Справа № 189/1801/24
2/189/49/25
іменем України
05.03.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чорної О.В.,
за участі секретаря судового засідання Безрідньої В.О.,
учасники судового провадження:
представник позивача ОСОБА_1 ,
представник третьої особи - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей,-
Позивач, ОСОБА_2 , в особі представника, ОСОБА_1 , звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3 , яким просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою та визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_2 .
Позов мотивований тим, що позивач, ОСОБА_2 , перебуває в шлюбі з ОСОБА_3 з 15 серпня 2003 року.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вважає причиною розпаду сім'ї взаємну неприязнь, яка згодом переросла в психологічну несумісність, а також різні погляди на життя та ведення особистого господарства.
Вважає, що примирення між ним та відповідачкою неможливе, оскільки спільне проживання та шлюбні відносини між сторонами припинено з квітня 2024 року, подружжя має різні погляди на життя та ведення особистого господарства.
Також зазначає, що між сторонами не досягнуто згоди щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей після розірвання шлюбу.
В порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до органу опіки та отримав висновок про доцільність проживання неповнолітніх дітей з батьком.
Ухвалою суду від 30.07.2024 року відкрите провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного проживання, виходячи з того, що позовні вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей виникли у сімейних відносинах та є взаємопов'язаними.
22.08.2024 року та 12.09.2024 року підготовче судове засідання було відкладено у зв'язку із неявкою відповідачки.
Ухвалою суду від 15.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду. Крім того, визнано обов'язковою участь в судовому засіданні позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3 з метою надання ними особисто пояснень по суті справи.
У судові засідання, призначені на 11.11.2024 року, 10.12.2024 року, 13.02.2025 року, позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заяв і клопотань не надавали.
13.02.2025 року судом було винесено ухвалу, якою повторно визнано обов'язковою участь позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні, яке відбудеться 05.03.2025 року о 11.00 год. з метою надання ними особисто пояснень по суті справи.
Ухвалу про визнання обов'язкової явки було направлено сторонам за місцем їх реєстрації рекомендованим повідомленням.
05.03.2025 року сторони повторно не з'явилися в судове засідання, отже суд, постановив рішення по справі, виходячи з наявних матеріалів справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Єланський О.Г. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, спираючись на обставини, зазначені в позові. Просив позов задовольнити.
Представник третьої особи виконавчого комітету Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 надала суду суперечливі пояснення, спочатку зазначивши, що між сторонами був спір щодо місця проживання дітей, а пізніше фактично заперечила його наявність. Також пояснювала, що відповідачка ОСОБА_3 не заперечувала щодо проживання дітей з батьком. Спочатку пояснила, що молодша дитина хотіла проживати з матір'ю, але потім ОСОБА_6 фактично спростувала власні твердження, пояснивши, що дитина не віддавала пріоритету з ким із батьків проживати.
Суд, заслухавши учасників та дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
15 серпня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області складений актовий запис № 56. Після одруження прізвище чоловіка - ОСОБА_2 , дружини - ОСОБА_3 (копія свідоцтва про шлюб, а.с.4).
Згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_1 , виданого відділом РАЦС Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Покровським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають неповнолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6).
07.06.2024 року складений акт №30 про обстеження житлових умов за адресою: АДРЕСА_1 (копія акту, а.с.7).
У цьому акті, підписаному членами комісії ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , зазначається, що під час обстеження умов проживання було встановлено, що за даною адресою перебувала бабуся, ОСОБА_10 з онуками. Батько, ОСОБА_2 , був на тимчасових підробітках. На момент перевірки у хлопців є окрема кімната з облаштованим місцем для сну, навчання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Діти забезпечені одягом, взуттям, канцтоварами, гаджетами. В будинку чисто, світло, охайно. В наявності готова їжа, достатній запас продуктів харчування.
18.06.2024 року складений акт №39 про обстеження житлових умов за адресою: АДРЕСА_2 (копія, а.с. 8).
У цьому акті, підписаному членами комісії ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , зазначається, що під час обстеження умов проживання було встановлено, що за даною адресою проживають ОСОБА_3 з її мамою, та сестра з двома дітьми. В ході перевірки з'ясовано, що ОСОБА_3 проживає в одній з трьох кімнат квартири. Умови проживання задовільні, проте, в кімнаті є лише один диван, стіл, шафа. Окремого місця для дітей немає, так як жила площа кімнати не дозволяє облаштувати додаткові місця для сну та відпочинку.
27.06.2024 року Покровською селищною радою затверджений висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Покровської селищної ради від 21.06.2024 року про можливість проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком (копія, а.с. 9).
