справа № 208/1285/25
провадження № 3/208/1301/25
06 березня 2025 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Токарєв А.Г., за участю секретаря судового засідання Лещинського В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 224150 від 18.01.2025 року, 18.01.2025 р. о 12:13 годин в м. Кам'янське, вул. Сачка 12, водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. Isuzu АВ230 д.н. НОМЕР_1 , зупинився за вищевказаною адресою, залишив т.з. та не вжив всіх заходів та допустив його самовільних рух, внаслідок чого автомобіль скоїв наїзд на припаркований автомобіль Volkswagen CC д.н. НОМЕР_2 . При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 15.12 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 224164 від 18.01.2025 року, 18.01.2025 р. о 12:13 годин в м. Кам'янське, вул. Сачка 12, водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. Isuzu АВ230 д.н. НОМЕР_1 , зупинився за вищевказаною адресою, залишив т.з. та не вжив всіх заходів та допустив його самовільних рух, внаслідок чого автомобіль скоїв наїзд на припаркований автомобіль Volkswagen CC д.н. НОМЕР_2 . Після чого водій ОСОБА_1 покинув місце ДТП, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Постановою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Токарєва А.Г. вказані епізоди адміністративних правопорушень об'єднані в одне провадження.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду. Про причини своєї неявки не повідомив.
Суд враховує, що правопорушення, передбачене ст. 124, 122-4 КУпАП не відносяться до категорії правопорушень, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, ч. 2 ст. 268 КУпАП.
Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно винний у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Положення статті 124 КУпАП вказує, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення:
штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до ст. 122-4 КУпАП, передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної
відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які
використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вина ОСОБА_1 підтверджується:
- протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 224150 та серії ЕПР1 № 224164 від 18.01.2025 року;
- поясненнями ОСОБА_1 , доданих до матеріалів справи;
- поясненнями ОСОБА_2 , доданих до матеріалів справи;
- поясненнями ОСОБА_3 , доданих до матеріалів справи;
- схемою місця ДТП.
Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно пункту 2.10а Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідно до п. 15.12 Правил дорожнього руху, водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним.
За змістом ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Ст. 251 КУпАП вказує, що суд встановлює юридично важливі обставини справи з усіх доказів по справі в цілому, а не тільки за протоколом, який є лише одним з письмових доказів.
Судом досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а також залишення водієм транспортного засобу, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі
співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків, зокрема, накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. З огляду на положення ст. 33 КУпАП, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не досліджуються.
Відповідно до ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу яка притягується до адміністративної відповідальності, її матеріальне становище та прийшов до переконання, що необхідним та достатнім стягненням для виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових адміністративних правопорушень буде накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, передбаченого санкціями ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ст. 33-36, 40-1, 122-4, 124, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд -
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративні стягнення:
-за ст. 124 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 224150 від 18.01.2025 року) у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює грошовій сумі в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
-за ст. 122-4 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 224164 від 18.01.2025 року) у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює грошовій сумі в розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , остаточне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює грошовій сумі в розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.
На підставі ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягнути подвійний розмір штрафу, який становить 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя А.Г. Токарєв