Справа № 202/2467/25
Провадження № 1-кс/202/1979/2025
13 березня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 11.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025040000000229, у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сургут, Тюменської області, Російської Федерації, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, який не судимий, не одружений, на утриманні дітей та осіб похилого віку не маючому, військовослужбовцю за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , в посаді заступника командира бойової машини-навідника-оператора 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти, у військовому званні - молодший сержант, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 .
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 268-1 КК України, -
Слідчий ВРЗуСТ СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 268-1 КК України.
В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудового розслідування у кримінальному проваджені відомості про яке 11 березня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025040000000229, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2861 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000229 здійснюється Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону.
Молодший сержант ОСОБА_6 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді заступника командира бойової машини-навідника-оператора 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , 11 березня 2025 року близько 18 години 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (2,86 ‰), чим заздалегідь позбавив себе можливості об'єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_8 , в темний час доби, без наявного електроосвітлення проїзної частини, здійснював рух по сухому асфальтованому покриттю проїзної частини вул. Вакаренка, селища Божедарівка Кам'янського району Дніпропетровської області, яка має по одній смузі для руху у кожному напрямку із дорожньою розміткою 1.2. та 1.5. ПДР України, з боку вул. Космічної у напрямку автодороги М-30 «Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине» в порушення ст.ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.14 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 1.3., 1.5., 2.3. б), 2.9. а) та 11.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідно до яких:
п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.»;
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.»;
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;»;
п. 2.9. «Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;»;
п. 11.3. «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу»,
проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, але легковажно розраховуючи на відвернення наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, не врахував дорожню обстановку, у порушення вимог п. 11.3 Правил дорожнього руху України, здійснював рух по зустрічній смузі для руху в результаті чого навпроти буд. №46 по вул. Вакаренка селища Божедарівка Кам'янського району, на узбіччі зустрічної смуги для напрямку його руху допустив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля ВАЗ 2109» р.н. НОМЕР_2 , на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 що стояли на краю дороги без руху.
Внаслідок вказаної події неповнолітній пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці пригоди, а неповнолітні пішоходи ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримали тяжкі тілесні ушкодження з якими без свідомості госпіталізовані до КЗ «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» ДОР».
Тобто, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2861 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_9 ,та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_10 , та ОСОБА_11
11.03.2025 о 19 годині 20 хвилин підозрюваного ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України та поміщено до ІТТ №1 ГУНП в Дніпропетровській області.
12.03.2025 в порядку ст..276-278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_6 .
Підставами підозрювати ОСОБА_6 є зібрані у кримінальному провадженні докази.
Так, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та суду свідчить те, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, розуміє тяжкість та невідворотність покарання, є військовослужбовцем ЗСУ, самовільно залишив військову частину, усвідомлює, що він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, у результаті якого наступили виключно тяжкі наслідки у вигляді смерті людини, за вчинення якого йому загрожує покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Окрім того встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 , не має міцних соціальних зв'язку а тому останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Щодо обґрунтування ризику передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_6 проживає в населеному пункті, що й потерпілі та свідки, а тому розуміючи тяжкість злочину з метою ухилення від покарання останній може здійснювати незаконний вплив на потерпілих та свідків з метою зміни наданими ними свідчень.
Щодо обґрунтування ризику передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_6 допускає грубі порушення ПДР України рухаючись в населеному пункті, будучи особою, яка раніше притягалась за порушення ПДР в стані алкогольного сп'яніння в тому числі в 2025 році, відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став а тому у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу останній може вчинити аналогічне правопорушення.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи вагомість наявних доказів, тяжкість покарання те, що
ОСОБА_6 скоїв тяжкий злочин знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, має змогу незаконно впливати на потерпілих і свідків, вчинити аналогічне кримінальне правопорушення та враховуючи, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків,
На підставі викладеного, слідчий, за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.
В ході розгляду клопотання слідчий та прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні вирішення вказаного питання залишили на розсуд суду.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, зокрема: протокол огляду місця події та схема до нього, протоколи допиту в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , протоколи проведення слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 , а також інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з'ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.
При цьому слідчий суддя враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Таким чином на думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 268-1 КК України.
Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше (аналогічне) кримінальне правопорушення, або продовжити дане кримінальне правопорушення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, підтверджується тим, що підозрюваний може шляхом вмовлянь чи погроз, чинити тиск на свідків, з метою зміни ними своїх показів у суді.
Також, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 допускає грубі порушення ПДР України рухаючись в населеному пункті, будучи особою, яка раніше притягалась за порушення ПДР в стані алкогольного сп'яніння в тому числі в 2025 році, відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став а тому у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу останній може вчинити аналогічне правопорушення.
Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Окремо необхідно зазначити, що згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення - підозра достатньо обґрунтована;
2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується - інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких та особливо тяжких злочинів;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного - ОСОБА_6 є особою молодого віку;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців - підозрюваний неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має;
5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи - підозрюваний є військовослужбовцем;
6) репутацію підозрюваного - даних щодо негативної репутації підозрюваного не надано;
7) майновий стан підозрюваного - даних не надано;
8) наявність судимостей у підозрюваного - раніше судимий;
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше - відомості відсутні;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення - дані відсутні;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини - розмір майнової шкоди на момент повідомлення про підозру не встановлено;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї - не встановлено.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м'якого запобіжного заходу, виходячи з наступного.
З урахуванням особи підозрюваного, який раніше не судимий, але ж підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м'якого запобіжного заходу, оскільки застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, фактично не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч.ч. 1,3, 5 ст. 177 КПК України.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а також встановлений судом ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який на переконання слідчого судді є найбільш вагомим, що в свою чергу приводить слідчого суддю до переконання, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується при наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, можливості ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше (аналогічне) кримінальне правопорушення, або продовжити дане кримінальне правопорушення, та є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
При цьому, враховуючи, що підозрюваний є військовослужбовцем та проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_4 , слідчий суддя вважає за необхідне визначити для ОСОБА_6 місцем тримання під вартою - гаупвахту ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Приймаючи до уваги зазначене, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_6 , враховуючи, що він, підозрюється у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, зважаючи на відомості про ОСОБА_6 , слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави підозрюваному.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання про застосування запобіжного заходу задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком, в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів, по 10 травня 2025 року включно, без визначення розміру застави, з утриманням на гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Ухвала слідчого судді діє по 10 травня 2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1