справа № 824/156/23
провадження № 22-ск/824/2/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
11 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі суду:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою відповідача ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Войтенком Ігорем Васильовичем про скасування рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором позики, -
У грудні 2023 року до Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Войтенка Ігора Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором позики.
Заява обґрунтована тим, що у першій половині вересня 2023 року ОСОБА_1 за інформацією від співробітника ПАТ КБ «Приватбанк» стало відомо про існування боргових зобов'язань та примусове виконання приватним виконавцем судового рішення.
Після перевірки інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень з'ясовано, що Приватним виконавцем Пишним А.В. здійснюється примусове виконання невідомих заявнику за змістом судових рішень про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошових коштів на суму понад 1 500 000 дол. США (виконавче провадження ВП НОМЕР_1).
11 вересня 2023 року представник заявника - адвокат Войтенко І.В. звернувся до Солом'янського управління поліції ГУНП у місті Києві з повідомленням про вчинення відносно нього кримінальних правопорушень.
Під час ознайомлення з матеріалами судової справи №824/46/23, у межах якої вирішувалося питання про видачу Київським апеляційним судом виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022, група осіб у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за попередньою змовою між собою, підробили ряд документів шляхом імітації підпису заявника (договір позики, договір відступлення права вимоги, третейську угоду, ордер та договір про надання правової допомоги) та у подальшому використали ці підроблені документи з метою отримання рішення третейського суду та незаконного стягнення із заявника суми боргу за неіснуючим правочином.
За матеріалів судової справи, 17 листопада 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 нібито був укладений договір позики, викладений на нотаріальному бланку ВРД 516501, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №1385, за яким заявник нібито отримав грошові кошти в сумі 1 500 000,00 дол. США.
Крім того, у матеріалах справи міститься третейська угода від 17 листопада 2020 року, яка нібито була укладена між заявником та іншими учасниками третейського розгляду. За умовами третейської угоди сторони нібито погодили, що у разі виникнення спору за укладеним договором позики та договором про відступлення права вимоги, а також у питаннях визнання їх дійсним чи недійсними, спір буде вирішуватися Донецьким обласним Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Правозахист Підприємств та громадян України».
За даними висновку експерта №СЕ-19-24/62067-ПЧ від 04 листопада 2024 року, проведеного в межах кримінального провадження №12023100090002716 від 21 вересня 2023 року, ОСОБА_1 третейську угоду від 17 листопада 2020 року не підписував.
Тобто, у заявника не існувало жодних зобов'язань перед зазначеними особами, а тому він не укладав таку третейську угоду та не підписував її.
У подальшому, 28 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 нібито був укладений договір про відступлення неіснуючого права вимоги за вищезазначеним договором позики, викладений на нотаріальному бланку ВРД 516574, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №232, згідно якого ОСОБА_3 відступив на користь ОСОБА_2 права вимоги з Заявника грошових коштів у сумі 1 500 000,00 дол. США.
Також з матеріалів судової справи стало відомо, що у листопаді 2021 року, ОСОБА_2 , використовуючи вищевказані підроблені документи як підставу для звернення до суду, звернувся до Донецького обласного Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правозахист Підприємств та громадян України» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, посилаючись на те, що нібито між ОСОБА_3 , та заявником був укладений договір позики і зобов'язання за цим правочином не виконані.
22 липня 2022 року Донецьким обласним постійно діючим судом при Асоціації «Правозахист Підприємств та громадян України» по справі №1-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики» було винесено рішення згідно якого: позов задоволений у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 дол. США, що дорівнює 54 852 900,00 грн, за курсом НБУ на день ухвалення рішення третейського суду (курс НБУ на 22 липня 2022 року становить 36,5686 гривень за один долар США.)
Також судом були стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000,00 грн третейського збору, яку сплатив ОСОБА_2 при звернені до третейського суду з позовною заявою.
08 травня 2023 року Київським апеляційним судом була розглянута та задоволена заява ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Від імені ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді діяв адвокат ОСОБА_4, з яким заявник по даній справі жодних договорів про надання правової допомоги не укладав та за правовою допомогою до нього не звертався. Даний представник у суді лише з формальних причин заперечував проти задоволення вимог щодо видачи виконавчого документа та навіть не зазначав про факт відсутності жодних зобов'язань та підробку боргових документів.
При цьому заявник взагалі не був обізнаний про судові спори, не був проінформований про дати судових засідань та не брав жодної участі як у розгляді справи третейським судом так і у розгляді апеляційним судом питання щодо видачі виконавчого листа. Крім того заявник не надавав жодним представникам, у тому числі адвокату ОСОБА_4, повноважень на участь у судових засіданнях Київського апеляційного суду від його імені.
Заявник стверджує, що жодних договорів з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також з адвокатом ОСОБА_4, він не укладав, у зазначених документах не розписувався, та взагалі не був обізнаний про ці договори, угоди та судові спори.
Крім того, він 16 грудня 2021 року виїхав з території України сполученням Київ-Дубаї та не повертався в Україну, тому не мав навіть фізичної можливості приймати участь у розгляді третейським судом заяви ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Натомість, у рішенні третейського суду зазначено, що ОСОБА_1 особисто був присутнім у судовому засіданні, що також не відповідає дійсності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2023 року дану справу було призначено головуючому судді Куліковій С.В.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Витребувано матеріали третейської справи №01-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором позики. (третейський суддя Болоцька О.В). для об'єктивного та повного розгляду заяви адвоката Войтенка Ігоря Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022. Витребувано з Київського апеляційного суду матеріали справи №824/46/23 в межах якої вирішувалось питання про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Войтенка Ігоря Васильовича про зупинення провадження у справі - задоволено.
Зупинено провадження у справі за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Войтенка Ігоря Васильовича про скасування рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №755/14440/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до Розпорядження Київського апеляційного суду від 08 листопада 2024 року, щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 05 листопада 2024 року звільнено ОСОБА_5 з посади судді Київського апеляційного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку.
У зв'язку з неможливістю суддею-доповідачем ОСОБА_5 продовжувати розгляд судової справи №824/156/23( а/п22-ск/824/12/2024), відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду № 792/06,1-01/2 від 08 листопада 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2024 року дану справу було призначено головуючому судді - Березовенко Р.В.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року заяву прийнято до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 січня 2025 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Войтенка Ігоря Васильовича поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Войтенко Ігор Васильович вимоги заяви підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на непідвідомчисть справи третейському суду відповідно до закону, оскільки ОСОБА_1 третейську угоду не підписував. Крім того, у зв'язку з наявністю у судді Болотіної О.В. російського громадянства, а також її неперебування в Україні на час ухвалення рішення від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022, вважав, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону. Оскільки ОСОБА_1 не був присутній у судовому засіданні, третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Вивчивши доводи заяви, заслухавши думку представника заявника, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьої цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
Рішення третейського суду може бути оспорено в порядку, передбаченому розділом VIII ЦПК України.
Судом встановлено, що відповідно до третейської угоди від 17 листопада 2020 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 погодили, що у разі виникнення спору між ними з приводу виконання умов договору позики від 17 листопада 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , викладеного на нотаріальному бланку ВРД 516501, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №1385, за яким ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1 500 000,00 дол. США, що дорівнює 11 903 550,00 грн за курсом НБУ на день видачі позики та/або з приводу виконання умов Договору про відступлення права вимоги від 28 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , викладеного на нотаріальному бланку ВРД 516574, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за №232, згідно якого ОСОБА_3 відступив на користь ОСОБА_2 права вимоги з ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за №1385, а також визнання їх дійсними або недійсними, вирішується Донецьким обласним постійно діючим третейським судом при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» відповідно до Закону України «Про третейські суди», Регламенту Третейського суду та законодавства України.
Донецьким обласним постійно діючим третейським судом при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» 22 липня 2022 року у справі №1-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ухвалено рішення, яким позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 500 000 доларів США, що еквівалентно 54 852 900 гривень, за курсом НБУ на день ухвалення рішення третейського суду (курс НБУ на 22 липня 2022 року становить 36,5686 гривень за один долар США).
Також судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000 грн третейського збору, який сплатив позивач при звернені до третейського суду із позовною заявою.
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022, яку ухвалою Київського апеляційного суду від 08 травня 2023 року задоволено. Видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року в справі № 01-07/2022. Вирішено питання розподілу судових витрат.
21 вересня 2023 року за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Войтенка І.В. внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України (кримінальне провадження №12023000900002716).
За даними висновку експерта №СЕ-19-24/62067-ПЧ від 04 листопада 2024 року, проведеного в межах кримінального провадження №12023100090002716 від 21 вересня 2023 року, підпис від імені ОСОБА_1 у третейській угоді від 17 листопада 2020 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Відповідно до частини другої статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений частиною третьою статті 51 Закону України «Про третейські суди» та статтею 458 ЦПК України, у зв'язку з чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести наявність таких підстав.
За статтею 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у таких випадках, якщо:
1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні положення містяться також і у статті 51 Закону України «Про третейські суди».
Під час розгляду заяви про скасування рішення третейського суду суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною третьою статті 51 Закону України «Про третейські суди» та статтею 458 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Підвідомчість справ третейським судам врегульована статтею 6 Закону України «Про третейські суди», в якій наведений перелік справ, які не можуть розглядати третейські суди.
Відповідно до частини першої статті 5, частин першої, другої, дев'ятої статті 12 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів (частина перша статті 14 Закону України «Про третейські суди»).
Відповідно до статті 27 Закону України «Про третейські суди» третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті. Сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду відповідно до регламенту третейського суду чи цього Закону. У випадках, передбачених частинами другою та третьою цієї статті, третейський суд повинен відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього відповідної компетенції. З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу. Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості розгляду ним конкретного спору внаслідок відсутності у нього компетенції, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесені третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках.
У статті 27 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейський суд вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи при прийнятті позовної заяви або за заявою сторони до початку розгляду справи по суті.
Подібні висновки Верховний Суд як суд апеляційної інстанції вже зробив у справах з подібними правовідносинами, зокрема у постановах від 08 лютого 2024 року у справі №824/138/23, від 19 жовтня 2023 року у справі №824/30/23, від 07 вересня 2023 року у справі №824/7/23 та від 14 березня 2024 року у справі №824/121/23.
У оскаржуваному рішенні зазначено, що спір розглянуто Донецьким обласним постійно діючим третейським судом при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» відповідно до третейського застереження, вказаного в п. 8 договору позики б/н від 17 листопада 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; п. 6 договору відступлення права вимоги №б/н від 28 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; третейської угоди від 17 листопада 2020 року, укладеної між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про передачу спору до постійно діючого третейського суду.
Однак, витребувані ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2024 року матеріали третейської справи №01-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором позики (третейський суддя Болоцька О.В) суду не надано.
У матеріалах цивільної справи №824/46/23 за заявою ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором позики, відсутні примірники договору позики б/н від 17 листопада 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також договору відступлення права вимоги №б/н від 28 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Отже, відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв'язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі №125/1501/20-ц вказано на допустимість висновку експерта складеного в межах кримінального провадження, як письмового доказу у цивільній справі, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.
Отже, висновок експерта, підготовлений в межах кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, може бути визнаний доказом у цивільній справі, якщо експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільній справі, навіть незважаючи на те, що на момент розгляду цієї справи вирок у кримінальному провадженні не ухвалено, що спростовує доводи апеляційної скарги.
Висновком експерта №СЕ-19-24/62067-ПЧ від 04 листопада 2024 року, проведеного в межах кримінального провадження №12023100090002716 від 21 вересня 2023 року, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у третейській угоді від 17 листопада 2020 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
У зв'язку з цим відсутні підстави вважати, що справа №01-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором позики, розглянута 22 липня 2022 року Донецьким обласним постійно діючим третейським судом при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України», підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Встановлені обставини відповідно до пункту першого частини другої статті 458 ЦПК України є достатньою та самостійною підставою для скасування рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором позики, та задоволення заяви ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 457, 458, 460 ЦПК України, суд
Заяву відповідача ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Войтенком Ігорем Васильовичем про скасування рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити.
Рішення Донецького обласного постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правозахист підприємств та громадян України» від 22 липня 2022 року у справі №01-07/2022 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором позики скасувати.
Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 13 березня 2025 року
Суддя: Р.В. Березовенко