Справа №181/543/25
Провадження №1-кп/0186/391/25
14 березня 2025 року м. Шахтарське
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025046480000005 від 26 січня 2025 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Петропавлівка, Нововоронцовського району Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, водія кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-20 квітня 2018 року Кремінським районним судом Луганської області за ч.4 ст.407, ч.4 ст.70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період в посаді водія кулеметного взводу, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», маючи злочинний умисел, направлений на придбання, в порушення «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08.05.1993 р., завідомо підробленого документа - посвідчення водія, з метою його використання під час керування транспортними засобами, на початку серпня 2024 року (більш точний час, дату та місце не встановлено), діючи умисно, в порушення положень Закону України «Про дорожній рух», посягаючи на встановлений законодавством України порядок отримання та використання офіційних документів, відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340 (в редакції зі змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №946 від 15 листопада 2019 року), а саме: уникаючи проходження медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, підготовки відповідно до планів і програм, складення теоретичного, на знання діючих Правил дорожнього руху України і практичного, на перевірку навичок керування транспортним засобом, іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС територіальних сервісних центрах МВС, за допомогою мережі «Інтернет», маючи намір на використання підробленого документу, який видається компетентними особами органу державної влади та посвідчує факт, що має юридичне значення, придбав у невстановленої дізнанням особи за грошову винагороду в сумі 4000 грн., завідомо підроблене посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , видане 08.08.2024 р. ТСЦ 1242 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і яке не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, які знаходяться в офіційному обігу на території України, з метою його подальшого використання для керування транспортним засобом.
У подальшому, 25 січня 2025 року, приблизно об 11 годині 20 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння на залізничному вокзалі за адресою: вул. Транспортна, 83, с. Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, був зупинений працівником поліції ВП № 2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 178 Закону України «Про адміністративні правопорушення», який попросив надати документ для підтвердження особи, на що ОСОБА_3 , маючи прямий умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, в порушення «Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, на вимогу працівника поліції ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надав останньому завідомо підроблений документ, а саме - посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , видане 08.08.2024 р. ТСЦ 1242 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, які знаходяться в офіційному обігу на території України, тим самим умисно, протиправно, використав завідомо підроблений документ - посвідчення водія.
В обвинувальному акті прокурором зазначено клопотання про розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, відповідно до ч.1 ст.302 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 подав письмову заяву, складену у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , в якій зазначив, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа. Згоден із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами, а також згоден на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також, у вказаній заяві обвинувачений зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що, у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження у відсутність учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті досудового розслідування обставини.
Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини та згідний з розглядом обвинувального акту.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Згідно ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву останнього, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини та згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини та не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 не оспорюється пред'явлене йому обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, про що свідчить додана до обвинувального акту письмова заява обвинуваченого.
Як встановлено судом, зазначені в обвинувальному акті обставини встановлені органом досудового розслідування на підставі: протоколу огляду від 26 січня 2025 року (а.п.10-13); листа територіального сервісного центру МВС № 1247 від 07 лютого 2025 року (а.п.35); висновку судової технічної експертизи документів № СЕ-19/113-25/920-ДД від 18.02.2025 року (а.п. 73-78).
Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз'яснено та дотримано.
Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає винуватість ОСОБА_3 доведеною в межах пред'явленого обвинувачення.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані правильно за ч. 4 ст. 358 КК України - як використання завідомо підробленого документа.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.
Також, суд враховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченого.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 є військовослужбовцем, за місцем проживання характеризується задовільно (а.п.50), за місцем служби - негативно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.п. 53,54), раніше судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає щире каяття.
Обставинами, що обтяжують покарання, суд вважає рецидив кримінальних правопорушень.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді штрафу, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази: посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , видане 08.08.2024 р. ТСЦ 1242 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , DVD-диск з відеозаписом розмови з ОСОБА_3 від 26.01.2025 р., підлягають зберіганню в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно довідки Луганського НДЕКЦ МВС України витрати на проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/113-25/920-ДД від 18.02.2025 року складають 1989,75 грн.
Таким чином, оскільки матеріали кримінального провадження містять документально підтвердженні витрати держави на проведення експертизи, вони підлягають стягненню з обвинуваченого.
На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільний позов не заявлено.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у сумі 1989 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 75 копійок.
Речові докази: посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , видане 08.08.2024 р. ТСЦ 1242 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , DVD-диск з відеозаписом розмови з ОСОБА_3 від 26.01.2025 р., зберігати в матеріалах справи.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувався.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції - після його проголошення.
На вирок може бути подана скарга до Дніпровського апеляційного суду через Першотравенський міський суд протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
На підставі ч.1 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження, в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження у відсутність учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1