Справа № 211/4523/24
Провадження № 2/211/199/25
іменем України
14 березня 2025 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.
розглянувши у судовому засіданні відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в м. Кривому Розі цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення нарахування аліментів та скасування нарахованих аліментів згідно з судовим рішенням у справі №211/5751/17 від 20.12.2017 року на утримання дитини, -
17.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив скасувати рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , стягнути з ОСОБА_2 , на свою користь, аліменти на утримання ОСОБА_4 , у розмірі 6000 грн щомісячно, починаючи з червня 2022 року, стягнути витрати на переклад документів з червня 2022 року.
Позовна заява декілька разів уточнювалася позивачем, в остаточній редакції від 27.09.2024 уточнена позовна заява була прийнята судом до провадження за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, оскільки підпадає під ознаки малозначної справи, з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з уточненою позовною заявою позивач ОСОБА_1 зазначає, що під час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . 25.07.2018 шлюб між сторонами було розірвано. На підставі судового наказу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.12.2017 у справі №211/5751/17 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки усіх його заробітків (доходів) на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення його повноліття. При цьому, фактично з червня 2021 року саме позивач займається доглядом та матеріальним забезпеченням сина, у цьому йому допомагає його мати ОСОБА_5 . За цих обставин вважає неправомірним нарахування та стягнення з нього аліментів на користь відповідача, оскільки син живе з ним. Крім того, вважає, що оскільки саме він з червня 2021 року повністю забезпечує матеріально дитину, то аліменти повинні бути стягнуті з відповідача ОСОБА_2 навпаки за весь цей період на його користь. З огляду на вказані обставини просить суд вважати нововиявленими обставинами те, що його син з червня 2022 року не проживає разом зі своєю матір'ю, відповідачем у справі ОСОБА_2 , тому необхідно припинити нарахування аліментів та скасувати нараховані з нього аліментів на утримання дитини згідно з судовим рішенням у справі №211/5751/17 від 20.12.2017 року. Крім того, просить стягнути з червня 2022 року аліменти з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 6000 грн щомісячно. Також, просить стягнути з відповідача вартість перекладів документів з іноземної мови з червня 2022 року у розмірі 1220 грн.
Поза межами судового засідання 04.03.2025 ОСОБА_1 подав заяву, в якій від стягнення витрат на переклад відмовився, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне вважати таку заяву - заявою про зменшення позовних вимог, та не розглядати ці позовні вимоги в контексті даної справи.
Позивач в останнє судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій просить судове засідання провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у жодне судове засідання не з'явилася, відзив на позов не надала.
Згідно з вимогами ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, крім того, відповідач тричі не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані документи і матеріали, допитавши свідків, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Судом встановлено, що сторони з 21.11.2015 пербували у шлюбі, який був розірваний на підставі заочного рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області вд 25.07.2018, справа №211/2118/18.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , актовий запис №127 від 23.03.2017, вчинений Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Батьками вказані сторони по справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На підставі судового наказу, виданого Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.12.2017 у справі № 211/5751/17, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.12.2017 до повноліття дитини.
Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у Довгинцівському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та станом на 01.01.2024 утворилася заборгованість зі сплати аліментів з квітня 2022 року по грудень 2023 року у розмірі 82 110 грн.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що малолітній син ОСОБА_3 проживає разом з ним та перебуває на його утриманні з червня 2021 року.
Так, згідно з висновком виконкому Довгинцівської районної у місті ради від 14.01.2020 №8/22-96 було визнано доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є сусідами позивача, зазначили, що ОСОБА_3 проживає разом із своїм батьком ОСОБА_1 з 20.08.2019, а з початком війни виїхав зі своєю бабусею ОСОБА_5 , яка є матір'ю позивача, за кордон, де перебуває і зараз.
ОСОБА_8 , також надала аналогічні письмові пояснення, але зазначила, що з батьком дитина проживає з листопада 2020 року. При цьому, ОСОБА_8 була допитана у судовому засіданні у якості свідка, та зазначила, що є сусідкою позивача, у 2019 році, коли вона з родиною придбала сусідню квартиру, то там жили лише ОСОБА_9 і його мати з дитиною. У лютому 2022 року дитина разом із бабусею виїхала за кордон, де перебуває і зараз.
У судовому засіданні у якості свідка був допитаний ОСОБА_10 , який показав, що ОСОБА_9 і його родину знає давно, сн дійсно проживав з ним до війни, а потім він вивіз його та свою матір за кордон. Свідку відомо, що з позивача продовжують стягуватися аліменти, але його колишня дружина, наче, теж поїхала за кордон.
Свідок ОСОБА_11 надав показання, згідно з якими зазначив, що живе у будинку з 2003 року. Раніше ОСОБА_9 з дружиною та дитиною теж жили поруч. Але перед війною відповідачка залишила дитину у батька і бабусі, після цього він її більше не бачив.
Також, згідно з заявою на виїзд до країни від 17.03.2022, яка видана префектурою Феррарі, Італіійська Республіка, вказано, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з 10.03.2022 в АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки навчального закладу "Іль Джуерчіно", виданої 29.04.2024, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в АДРЕСА_1 , та відвідує 2 А клас розділ Е.
Отже, судом встановлений факт, що дійсно неповнолітній син ОСОБА_3 до початку військових дій на території України проживав разом з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , а потім виїхав з бабусею - матір'ю позивача ОСОБА_5 до Італії, де з 10.03.2022 проживає і навчається у Італійській школі завтрашнього дня навчальний заклад "Іль Джуерчіно", про що видані відповідні довідки закордонними установами.
Статтею ст.51 Конституції України гарантовано, а ст.180 СК передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Зі змісту ст.181 СК вбачається, що право на предявлення позову про стягнення аліментів на утримання дитини належить тому з батьків, з ким проживає дитина.
Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Разом з тим, нормами Сімейного кодексу України не передбачено припинення стягнення аліментів з батьків на утримання неповнолітніх дітей без припинення права на аліменти. Статтями 192 та 197 СК передбачено спеціальні способи захисту прав платників аліментів, які застосовуються у разі зміни обставин, які мають значення для визначення розміру аліментів, і такими способами є зміна розміру аліментів або звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
З аналізу статтей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
З огляду на відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Так, судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 , перебуває на утриманні батька ОСОБА_1 , про що свідчать дослідженні письмові докази, та показання свідків, відтак після набрання рішенням суду законної сили, яким з позивача стягувалися періодичні платежі у виді аліментів на користь відповідача на утримання неповнолітньої дитини, встановлено обставини, що впливають на їх припинення. Чинним законодавством не передбачено можливість внесення змін до судового наказу про стягнення аліментів чи його скасування. Тому, вимога про припинення стягнення з позивача ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , що стягуються за судовим наказом Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.12.2017 у справі №211/5751/17 підлягає задоволенню, однак датою припинення стягнення з позивача аліментів суд вважає дату, яка підтверджує, що дитина офіційно проживає в іншій країні з матір'ю позивача ОСОБА_5 - 10.03.2022, оскільки самим позивачем не визначено чіткої дати, з якої дитина постійно проживала з ним до війни (у позові зазначається і червень 2021 року, і червень 2022 року), а з досліджених матеріалів також не вбачається конкретно визначена дата.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, якщо вона виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Отже, платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або інших обставин, що мають істотне значення та можуть бути безумовною підставою для звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів.
Як встановлено, син ОСОБА_3 проживає з батьком - позивачем по справі та його родиною, а тому повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання ОСОБА_3 , які стягуються на підставі судового наказу, виданого Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.12.2017 у справі №211/5751/17, та звільнити його від сплати заборгованості за аліментами з 10.03.2022 - дати, коли офіційно підтверджено проживання дитини за кордоном з бабусею.
Крім того, у позові ставиться вимога про стягнення аліментів з відповідачки на утримання дитини ОСОБА_3 на користь позивача, оскільки на даний час дитина знаходиться на утриманні позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні розміру аліментів суд враховує встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років, який складає 3196 гривень.
Крім того, відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів на утримання дитини підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач зобов'язаний довести у судовому засіданні ті обставини, на які він посилається як на підставу позову.
Позивач просить стягнути аліменти з відповідача на його користь на утримання неповнолітнього сина у розмірі 6000 грн щомісячно, починаючи з червня 2022 року, при цьому доказів матеріального стану (доходів) як відповідачки, так і позивача, суду не надано, невідомо з яких міркувань виходив позивач вказуючи саме такий розмір аліментів, тому суд задовольняє позов про стягнення аліментів частково: у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позову 17.07.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць (п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України).
Таким чином, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Питання щодо стягнення витрат на переклад документів суд не розглядає, оскільки позивач в ході судового розгляду від них відмовився.
Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 191,192,197, 273 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 258-259,263-265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення нарахування аліментів та скасування нарахованих аліментів згідно з судовим рішенням у справі №211/5751/17 від 20.12.2017 року на утримання дитини - задовольнити частково.
Припинити з 10.03.2022 стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі судового наказу, виданого Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.12.2017 у справі № 211/5751/17, та звільнити з цієї дати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від сплати заборгованості за аліментами.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви 17.07.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 14.03.2025.
Суддя Є.К. Костенко