Справа №761/30326/24 Головуючий у 1 інстанції: Фролова І.В.
Провадження №22-ц/824/2944/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
12 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов'язання вчинити дії,-
Короткий зміст позовних вимог
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов'язання вчинити дії.
Одночасно із позовом було подано заяву про забезпечення позову.
Просила суд забезпечити позов шляхом встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» (ідентифікаційний код юридичної особи 35575000) виконувати (здійснювати, проводити) будь-які роботи, які передбачають пошкодження, руйнування (як повністю, так і частково) чи знищення майнового комплексу, загальною площею 3 690,5 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 37 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2361551780000.
В обґрунтування заяви зазначала, що ОСОБА_1 як носійка української національної пам'яті та мешканка територіальної громади міста Києва звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення та відновити частину об'єкта культурної спадщини місцевого значення, а саме - Будинку Київського повітового земства, в якому з 1917 по 1918 рр. проживав і працював відомий український громадсько-політичний державний діяч і письменник Шаповал М.Ю. (1882-1936 рр.), по м. Київ, вул. Рейтарській, буд. 37 , вид об'єкта культурної спадщини: пам'ятка історії.
Наказом № 416/0/16-11 від 06.06.2011 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку історії було протиправно занесено лише частину Будинку Київського повітового земства, а саме - літ. А, тоді як, зокрема, літ. А' Будинку Київського повітового земства визнано такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. З 2011 р. літ. А' Будинку Київського повітового земства була позбавлена державної охорони як пам'ятка історії. У травні 2023 р. ТОВ "Рейтарське" розпочало роботи з демонтажу (фактично - з наміром знищення) частини Будинку Київського повітового земства, а саме - літ. А' по м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 37 . Вказаний наказ № 416/0/16-11 від 06.06.2011, на думку заявника, є нікчемним з моменту його видачі, на підставі якого літ. А' Будинку Київського повітового земства була позбавлена державної охорони як пам'ятка історії, а ТОВ «Рейтарське» в свою чергу здійснювало та продовжує здійснювати будівельні роботи по знищенню цієї Пам'ятки.
Вважає, що ТОВ «Рейтарське» необхідно характеризувати як пошкодження об'єкта культурної спадщини - пам'ятки місцевого значення Будинку Київського повітового земства, якій, у свою чергу, наразі загрожує небезпека руйнування чи знищення. Заявник вважає, що лише відновлення частини Будинку Київського повітового земства, а саме - літ. А' згідно з новим проектом реставрації, який враховуватиме наявність у Будинку Київського повітового земства статусу пам'ятки історії згідно з Рішенням № 1102 від 04.08.1980, дозволить відновити право Заявника на збереження національної, культурної самобутності, права брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом. Вважає, що за відсутності вжитих заходів забезпечення позову, ТОВ «Рейтарське» може безперешкодно продовжувати виконувати (здійснювати, проводити) роботи щодо літ. А' Будинку Київського повітового земства, що призведуть до вилучення Будинку Київського повітового земства з Державного реєстру нерухомих пам'яток України у зв'язку із його руйнуванням та втратою ним предмету охорони, та неможливості занесення Будинку Київського повітового земства до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та визнання його пам'яткою історії. Заявник зазначає, що за відсутності заходу забезпечення позову, про вжиття якого просить Заявник у цій заяві про забезпечення, у ТОВ "Рейтарське" будуть наявні всі реальні можливості демонтувати, а по факту - знищити (зруйнувати) літ. А' Будинку Київського повітового земства, що унеможливить захист права Заявника на збереження національної, культурної самобутності, права брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, навіть у разі задоволення позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанціїта ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи.
Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити ефективний спосіб захисту, так як ТОВ "Рейтарське" здійснює демонтаж будинку Київського повітового земства (літ А) по вул. Рейтарській, 37.
Вважає, що в заяві було доведено можливе ухилення ТОВ "Рейтарське" від виконання рішення.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
10 грудня 2024 року ТОВ "Рейтарське" подало відзив на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
В судовому засіданні представник апелянта Данилів М.М., підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, просив її задовольнити. Ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Представник відповідача Клименко М.С., заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Позиція суду апеляційної інстанції
Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з'явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вислухавши доповідь судді доповідача, вививши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до кожного конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що обставин можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення заявником не доведено.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені передчасно, без належного вивчення поданих заявником документів і надання їм оцінки. Заявник посилається на те, що дії відповідача можуть призвести до унеможливлення виконання рішення в майбутньому.
Так Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен враховувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також необхідність запобігти порушенню прав третіх осіб у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову.
З урахуванням того, що позивач звернулась до суду з позовом про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення, а саме відновити частину об'єкта культурної спадщини місцевого значення, а саме - Будинку Київського повітового земства, в якому з 1917 по 1918 рр. проживав і працював відомий український громадсько-політичний державний діяч і письменник Шаповал М.Ю. (1882-1936 рр.), по м. Київ, вул. Рейтарській, буд. 37 , вид об'єкта культурної спадщини: пам'ятка історії, а тому заявлений спосіб забезпечення позову є співмірним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".
З урахуванням заявлених позивачем вимог невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом якого вона звернувся до суду.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2024 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Встановити заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» (ідентифікаційний код юридичної особи 35575000) виконувати (здійснювати, проводити) будь-які роботи, які передбачають пошкодження, руйнування (як повністю, так і частково) чи знищення майнового комплексу, загальною площею 3 690,5 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 37 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2361551780000.
Кредитор: ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» (ЄДРПОУ: 35575000, вул. Рейтарська, буд. 37, м. Київ, 04053).
Строк пред'явлення до виконання - до 12 березня 2028 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 13 березня 2025 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана