Постанова
Іменем України
14 березня 2025 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/6307/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Поливач Л. Д.,
розглянув порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м. Києва
в складі судді Цимбал І. К.
від 02 грудня 2024 року
по справі №753/17954/24 Дарницького районного суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
1. Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ВІН ФІНАНС») звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив стягнути з останнього заборгованість за кредитом у сумі 34 210,98 грн.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що 12.02.2019між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №L1351064 в електронній формі.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором у Відповідача утвориласязаборгованість перед первісним кредитором у розмірі 22 415,97 грн, яка складається: 11 100,00 грн - тіло кредиту; 2 066,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 9 249,97 грн - пеня та комісії.
За договором факторингу №01072019 від 01.10.2019, укладеним між ТОВ «ФК» Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 22 415,97 грн.
27.07.2024 відбулось перейменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Окрім зазначеної заборгованості у розмірі 22 415,97 грн, право вимоги за якою перейшло за договором факторингу №01072019 від 01.10.2019, позивач також нарахував відсотки річних у сумі 2 016,19 грн та інфляційні втрати у сумі 9 778,82 грн, що разом складає суму 34 210,98 грн, яку і просив стягнути позивач.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року в позов задоволено у повному обсязі. Вирішено питання про судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив із того, що факт отримання Відповідачем грошових коштів за кредитним договором від первісного кредитора підтверджено наданими до позову розрахунками, які не спростовано відповідачем.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.12.2024 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Аргументи учасників справи
5.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку про виконання зобов'язання первісного Позивача щодо видачі кредиту Відповідачу через відсутність первинних бухгалтерських документів у справі, які б підтвердили факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок останнього.
Додав, що розрахунки заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, і жоден з наданих позивачем документів не містить номеру банківської карти чи рахунку, за яким можливо ідентифікувати Відповідача.
Також заперечував проти нарахування фактором 3% річних та інфляційних втрат.
В іншому доводи апеляційної скарги стосуються неукладеності кредитного договору.
5. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 січня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та цього ж дня витребувано матеріали справи у суду першої інстанції.
14 січня 2025 року справа надійшла до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2025 року відкрито провадження у справі.
6. Відомості щодо повідомлення учасників справи
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи.
Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на рішення суду від 02.12.2024 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується супровідним листом та звітом про доставку вихідної кореспонденції на електронну пошту відповідача в електронний кабінет представника Відповідача - ОСОБА_2 в підсистемі «Електронний суд» (а. с. 116-117).
Позивач також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги Банку на рішення суду від 02.12.2024 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується супровідним листом та звітом про доставку вихідної кореспонденції в електронний кабінет ТОВ «ВІН ФІНАНС», а також його представника Міньковської А. В. в підсистемі «Електронний суд» (а. с. 116, 117-119).
7. Позиція Київського апеляційного суду
Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
8. Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві Позивач посилався на те, що 12.02.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття Відповідачу невідновлювальної кредитної лінії №AG2099826, який в інформаційтно-телекомунікаційній системі ідетифікеується у L1351064 (далі - Кредитний договір) за умовами якого кредит надається Відповідачу шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок Відповідача шляхом використання вказаних відповідачем Реквізитів електронного платіжного засобу інформаційтно-телекомунікаційній системі первісного кредитора.
Згідно з п. 3.10 Кредитного договору кредит надається Відповідачу шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок Відповідача. Сума вважається наданою в день здійснення банківського переказу кредитодавцем.
За договором факторингу №01072019 від 01.10.2019, укладеним між ТОВ «ФК» Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 22 415,97 грн.
27.07.2024 відбулось перейменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Загальна сума заборгованості, пред'явлена позивачем до стягнення, складає 34 210,98 грн та включає суму боргу 22 415,97 грн право вимоги якої отримано за договором факторингу; нараховані позивачем 3% річних у розмірі 2 016,97 грн та інфляційних втрат у сумі 9 78,82 грн.
