Справа №345/608/25
Провадження № 2-о/345/75/2025
17.03.2025 р. м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Сухарник І.І.
за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Гавриленко Віктор Григорович, заінтересована особа: Івано-Франківський обласний державний нотаріальний архів про встановлення факту, що має юридичне значення, -
встановив:
представник ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, яку мотивує тим, що 11 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений спадковий договір, за умовами якого ОСОБА_3 передає після її смерті у власність ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 . Натомість ОСОБА_2 зобов'язувалась доглядати за відчужувачем - ОСОБА_3 , надавати їй необхідну допомогу, забезпечувати необхідними лікувальними засобами. Відповідно до п.14. даного договору, даний договір укладений в інтересах сім'ї, тому цей договір вчинений за її чоловіка ОСОБА_4 та засвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І.В. 11 квітня 2013 року за реєстром №990. Вказаний договір був підписаний сторонами та 11 квітня 2013 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І.В., зареєстровано в реєстрі за №1001.
Відчужувач ОСОБА_3 померла, тому відповідно до п.1 даного договору квартира АДРЕСА_1 , переходить у власність набувача майна - ОСОБА_2 .
При підготовці перереєстрації даного майна, ОСОБА_2 виявила, що незважаючи на те, що вона надавала нотаріусу Курищуку І.В. в оригіналі свій ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та нотаріус виготовляв його копію, у спадковому договорі від 11.04.2013 року та у Відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 39205826104, номер запису про право власності №16189162, в графі «Власники», вказано невірно, що ОСОБА_2 присвоєний ідентифікаційний номер (РНОКПП) - НОМЕР_2 , що можна вважати технічною помилкою нотаріуса. За таких обставин провести належним чином реєстрацію права власності на набуте майно на підставі спадкового договору в частині даних «набувача майна», що частково містить недостовірні дані, є неможливим.
Представник заявниці зазначає, що ідентифікаційний номер ОСОБА_2 який зазначений нотаріусом у спадковому договорі від 11.04.2013 року не збігається з ідентифікаційним номером, який був їй присвоєний органом Державної податкової служби.
Оскільки приватний нотаріус Курищук І.В. помер, та вже не здійснює свою діяльність, що унеможливлює звернення до нотаріуса Курищука І.В. для виправлення помилки у спадковому договорі, то вказане стало підставою для звернення до суду з цією заявою, оскільки виправлення помилки іншим нотаріусом чинним законодавством не передбачено.
Представник заявниці просить суд встановити факт належності спадкового договору, який заключений між «Відчужувачем» ОСОБА_3 та «Набувачем майна» ОСОБА_2 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І.І. 11 квітня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за №1001, Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 39205826104, номер запису про право власності №16189162, - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (раніше ідентифікаційний номер) НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 13.02.2025 відкрито провадження в даній справі, справу постановлено розглядати в порядку окремого провадження з викликом учасників справи.
Заявниця в судове засідання не з'явилася, однак її представником було подано суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони заявника, вимоги заяви підтримують та просять задовольнити її (а.с.18).
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про судове засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується трекінгом поштових відправлень з сайту Укрпошти (а.с.17).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Cудом встановлено, що 11 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений спадковий договір, за умовами якого ОСОБА_3 передає після її смерті у власність ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 . Натомість ОСОБА_2 зобов'язувалась доглядати за відчужувачем - ОСОБА_3 , надавати їй необхідну допомогу, забезпечувати необхідними лікувальними засобами. Відповідно до п.14. даного договору, даний договір укладений в інтересах сім'ї, тому цей договір вчинений за її чоловіка ОСОБА_4 та засвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І.В. 11 квітня 2013 року за реєстром №990. Вказаний договір був підписаний сторонами та 11 квітня 2013 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І.В., зареєстровано в реєстрі за №1001 (а.с.8-9).
Як зазначено в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, яка сформована 02.09.2016 (а.с.10) щодо об'єкта нерухомого майна: квартира за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 39205826104), 31.08.2016 нотаріусом Курищуком І.В. було проведено державну реєстрацію права власності на дану квартиру на підставі спадкового договору №1001 від 11.04.2013. Згідно рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.09.2016, власником квартири на праві приватної власності (розмір частки 1/1) є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий 09.09.2005, адреса: АДРЕСА_2 (а.с.10).
До матеріалів заяви також долучено копію паспорта громадянина України НОМЕР_3 , який виданий 09.09.2005, на ім'я: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та копію картки платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої її РНОКПП - НОМЕР_1 (а.с.7).
У даному конкретному випадку з доданих до заяви доказів вбачається, що ідентифікаційний номер ОСОБА_2 який зазначений нотаріусом у спадковому договорі від 11.04.2013 року (та у Інформаційній довідці від 02.09.2016) «3177508244» не збігається з ідентифікаційним номером, який був їй присвоєний органом Державної податкової служби «3177508344» на одну цифру. Однак дані паспорта ОСОБА_1 нотаріусом зазначено ті ж самі, що і в копії паспорта заявниці, яка долучена до матеріалів справи: «паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий 09.09.2005, адреса: АДРЕСА_2 ». Таким чином, суд приходить до висновку, що невірно зазначений нотаріусом у спадковому договорі та інформаційній довідці ідентифікаційний код ОСОБА_2 є технічною помилкою нотаріуса.
Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950, ратифікована в Україні Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Ч. 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
Відповідно до листа ВСУ від 01 січня 2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду. Проте сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають з цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
П. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" встановлено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Судом встановлено, що на день звернення з цією заявою нотаріус Курищук І.І. не має можливості внести до спадкового договору відповідні виправлення у зв'язку з припиненням діяльності. Від встановлення факту належності заявнику спадкового договору залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, а саме права власності на нерухоме майно та заявник не має іншої можливості у інший спосіб встановити факт належності їй зазначеного договору. Встановлення даного факту має юридичне значення, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що спадковий договір, який укладений між «Відчужувачем» ОСОБА_3 та «Набувачем майна» ОСОБА_2 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І.І. 11 квітня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за №1001 (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 39205826104, номер запису про право власності №16189162)справді належить заявниці ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , тому заява підлягає до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 294, 315, 319 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву задовольнити.
Встановити юридичний факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , спадкового договору, який укладений між «Відчужувачем» ОСОБА_3 та «Набувачем майна» ОСОБА_2 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Курищуком І.І. 11 квітня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за №1001 (Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 39205826104, номер запису про право власності №16189162).
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий