Справа № 177/241/25
Провадження № 2/177/376/25
(заочне)
Іменем України
17 березня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Лященко В.В.
за участю секретаря судового засідання Антонінок А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №177/241/25 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У січні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 17.11.2019 року кредитний договір №2001455225501, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 22 972, 75 грн; 21.12.2021 року кредитний договір №40020501985, за яким Позичальнику кредит у сумі 79 991, 00 грн. Відповідно до даних кредитних договорів банк повністю та в строки виконав зобов'язання по договорах перед відповідачем. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання по погашенню заборгованості, внаслідок чого станом на 01.12.2024 року виникла заборгованість по кредитному договору №2001455225501 від 17.11.2019 року у розмірі 35 559, 54 грн; по кредитному договору №40020501985 від 21.12.2021 року у розмірі 71 953, 99 грн. У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитними договорами у розмірі 107 513, 53 грн та судові витрати.
Ухвалою суду від 30.01.2025 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, в позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності, на позовних вимогах наполягала, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - kv.dp.court.gov.ua. Причину своєї неявки не повідомила, відзив на позов не подала.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до АТ«ПУМБ» із заявою №2001455225501 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті: pumb.ua. Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 3 000,00 грн, строком на 12 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 47,88% річних.
17.11.2019 ОСОБА_1 також був підписаний Паспорт споживчого кредиту, в якому, зокрема, визначені основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.
Матеріали справи містять довідку про збільшення кредитного ліміту по договору №2001455225501 від 17.11.2019 року, за змістом якої ОСОБА_1 17.11.2019 року встановлено кредитний ліміт 3 000, 00 грн, 30.01.2020 року збільшений до 7 000, 00 грн, 04.06.2020 року збільшений до 12 000, 00 грн, 14.09.2020 року збільшений до 17 000, 00 грн, 16.10.2020 року збільшений до 22 000, 00 грн, 14.12.2021 року збільшений до 23 000, 00 грн, 27.02.2022 року зменшений до 22 973, 00 грн, зменшений кредитний ліміт до 22 972, 75 грн.
Відповідач не виконував у повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором №2001455225501 від 17.11.2019 року, внаслідок чого станом на 01.12.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 35 559, 54 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 22 972, 75 грн, заборгованості за відсотками - 12 586, 79 грн, заборгованість за комісією - 0 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.
З виписки по особовому рахунку за період з 17.11.2019 року по 01.12.2024 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, здійснювала часткове погашення заборгованості.
Також, 19.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до АТ «ПУМБ» із заявою №40020501985 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті: pumb.ua. Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 79 991, 00 грн, в т.ч. з метою оплати Товару 79 492 грн, для сплати разової комісії 499 грн. Строк 24 місяці. Пільговий період 14 місяців. Розмір процентної ставки з 21.12.2021 року по 20.02.2023 року 0,1% річних, з 21.02.2023 року - 0,1% річних. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості з 21.12.2021 по 20.02.2023 року - 0%, з 21.02.2023 року - 3%. Схема повернення кредиту: ануїтетна (рівними платежами).
19.12.2021 року ОСОБА_1 також був підписаний Паспорт споживчого кредиту, в якому, зокрема, визначені основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.
Відповідно до платіжної інструкції від 19.12.2021 року ОСОБА_1 надано кредитні кошти за договором №40020501985 від 19.12.2021 року в розмірі 79 991, 00 грн.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань станом на 01.12.2024 року за Кредитним договором №40020501985 від 19.12.2021 року утворилась заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку складає 71 953, 99 грн, з яких 47 946, 81 грн - заборгованість за кредитом; 9, 88 грн - заборгованість процентами; 23 997, 30 грн - заборгованість за комісією.
З виписки по особовому рахунку за період з 19.12.2021 року по 01.12.2024 року вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював часткове погашення заборгованості.
У матеріалах справи наявні Публічні пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб із додатками, в редакції, які діють з 11.06.2019 року та з 26.10.2021 року, яка містить: предмет договору; порядок та умови укладення договору; порядок внесення змін до договору; строк дії та умови припинення договору; загальні умови надання послуг банку; загальні права сторін; відповідальність сторін та порядок вирішення спорів; обставини непереборної сили (форс-мажор); умови обслуговування карткових рахунків; правила користування, умови випуску та обслуговування карток; порядок здійснення розрахунків; умови надання кредитного ліміту у формі овердрафту та кредитної картки з відновлювальною кредитною лінією; умови надання споживчого кредиту; персональне обслуговування.
02.12.2024 року позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу та надав строк на погашення заборгованості по кредитних договорах протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання повідомлення, однак у наданий строк заборгованість ОСОБА_1 не погашена.
Відомостей про те, що відповідачем добровільно сплачена заборгованість матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч 2. ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частина 1 статті 663 ЦК України вказує на те, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умов розроблює підприємець (в даному випадку банк).
Так як умови договору розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Згідно із ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договорів.
Також, ОСОБА_1 власним підписом підтвердила, що отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредитів, які надані виходячи із обраних ним умов кредитування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що сторони обумовили у письмовому вигляді істотні умови договорів у тому числі ціну договорів, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Враховуючи, що сторони домовилися про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, паспорти споживчих кредитів можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладених із відповідачем кредитних договорів.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач допустила порушенням умов договору щодо своєчасної та повної сплати частини кредиту та плати за користування ним відповідно до погодженого сторонами графіку, в зв'язку з чим у позивача виникло право вимагати повернення суми кредиту в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2001455225501 від 17.11.2019 року у розмірі 35 559, 54 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 22 972, 75 грн, заборгованості за відсотками - 12 586, 79 грн; за кредитним договором №40020501985 від 19.12.2021 року у розмірі 47 956, 69 грн, яка складається з 47 946, 81 грн - заборгованість за кредитом, 9, 88 грн - заборгованість процентами, а всього 83 516, 23 грн.
Щодо позовних вимог АТ «ПУМБ» про стягнення комісії в розмірі 23 997, 30 грн по кредитному договору №40020501985 від 19.12.2021 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5.7.3 частини 5 Умови надання Споживчого кредиту Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (в редакції від 26.10.2021 року), комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в заяві на приєднання до договору від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії).
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) та постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Отже, положення укладених між сторонами кредитних договорів щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.
Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії у розмірі в розмірі 23 997, 30 грн по кредитному договору №40020501985 від 19.12.2021 не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (78%) в сумі 1 889, 16 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, кредитну заборгованість за кредитним договором №2001455225501 від 17.11.2019 у розмірі 35 559, 54 грн та за кредитним договором №40020501985 від 19.12.2021 у розмірі 47 956, 69 грн, а всього 83 516, 23 (вісімдесят три тисячі п'ятсот шістнадцять грн двадцять три коп.) гривень, а також судові витрати у розмірі 1 889, 16 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В.Лященко