справа № 761/17064/23 Головуючий у суді І інстанції: Юзькова Л.В.
провадження №22-ц/824/3254/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
11 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Музичко С.Г., Желепи О.В.,
секретар судового засідання: Дуб С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лукашевої Зої Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття (затоплення) квартири,
У травні 2023 року представник ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям (затопленням) квартири.
Позов обгрунтований тим, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 . 15.08.2022 о 02:00 її квартиру було затоплено водою з квартири, яка знаходилась поверхом вище (квартири №29 ) внаслідок пошкодження мережі холодної води, де мешкає відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним актом ТОВ «Керуючої компанії «Статус». Згідно з висновком експерта вартість ремонтно-відновлювальних робіт затопленої квартири складає 215 978,00 грн. У добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати завдану шкоду, тому позивач змушений звернутись до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму майнових збитків у розмірі 215 978,00 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну внаслідок залиття квартири матеріальну шкоду в розмірі 215 978 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 159 грн 80 коп..
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2024 залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, адвокат Лукашева З.В., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовачу у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що заочне рішення не було вручене відповідачу ані у день його проголошення (16.02.2024р.), ані взагалі, рівно так само як і не були вручені відповідачу й будь-які інші процесуальні документи у цій справі.
В матеріалах цієї справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт належного надсилання (вручення) відповідачу заочного рішення чи інших документів у цій справі (ухвал, повісток тощо).
Натомість у матеріалах цієї справи немає ані конвертів, ані рекомендованих листів з повідомленням про вручення, з яких чітко вбачалося б те, що вони дійсно були адресовані та належним чином надіслані саме відповідачу та що у них були вкладені відповідні документи. Проте є одна судова повістка, оформлена належним чином і направлена третій особі - ТОВ «Керуюча компанія «СТАТУС» (а.с. 79).
До того ж в матеріалах цієї справи відсутні докази того, що судові повістки про час та дату засідання у справі №761/17064/23 були фактично надіслані відповідачу в строк не пізніше ніж за три дні до судового засідання, як це передбачено ч. 4 ст. 74 ЦПК України, що є грубим порушенням процесуальних прав відповідача. В матеріалах цієї справи також не містяться зворотні повідомлення про те, що відповідач був належним чином сповіщений про час, дату та місце судового засідання та не з'явився до суду.
Більше того, відповідач дійсно не знав про відкриття провадження у цій справі та винесення судом заочного рішення також у зв'язку з тим, що з 17.10.2021року та до сьогодні відповідач фактично проживає за кордоном разом із її малолітньою донькою, ОСОБА_4 , 2017 року народження.
Факт періоду перетину кордону Відповідача підтверджується Листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України К°19-47168/18/24-Вих від 08.07.2024 року.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального права, представник апелянта посилалась на те, що ухвалюючи заочне рішення у справі судом не були враховані обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи, зокрема відповідач був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (щодо визначення дійсної вартості будівельних /ремонтних робіт, пов'язаних з усуненням наслідків залиття, та розміру шкоди) чи скористатися правом на рецензування звіту про оцінку майна (яке полягає в його критичному розгляді та наданні висновків щодо його повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному законодавством) у визначеному законом порядку (ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Також, на думку відповідача, під час винесення заочного рішення судом не достатньо були перевірені усі обставини справи №761/17064/23 та неповно були дослідженні докази, які їх підтверджують.
Так, наприклад, в Акті про залиття, аварію, що трапилась в системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 08.09.2022 року вказано повну адресу приміщення (місто, вулицю, номер будинку, номер квартири, поверх), яке було залито. Водночас Акт залиття не містить повної адреси (а саме не вказані вулиця та номер будинку) приміщення в якому сталася аварія (розрив корпусу фільтра холодної води), що призвела до залиття (а.с. 38).
До того ж Висновок про вартість, що є складовою Звіту про експертну оцінку розміру збитків при затопленні квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 містить розбіжності в датах з Актом залиття.
Так, у Висновку до Звіту про оцінку вказано, що дата складання звіту - 06.09.2022р. При цьому у Звіті про оцінку є посилання про те, що при його виконанні були використано дані з Акта залиття, який датується 08.09.2022р. При цьому незрозуміло як при підготовці документа, який датується 06.09.2022р., можна використати вихідні дані з документа, який датується 08.09.2022року (а.с. 38, 42).
Крім того, звернула увагу суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції було проігноровано і те, що у Висновку до Звіту про оцінку (а.с. 42) - строк дії Звіту про оцінку складає 6 місяців від дати оцінки (від 06.09.2022р.) - тобто строк дії Звіту про оцінку закінчився 06.03.2023 року. Проте, позовна заява була подана 17.05.2023 (вх. № 43644, арк, 1 справи) - тобто через 2 місяці після завершення строку дії Звіту про оцінку, який був використаний в якості єдиного доказу у даній справі.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо додаткового рішення від 08 квітня 2024 року у справі посилалась на те, що 08.04.2024 року судом першої інстанції було прийнято додаткове рішення у справі про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 55 000 грн. Зауважувала, що вказана сума стягнення є необгрунтовано завищеною в контексті складності справи та юридичних дій (зокрема написання позовної заяви та три виїзди на судові засідання, які не відбулися).
Також звернула увагу на те, додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
23 січня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача - адвоката Дядюри Н.О., просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що факт пошкоджень квартири АДРЕСА_1 та заподіяння збитків, а також їх розмір, підтверджено позивачем належними та допустимими доказами, а саме актами про залиття, а також звітом про експертну оцінку розміру збитків при затопленні квартири, в ході якого визначено розмір завданої майнової шкоди.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення ухвалено з порушення вимог процесуального законодавства, а саме без належного повідомлення відповідача, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 10.11.2016 року, зареєстрованого за №2049, за яким ОСОБА_2 є покупцем вказаної вище квартири; а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.11.2016 №72742506.
Власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №312804217 від 19.10.2022 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 752836480000.
15 серпня 2022 року о 02 годині 00 хвилин було здійснено залиття (затоплення) квартири №4 (3-й поверх), - внаслідок пошкодження мережі холодної води в середині квартири № 29 (8 поверх) цього ж будинку.
Зазначена обставина зафіксована Актом про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 08 вересня 2022 року, складеним та затвердженим Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» , що обслуговує внутрішньо будинкові системи відповідно до укладеного з Позивачем Договору №41410040 від 14.11.2016 (а.с. 18).
За змістом вищевказаного Акту про залиття, комісією у складі головного інженера виконавця послуг, заступника головного інженера, заступника директора ТОВ «Керуюча компанія «Статус» та в присутності власника квартири №4 (Позивача) , встановлено: 15.08.2022 року о 02:00 за зверненням адміністратора будинку було зафіксовано термінову заяву на виклик сантехніка для усунення протікання води, виявленого на 8 поверсі у квартирі № 29 ; причиною залиття квартири №4 (3 поверх) стало пошкодження мережі холодної води в середині квартири №29 (8 поверх) внаслідок розриву корпусу фільтра холодної води, який розташований на початку внутрішнього квартирного трубопроводу; при огляді квартири №4 встановлено перелік пошкоджень: деформовано покриття підлоги (ламінат) у двох кімнатах, площею приблизно 46 кв. м.; пошкодження нижньої частини трьох дверних коробок та лиштви; пошкодження оздоблення стіни (відшарування шпалер) та підлогового плінтуса довжиною 32 кв.м.; пошкодження вбудованих меблів гардеробної кімнати.
Вартість ремонтно-відновлювальних робіт для усунення пошкоджень, заподіяних внаслідок залиття належної позивачу квартири, становить 215 978,00 грн, що підтверджується Звітом про експертну оцінки розміру збитків при затопленні квартири №б/н від 06.09.2022, виконаним Суб'єктом оцінювачної діяльності оцінювач ОСОБА_5 (а.с. 37-54).
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки належними доказами підтверджено факт залиття квартири позивачки, яка належить їй на праві власності, між тим відповідачка не спростувала той факт, що залиття квартири АДРЕСА_1 , сталося не з її вини.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасування відповідно до положення п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо праву (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що відповідачка не була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, чим не були забезпечені її процесуальні гарантії належного розгляду справи, що є самостійною підставою для скасування судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.08.2023 року відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 05 жовтня 2023 року о 08 год. 30 хв. (а.с. 61).
В матеріалах справи міститься судова повістка на судове засідання на 26.10.2023 року о 14 год. 30 хв. та супровідний лист від 05.10.2023 року про направлення ОСОБА_1 на поштову адресу ( АДРЕСА_6 ) копію ухвали суду від 21.08.2023 року (а.с. 70, 71). Доказів отримання вказаної кореспонденції матеріали справи не містять.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 27 листопада 2023 року о 11 год. 30 хв..
Наступне судове засідання призначено на 16.02.2024 року о 13 год. 00 хв., про що було повідомлено під розписку представника позивача (а.с. 76).
Водночас у матеріалах справи міститься судова повістка сформована 28.11.2023 та адресована відповідачці ОСОБА_1 (а.с. 77), однак доказів отримання зазначеної судової повістки відстуні.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №522/18010/18 (провадження №61-13667сво21) зазначено, що «обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства».
Доводи апеляційної скарги про те, що Акт про залиття не містить повної адреси (а саме не вказані вулиця та номер будинку) приміщення в якому сталася аварія (розрив корпусу фільтра холодної води), що призвела до залиття, що в свою чергу не можу бути належним доказом, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в Акті залиття від 08.09.2022 року наявна інформації про номер квартири, в якому сталася аварія (№ 29) та належність такої квартири до будинку АДРЕСА_7 , яка вказана в першому абзаці тексту відповідного акту (а.с. 18).
Тому суд апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги про те, що акт від 08.09.2022 року є неналежним доказом, відхиляє, оскільки відповідачем не надано доказів, які б спростовували складений акт про причини залиття квартири.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв в якості належного доказу на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди Звіт про експертну оцінки розміру збитків при затопленні квартири №б/н від 06.09.2022 року, оскільки він не узгоджується із актом від 08.09.2022 року, суд апеляційної інстанції відхиляє, суд апеляційної інстанції не виявив неузгодженості з Актом, крім того судом апеляційної інстанції роз'яснено сторонам можливість заявити клопотання в суді апеляційної інстанції щодо призначення експертизи на предмет визначення матеріальної шкоди, представник відповідачки відмовилась заявляти клопотання про проведення експертизи стосовно розміру завданої матеріальної шкоди та щодо причин залиття квартири.
Таким чином, відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивачки, не заявила та не надала інших доказів щодо розміру спричиненої майнової шкоди, хоча це є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Доводи апеляційної скарги щодо наявної рецензії на звіт, яка його спростовує, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки, в ньому не визначено конкретно в чому саме полягає не відповідність звіту закону, а також тому, що його складено ОСОБА_6 , разом з цим, а ні суду, а ні сторонам не було надано підтвердження, що ОСОБА_6 має відповідні права на складання рецензії та має відповідну кваліфікацію чи свідоцтво оцінювача.
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 квітня 2024 року Шевченківський районним судом м. Києва ухвалено додаткове рішення у справі, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 55 000 грн.
Звертаючись з апеляційною скаргою представник відповідача в прохальній частині апеляційної скарги заявив вимогу про скасування лише рішення суду першої інстанції від 16 лютого 2024 року, водночас в обгрунтуванні апеляційної скарги (в розділі 3, а.с. 180 зв.) зазначав, що сума стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу у розмірі 55 000 грн є необгрунтовано завищеною в контексті складності справи і юридичних дій, а також те, що додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст.270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №285/5547/21 дійшов наступного правового висновку:
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).
Таким чином, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.
У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
У вищевказаній справі Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
З аналізу положень норм процесуального законодавства вбачається, що норма ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює загальне правило можливості подання доказів з приводу судових витрат або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Натомість положення ч. 1 ст. 246 ЦПК України є спеціальною нормою по відношенню до вищевказаною, та встановлюють не тільки можливість подання таких доказів, але й процедуру та вимоги до такої процесуальної дії, зокрема обов'язок доведення наявності поважних причин, які унеможливили стороні подання таких доказів до закінчення судових дебатів.
