Іменем України
14 березня 2025 року
м. Харків
справа № 624/949/24
провадження № 22-ц/818/1422/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.
розглянувши у порядкуст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Акцент-БАНК" на заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2024 року, постановлене суддею Куст Н.М.,
У жовтні 2024 року АТ «Акцент-Банк» в особі представника Шкапенка О.В. звернулося до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 20 грудня 2019 року у розмірі 27368,15 грн та стягнення судових витрат у розмірі 3028,00 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг разом з умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Також всі основні умови кредитування доведені відповідачу, що підтверджує його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов договору. У зв'язку з чим станом на 24 вересня 2024 року утворилась заборгованість в сумі 27368,15 грн, яка складається з: 14566,87 грн - заборгованість за кредитом, 12801,28 грн - заборгованість по відсоткам.
Заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2024 року позовну заяву акціонерного товариства «Акцент-Банк» в особі представника Шкапенка Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 грудня 2019року у розмірі 4859 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн 41 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 537 (п'ятсот тридцять сім) грн 47 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Зазначає, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в A-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Посилаючись на положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, вважає, що фактичне прийняття позичальником пропозиції до укладення договору дією та сплатою періодичних платежів є доказом дотримання А-Банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що незалежно від підписання позичальником Умові Правил надання банківських послуг, а також тарифів А-Банку, районний суд відповідно до ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК України повинен був стягнути із відповідача на користь банку відсотки за користування кредитними коштами у розмірі облікової ставки НБУ. Заперечує проти врахування судом позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, оскільки у цій справі позичальник підписав паспорт споживчого кредиту за програмою Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та багато іншого. Тому застосуванню підлягає позиція Верховного Суду, сформована у постанові 02.12.2020 року №284/157/20, за змістом якої підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту, позичальник погодився на такі умови кредитного договору, включно із відсотками за користування кредитними коштами. Стосовно дати актуальності інформації посилаючись на положення ч.2 ст.638, ст.643, ч.3 ст.645 ЦК України доводить, що паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування», і строк кредиту зазначається у розділі «2 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» у підрозділі «Строк кредитування», де зазначено строком кредитування 240 місяців; а порядок обчисленні реальної річної процентної ставки визначено п.13 розділу 4 Паспорту. Керуючись п. 4 розділу 7 Паспорту доводить, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий стан та його історії обслуговування у Банку. В обґрунтування правильності розрахунку заборгованості позивачем надано банківську виписку.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач фактично отримані та використані кошти, в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернув, і тому з урахуванням безпідставно списаних з кредитної картки відповідача відсотків за використання кредитного ліміту з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 4859,41 грн.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, згідно з якою відповідач згодна з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився з договором до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору згоден отримати шляхом самостійного роздрукування з сайту банку. Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту роз'яснені і зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами кредитування. Основними умовами обслуговування і кредитування отримані.
Банк додав до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК», Тарифи по картці «картка «Універсальна», Картка «Універсальна Голд», картка «Зелена», які не підписані відповідачкою (копія, а.с. 21-28).
Також 20 грудня 2019 року відповідачем електронним підписом підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Цим споживчим паспортом встановлені тарифи щодо кредитного тарифу за трьома типами: картка «Універсальна». Картка «Універсальна Голд», картка «Зелена» (копія, а.с. 10).
Згідно довідки за картками ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки № НОМЕР_2 строком дії до березня місяця 2026 року (а.с.18).
Крім того, банком надано довідку за лімітами за період з 20 грудня 2019 року по 24 вересня 2024 року (а.с. 19) та виписку по картці (а.с. 13-30).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором станом на станом на 24 вересня 2024 року утворилась заборгованість в сумі в сумі 27368,15 грн, яка складається з: 14566,87 грн - заборгованість за кредитом, 12801,28 грн - заборгованість по відсоткам.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент - Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/ters, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/ters) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент - Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк».
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає.
Також обґрунтовуючи свої вимоги банк посилався на паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування та який підписаний відповідачем ОСОБА_1 .
Вказаний паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 - 20.12.2019 року.
Зі змісту паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У вказаному Паспорті зазначено інформацію щодо орієнтованої реальної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування.
Анкета-заява, яка підписана відповідачем не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами.
Саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані йому умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлений з відсотками, які йому можуть бути нараховані.
В Паспорті зазначено, що датою надання вказаної інформації є 20.12.2019 року, анкета-заява про надання банківських послуг відповідачем підписана 20.12.2019 року, Паспорт споживчого кредиту також підписаний 20.12.2019 року, проте інформація зазначена у Паспорті споживчого кредиту зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2020 року, тобто на час виникнення заборгованості не є актуальною.
Термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у ЗУ «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)).
З огляду на ці приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону №1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.
Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була актуальною до 01.01.2020 року, дана інформація не може бути взята судом до уваги, як доказ підтвердження конкретних умов кредитування, запропонованих відповідачу ОСОБА_1 щодо сплати відсотків згідно кредитного договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі укладеного договору від 20.12.2019 року ОСОБА_1 отримав кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Суд першої інстанції в повній мірі дослідив розрахунок заборгованості за договором, укладений між АТ «Акцент - Банк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 24.09.2024 року та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення 4859,41 грн.
Крім того, як вбачається з виписки по картці позивачем було списано відсотки у сумі 24 550, 30 грн, які не передбачені договором.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
О.В. Маміна