Справа № 199/10525/24
(2/199/1428/25)
Іменем України
14.03.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 94592 (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 50 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться на утриманні позивача.
Судовим наказом по справі №199/6259/14, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 12 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Божко Р.І.. від 18 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №199/6259/17 (2-н/199/180/17) виданого 12.10.2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 12 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості, який виданий державним виконавцем Амур-Нижньодніпровським ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Меюс А.О. у ОСОБА_2 , станом на 01 жовтня 2024 року перед ОСОБА_1 існує заборгованість за несплату аліментів на утримання дитини у розмірі 94592 (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 50 коп. По теперішній час заборгованість по аліментам відповідач так і не сплатив.
Відповідач є працездатним, несплата ним аліментів на утримання дитини не була наслідком тяжкої хвороби або іншої незалежної від відповідача обставини.
Ухвалою суду від 13 січня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у сторін є спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом по справі №199/6259/14, виданим Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 12 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП54930278, який виданий державним виконавцем Амур-Нижньодніпровським ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Меюс А.О. у ОСОБА_2 , станом на 01 жовтня 2024 року перед ОСОБА_1 існує заборгованість за несплату аліментів на утримання дитини у розмірі 94592 грн. 50 коп.
Згідно з частиною першою статті 196 СК Україниу разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліментиза рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Вказаний висновок підтверджується наступним.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
У зв'язку з викладеним Верховний Суд у вказаній постанові уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц, зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Суд вважає, що доказів того, що заборгованість зі сплати аліментів у відповідний період утворилася з вини платника аліментів, матеріали справи не містять. Суд приходить до переконання, що позивачем не надано доказів вини відповідача у виниклій заборгованості, а саме його обізнаності у стягненні аліментів за спірний період, оскільки розрахунок заборгованості свідчить про оплату позивачем аліментів починаючи з листопада 2023 року у розмірах в тому числі і для покриття заборгованості.
На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи повну відмову в позові, суд вважає за доцільне судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. 196 СК України, ст. 12, 13, 76-82, 258, 259, 263-265, 268, 280-289, 352 ЦПК України, -
У ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,- відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В.Руденко