Справа № 553/2688/24
Провадження № 2/553/196/2025
Іменем України
21.02.2025м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Грошової Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Чемерис І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення часток у спільній сумісній власності,
13.08.2024 до Ленінського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення частки із спільної сумісної власності в користування та володіння за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі по 1/6 частки за кожним із співвласником.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що являюся співвласником квартири АДРЕСА_1 . Квартира має загальну площу 80,9 кв.м., житлову площу 48,6 кв.м. Вказана квартира на праві приватної спільної сумісної власності належить йому, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та померлому батьку, ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради 05.01.1999 року, б/н, зареєстрованого в КП Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 05.01.1999 року в реєстрову книгу номер 129, за реєстровим номером 17355. Вищевказане свідоцтво про право власності на житло було видане без визначення ідеальної частки за кожним із співвласників.
На даний час у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер його батько, ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 09.11.2020 року. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 07 липня 2021 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Чернецькою І.П., він отримав спадщину, яка складається з 1/6 (однієї шостої) частки квартири номер АДРЕСА_1 .
Маючи намір відчужити за договором дарування, належну йому частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 , звернулася до нотаріальної контори. Нотаріус пояснив, що наразі неможливо вчинити дану нотаріальну дію, оскільки частки не визначені за кожним із співвласників, а тому немає можливості укласти договір дарування. При цьому нотаріус пояснила, що визначення часток у спільній сумісній власності відбувається за згодою всіх співвласників одночасно, а у разі відсутності такої згоди в судовому порядку. Для отримання згоди співвласників квартири, звернувся із пропозиціями до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 . На його пропозицію ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погодилися звернутися до нотаріуса та визначити частки у праві спільної сумісної власності, інші співвласники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такої згоди не надали. На даний час, не може без погодження інших співвласників, одноособово визначити належну йому ідеальну частку в спільній сумісній власності на вищевказану квартиру, тому звертаюся з даним позов до Ленінського районного суду м. Полтави.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 23.10.2024 прийнято позовну заяву до провадження, визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
21.11.2024 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяві, в якому вона вказала, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80,9 кв.м, житловою площею 48,6 кв.м. Вказана квартира належить на праві спільної сумісної власності їй, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та померлому батьку ОСОБА_8 . Свідоцтво про право власності на житло видане без визначення ідеальної частки за кожним із співвласників. Її брат ОСОБА_1 вирішив визначити частку із спільної сумісної власності в користування та володіння за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 , в розмірі по 1/6 частки кожному із співвласників. Повідомила, що не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 та повністю підтримує його вимоги. Просила задовольнити повністю позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності.
22.11.2024 відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяві, в якому вона вказала, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80,9 кв.м, житловою площею 48,6 кв.м. Вказана квартира належить на праві спільної сумісної власності їй, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та померлому чоловіку ОСОБА_8 . Свідоцтво про право власності на житло видане без визначення ідеальної частки за кожним із співвласників. Її син ОСОБА_1 вирішив визначити частку із спільної сумісної власності в користування та володіння за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 , в розмірі по 1/6 частки кожному із співвласників. Повідомила, що не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 та повністю підтримує його вимоги. Просила задовольнити повністю позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та розглянути справу за її відсутності.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 11.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява в якій він просить судове засідання провести у його відсутність. Позовні вимоги підтримує, просить задовольнити. Сплачений судовий збір просив залишити за ним та не стягувати з відповідачів.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, але у відзиві на позовну заяву просила розглядати справу у її відсутність.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 повідомлені належним чином про судове засідання повторно не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Свідоцтвом про право власності на житло від 05.01.1999, виданим відділом приватизації житла посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 . Квартира приватизована згідно Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 78,0 кв.м., а відновна вартість на момент приватизації 13,65 крб.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 19 жовтня 2010 змінила прізвище, про що 19.10.2010 Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області зроблено відповідний актовий запис № 121, прізвище, власне ім'я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_2 (свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_6 ).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 09.11.2020 року, виданого Подільським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
07 липня 2021 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Чернецькою І.П. спадкоємцю за законом після ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 149 на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 80,9 кв.м, житловою площею 48,6 кв.м.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 264790733 від 07.07.2001, виданого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Чернецькою І.П., вбачається, що 07.07.2021 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Чернецькою І.П. за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної спільної часткової власності, розмір частки 1/6, на квартиру АДРЕСА_1 .
Як вбачається з витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за вих. № 01-12-05-14/4359 від 06.05.2024, сформованого головним спеціалістом відділу ведення реєстру територіальної громади управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації, виданого ОСОБА_1 про те, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» станом на 28.05.2021 року, вона складається з наступних приміщень: коридор (1) площею 12,4 кв.м, шафа (2) площею 0,7 кв.м, кухня (3) площа 8,7 кв.м, кімната (4) площею 17,0 кв.м, кімната (5) площа 9,9 кв.м, кімната (6) площа 9,1 кв.м, ванна (7) площа 2,6 кв.м, вбиральня (8) площею 1,0 кв.м, кімната (9) площа 12,6 кв.м, кладова (10) площею 2,0 кв.м, лоджія к=1,0 площею 4,9 кв.м, загальною площею 80,9 кв.м, житловою площею 48,6 кв.м.
Ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 для цілей оподаткування складає, без ПДВ: 1 436 985,00 грн, ринкова вартість частки об'єкту, що оцінюється складає без ПДВ: 1 436 985 грн.
За правилами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
За змістом ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Отже, власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Статтею 369 ЦК України передбачено порядок здійснення права спільної сумісної власності. Так, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Статтею 370 ЦК України передбачено порядок виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Так, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. При цьому відповідно до ч.3 цієї статті, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Згідно роз'яснень наведених в п. 5 Пленуму Верховного Суду України у своїй Постанові Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності за №20 від 22.12.1995, розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна.
Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд
У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи встановлені судом обставини, рівність часток сторін, у відповідності до закону, а також ту обставину, що жодних інших домовленостей про розмір часток між співвласниками не встановлено, вжиття заходів досудового врегулювання спору та неможливість в досудовому порядку визначити частки у праві власності, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином за позивачем ОСОБА_1 та відповідачами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , слід визнати право власності на 1/6 частки за кожним, з урахуванням вже визначеного за ОСОБА_1 права власності на 1/6 частки квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07.07.2021 приватний нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Чернецької І.П., як спадкоємцю за законом після ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та запис про право власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.07.2021, номер запису 42862032.
Оскільки у позовні заяві та під час судового розгляду позивач не заявляв про відшкодування судових витрат, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалося.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 258-259, 263- 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення часток у спільній сумісній власності - задовольнити.
Визначити, що частка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , становить 1/6 частки.
Визначити, що частка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , становить 1/6 частки.
Визначити, що частка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , становить 1/6 частки.
Визначити, що частка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , становить 1/6 частки.
Визначити, що частка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 , в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , становить 1/6 частки.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 ;
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_6 .
Головуючий: суддя Н.М. Грошова