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спадкодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 померли у 1995р. та 2002р. відповідно, спадкові відносини виникли у той час, то підлягають застосуванню положення ЦК УРСР 1963р.
Згідно із вимогами ст. 548 ЦК УРСР 1963р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Ст. 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Після смерті ОСОБА_3 за прийняттям спадщини в установлений законом строк її утриманка - ОСОБА_4 до нотаріуса не зверталась, проте вона прийняла її фактично, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963р.
Після смерті ОСОБА_4 за прийняттям спадщини в установлений законом строк її чоловік та діти до нотаріуса не звертались, проте чоловік та син прийняли її фактично, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963р.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом . Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно ст. 531 ЦК УРСР до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.
За ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Як передбачено ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту
відкриття спадщини.
За ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном ; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку ОСОБА_4 та згодом її чоловік та син прийняли спадщину фактично, оскільки їхня воля, як спадкоємців за законом, була виражена у їхніх діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання технічних документів на земельний пай, його цільове використання та ін.).
Таким чином, у підсумку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийняли спадщину в цілому в порядку ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР.
Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв його син, а після смерті ОСОБА_6 за прийняттям спадщини звернулась позивачка у справі.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах, суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Як було встановлено судом, ОСОБА_6 був спадкоємцем першої черги за законом (після смерті свого батька), позивачка у справі є спадкоємицею другої черги за законом.
У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначила позивачка, після смерті брата у неї був відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадковий об'єкт нерухомого майна. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка не має можливості.
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину юридично, оскільки її воля, як спадкоємиці за законом, була виражена у її діях по подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса, а також по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання документів на земельний пай, розпорядження щодо його цільового використовування тощо).
Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки своєчасно подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини та не заявила про відмову від неї.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб'єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 524, 529, 531, 548, 549 ЦК УРСР 1963р., ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1226, 1258, 1259, 1261, 1262, 1268, 1270 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на:
-земельну частку (пай) у КСП «Рассвет» с.Плавні Ренійського району Одеської області розміром 3,61 в умовних кадастрових га згідно сертифікату серії ОД №0107793 від 25.03.1998р. на право на земельну частку (пай) у КСП (оформленого на ім'я ОСОБА_3 ) ,
що належала ОСОБА_6 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Вячеслав ДУДНИК