З урахуванням вищевказаної правової позиції Верховного Суду та наведених процесуальних норм, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в разі неподання доказів понесення витрат на правничу допомогу у визначений законом строк, сторона має обґрунтувати, які поважні причини не дозволили їй подати такі докази до закінчення розгляду справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звертаючись до суду в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу, що становитимуть 55 000 грн.
До позовної заяви було долучено ордер серії АІ № 1295003 від 20.10.2022 року, виданий адвокатом Дядюрою Наталією Олександрівною на представлення інтересів в Шевченківському районному суді м. Києва Рутинська-Щеглової Тетяни Володимирівни, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7717/10 (а.с. 8, 9).
В подальшому, після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті - 16 лютого 2024 року, 20.02.2024 року представник позивача - адвокат Дядюра Н.О. надіслала засобами поштового зв'язку заяву про винесення додаткового рішення (щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу), яка була зареєстрована в Шевченківському районному суді 27.02.2024 року (а.с. 90-106).
Заява обгрунтована тим, що між адвокатським об'єднання «Унілекс» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання правової допомоги № 22/09/22/1 від 22.09.2022 року, зокрема з метою захисту її прав та інтересів у межах судового спору з відповідачем у даній справі № 761/17064/23.
Посилалась, що додатком №1 від 22.09.2022 року до Договору АО «Унілекс» та ОСОБА_2 погодили розмір гонорару (винагороди) за надання правничої (правової) допомоги у розмірі 55 000 грн у межах відповідного спору.
19 лютого 2024 року між АО «Унілекс» та ОСОБА_2 підписано Акт №1 приймання-передачі наданих послуг, за яким вартість наданих послуг у межах вказаного спору склала 55 000 грн.
Вказувала на те, що оскільки рішення суду в справі було ухвалено 16.02.2024 року, яким задоволено позовні вимоги, а заява про розподіл судових витрат на правову допомогу подається 20.02.2024 року, то позивачем дотримано 5-денний процесуальний строк, встановлений абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
До заяви про винесення додаткового рішення (щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу) представником позивача додано договір № 22/09-22/1 про надання правової допомоги від 22 вересня 2022 року (а.с. 95-98), Додаток №1 від 22.09.2022 року до Договору про надання правової допомоги № 22/09-22/1 від 22.09.2022 року (а.с. 99-100), акт приймання-передачі наданих послуг від 19 лютого 2024 року (а.с. 101-102).
Отже, у даній справі докази, якими підтверджується розмір понесених позивачем судових витрат в суді першої інстанції, існували станом на час ухвалення заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року, і сторона позивача не була позбавлена об'єктивної можливості подати їх разом з позовною заявою.
Представник позивача - адвокат Дядюра Н.О. не зазначила обґрунтування поважності причин неподання таких доказів суду до моменту ухвалення рішення судом першої інстанції, що є підставою для відмови у її задоволенні, та відмову у стягненні судових витрат на правову допомогу.
За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №904/8884/21 додаткове рішення є невід'ємною частиною основного рішення у справі, у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року, відповідно до положення п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову. Тому, враховуючи правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 904/8884/21, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року втрачає силу.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача та скасування рішення суду з цих підстав знайшли своє підтвердження. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Разом з цим, доводи позовної заяви знайшли своє підтвердження, позовні вимоги є обгрунтованими та законними і підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову, враховуючи те, що відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів на спростування факту залиття квартири АДРЕСА_1 , а також її вини у залитті квартири позивача. Також, відповідачкою не надано доказів на спростування розміру визначеної позивачем шкоди.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.
Суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними і підлягають до задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки позов підлягає задоволенню, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2159,80 грн судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду частково відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Лукашевої Зої Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну внаслідок залиття квартири матеріальну шкоду в розмірі 215 978 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 159 грн 80 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_8 .
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_9 ).
Повний текст постанови складено «13» березня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
О.В. Желепа