Згідно даного висновку батько дітей, ОСОБА_2 , звернувся до органу опіки та піклування Покровської селищної ради із заявою про надання висновку щодо можливого встановлення місця проживання неповнолітніх дітей з батьком.
Висновок обґрунтований тим, що комісією 07.06.2024 року було обстежено умови проживання батька, ОСОБА_2 . Батько дітей зареєстрований разом із синами за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання батька діти мають окреме місце для сну та відпочинку. Вони забезпечені одягом, взуттям по сезону, іншими необхідними речами, в т.ч. книгами. В наявності продукти харчування в достатній кількості, зварена їжа та вся необхідна побутова техніка. ОСОБА_2 працює неофіційно. Відповідно до акту депутата Покровської селищної ради Тетяни Єрмак скарг стосовно ОСОБА_2 до селищної ради не надходило. Мати дітей, ОСОБА_3 , проживає окремо. Житло винаймає. Працює неофіційно. Під час спілкування з дітьми членами комісії з?ясовано, що діти бажають проживати з батьком (а.с.10).
Суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині розірвання шлюбу, виходячи з наступного.
Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 112 СК України з метою встановлення наявності підстав для розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сімейні відносини між подружжям фактично припинені, подружжя проживає нарізно, сімейне життя не склалося і в подальшому сторони не бажають проживати разом; примирення між сторонами не можливе.
Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Отже, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині розірвання шлюбу, укладеного позивачем та відповідачем.
Щодо позовних вимог в частині визначення місця проживання дітей з батьком, суд дійшов наступного.
Частинами 6, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).
Відповідно до вимог ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. В ч. 2 цієї ж статті вказано, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно з ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини. Першочерговим критерієм визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків, що визначено ч.1 ст.160 СК України. І тільки у випадку наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини, яка не досягла десяти років, такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом, як визначено ч.1 ст.161 СК України.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, бажання дитини, стать, вік дитини, матеріальне забезпечення батьків, їх працевлаштування та інші обставини, що мають істотне значення.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене права чи цивільний інтерес.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у вихованні дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду.
При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.
Відсутність між сторонами відповідного спору, унеможливлює вирішення питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.
Судом встановлено, що фактично у даному випадку спір щодо місця проживання дитини ініційований батьком дитини - ОСОБА_2 , які, як вбачається з матеріалів справи, і так фактично з ним проживають, і від якого мати дітей, ОСОБА_3 , не вимагає зміни місця проживання дітей.
Це підтверджується, в тому числі, і висновком органу опіки, який не зазначає про наявність спору між батьками щодо місця проживання дітей.
Як вбачається з матеріалів справи, мати дітей не вимагає від батька дітей змінити їх місце проживання, не порушує в судовому порядку питання про відібрання дітей у позивача, при обстеженні комісією умов проживання відповідачки остання не заперечувала, що діти фактично проживають з батьком та не заперечувала проти подальшого їх проживання разом із батьком.
За встановлених обставин у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дітей між батьками виник спір щодо місця їх проживання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд, розглядаючи справу № 127/16211/23 за аналогічних правовідносин, у постанові від 10.07.2024 зазначив, що «фактично … спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дочкою. З урахуванням наведеного, суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача».
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність між сторонами спору про визначення місця проживання дітей, який би підлягав вирішенню судом на підставі статті 161 СК України, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою відповідачка не виявляє наміру чи бажання на даний час змінювати місце проживання дітей, які проживають разом із батьком, що свідчить про її згоду щодо місця проживання дітей і відсутність спору.
Крім того, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже виповнилось 14 років. Частиною 3 ст. 160 СК України визначено, що у тому разі, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Отже, неповнолітній ОСОБА_4 , який вже досяг 14 років, може сам визначати своє місце проживання з батьком чи матір'ю.
Суд позбавлений можливості визначати місце проживання особи, якій виповнилося 14 років, за відсутності належних і достатніх для цього підстав, оскільки це відповідає волі самої дитини. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 28.01.2021 у справі № 753/6498/15-ц.
З врахуванням вищезазначеного, позовні вимоги в частині визначення місця проживання дітей з батьком задоволенню не підлягають.
У своїй позовній заяві позивач не ставить питання щодо відшкодування йому судових витрат, отже це питання судом не розглядається.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем селища Покровське Покровського району Дніпропетровської області, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженкою селища Покровське Покровського району Дніпропетровської області, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області 15 серпня 2003 року, актовий запис №56.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 14.03.2025 року.
Суддя: О.В. Чорна
05.03.2025