9. Мотиви, якими керується Київський апеляційний суд та застосовані норми права
Звертаючись до суду з позовом, позивач доводив, що первісний кредитор надав Відповідачу кредит на умовах Договору, однак внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним Договором у останнього утворилася заборгованість перед первісним кредитором у загальній сумі 22 415,97 грн, з яких: 11 100,00 грн - тіло кредиту; 2 066,00 грн відсотки за кредитом; 3 699,97 - штрафи та пеня; 5 550,00 грн - комісія за підготовку та направлення документів у зв'язку із просточеною заборгованістю.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який укладався у електронній формі з первісним кредитором, в інформаційно-телекомунікційній системі останнього. За принципом презумпції правочину вказаний правочин є дійсним. Відповідач не надав доказів суду про визнання цього правочину недійсними чи його окремих положень.
Отже, позивач доводив, що первісний кредитор за кредитним договором надав відповідачу 11 100,00 грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається із позовної заяви на підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним Договором надано копію відповідного договору та додатків, паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості, довідку про ідентифікацію та розрахунок заборгованості під назвою «виписка по рахунку».
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі -Закон) як спеціальний закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до п. 16.1. ст. 16. Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Відповідно до п. 17.1. ст. 17 того ж Закону форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно з ч. 19.1, 19.2. ст. 19 Закону порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.
Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» «Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку»: Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
На аркуші справи 28-31 міститься документ назва якого зазначена як «виписка з рахунку станом на 15.07.2019», в якому проведено калькуляцію нарахування відсотків по кожному дню та сформовано колонки із кінцевим результатом калькуляції у вигляді зального розміру заборгованості. Однак вказаний документ не є випискою по рахунку Відповідача у справі у розумінні первинного бухгалтерського документа для цілей бух обліку, адже Відповідачу не відкривався банківський рахунок у системі первісного кредитора і даний документ не є випискою по банківському рахунку первісного кредитора, з якого можливо було б встановити факт здійснення переказу на картковий рахунок Відповідача. При цьому вказаний документ є фактично розрахунком заборгованості, сформованим первісним кредитором. Крім того, до позову не долучено доказів на підтвердження підстав здійснення таких фінансових операцій. А тому, вказаний доказ не свідчить про виконання кредитором умов договору з перерахування коштів на картковий рахунок відповідача.
В матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, разом з тим, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Довідка про ідентифікацію не є первинним документом, який підтверджує дійсність фінансової операції, а лише відображає загальні дані щодо відповідача та дати заявок на кредит і банківських переказів, однак не підтверджує здійснення таких переказів первісним кредитором.
Оскільки до позовної заяви не долучено жодного із цих документів 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер, колегія суддів приходить до висновку про те, що за Кредитним Договором позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісний кредитор ТОВ «ФК «Дінеро» виконав зобов'язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок відповідача.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Суд діє у спосіб, визначений Цивільним процесуальним кодексом України та з власної ініціативи не може долучати до матеріалів справи докази або витребовувати їх.
Позивач - ТОВ «ВІН ФІНАНС», згідно Статуту є юридичною особою та у своїй діяльності керується законодавством України, включаючи нормативно-правові акти Національного банку України. Зокрема у Товариство звертається до фахівців в галузі права, які готують позови та здійснюють представництво.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається з матеріалів справи, представник ТОВ «ФК «ВІН ФІНАНС» - Міньковська А. В., звертаючись до суду з даним позовом на підтвердження обґрунтувань позову в частині виконання зобов'язання первісного кредитора із надання позики, шляхом перерахування її на картковий рахунок відповідача надав копію відповідного договору та додатків, паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості, довідку про ідентифікацію та «виписку по рахунку», інших доказів на підтвердження заявлених вимог до суду першої інстанції не надав.
Оскільки, як вказувалося вище, докази, надані позивачем до суду першої інстанції, не підтверджують отримання кредиту відповідачем, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Місцевий суд не врахував відсутності у спарві доказів на підтвердження виконання зобов'язання первісного кредитора із перерахування грошових коштів на картковий рахунок Відповідача, унаслідок чого пдійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.
10. Висновки Київського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Оскільки надані позивачем до суду першої інстанції докази, не підтверджують факт виконання зобов'язання первісного кредитора із перерахування грошових коштів на картковий рахунок Відповідача, а суд першої інстанції визнав такий факт установленим, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в силу ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
11. Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відтак, з Позивача на користь Відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 542,00 грн за подання апеляційної скарги (а. с. 83, 101).
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року - скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4 542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ: 38750239; місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
Л. Д. Поливач