Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1215/2025
14 березня 2025 року місто Київ
справа № 761/30852/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правову допомогу, постановлену під головуванням судді Саадулаєва А.І. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рохманова Оксана Володимирівна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,-
У серпні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
18 квітня 2024року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було подано до суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ст.257 ЦПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2
22 квітня 2024 року до Шевченківського районного суду міста Києвавід представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшла заява, в якій остання просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати понесені на правову допомогу у розмірі 14000 грн.
29 квітня 2024 року до Шевченківського районного суду міста Києвавід представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшла заява, в якій остання просила заяву про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи залишити без розгляду, оскільки позивач компенсувала відповідачу вказані витрати у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про розподіл судових витрат відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та справу направили до суду першої інстанції для ухвалення нового судового рішення.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції розглянувши заяву про стягнення витрат на правову допомогу по суті, відмовивши у її задоволенні, не звернув увагу на наявність в суді додаткової заяви його представника про залишення заяви про стягнення витрат без розгляду, що надійшла до суду за два дні до дати розгляду.
Вказував, що позивач добровільно компенсувала йому витрати на правову допомогу.
Вважає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд повинен був постановити ухвалу про залишення заяви про стягнення витрат на правову допомогу без розгляду.
Сторони всудове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява №326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», №8771/02, §27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України», №26976/06).
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2024 року до Шевченківського районного суду міста Києва від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшла заява, в якій остання просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати понесені на правову допомогу у розмірі 14000 грн.
29 квітня 2024 року до Шевченківського районного суду міста Києвавід представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшла заява, в якій остання просила заяву про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи залишити без розгляду, оскільки позивач компенсувала відповідачу вказані витрати у повному обсязі.
Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач вказував на те, що суд першої інстанції розглянувши заяву про стягнення витрат на правову допомогу по суті, відмовивши у її задоволенні, не звернув увагу на наявність в суді додаткової заяви його представника про залишення заяви про стягнення витрат без розгляду, що надійшла до суду за два дні до дати розгляду.
Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Тобто подання учасником справи заяви про залишення заяви та/або клопотання без розгляду є його правом і таке право не може бути обмежене судом.
Виходячи з матеріалів справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку судом першої інстанції не було взято до уваги те, що 29 квітня 2024 року представник відповідача подала до суду заяву, в якій просила заяву про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи залишити без розгляду.
Отже, відповідач ОСОБА_1 через свого представникаскористався своїм процесуальним правом та просив заяву про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи залишити без розгляду, а суд першої інстанції на час розгляду справи на вказане не звернув уваги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутністьправових підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України не відповідає дійсним обставинам справи, а відтак ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, понесених на правову допомогу у розмірі 14000 грн. без розгляду.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року - скасувати та постановити нове судове рішення.
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на правову допомогу - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий:
Судді: