Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення без розгляду позовної заяви
14 березня 2025 року Справа №200/754/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглядаючи в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
04 лютого 2025 року ОСОБА_1 через представника Єрьоміну В.А. звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.02.2023 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;
зобов'язати перерахувати та виплатити пенсію з 01.02.2023 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 02.02.2022 по справі № 200/19335/21, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з позовною заявою позивачем було заявлене клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 10 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, крім тих, що викладені в раніше доданій до позову заяві.
На виконання ухвали суду від 26 лютого 2025 року представником позивача надана заява про поновлення процесуального строку, в якій послалась на судову практику. Зазначає, що статтею 46 Основного Закону України також встановлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право і гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Також представник позивача, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, акцентує увагу на висновки Верховного Суду, зокрема у справі № 500/1912/22, де зазначено, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З наведених підстав представник позивача просила вважати поважною причину пропуску процесуального строку на подання позову та поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглянувши клопотання представника позивача, суд вказує, що за приписами статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З 1 липня 2023 року на всій території України скасований карантин, який був встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, після чого обчислення процесуальних строків здійснюється на загальних підставах, в тому числі строків звернення до суду.
Як було зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, доводи представника позивача з посиланням на постанову Верховного Суду у справі №420/2473/22 не вказують на наявність поважних причин пропуску строку звернення з цим позовом.
По-перше, постанови Верховного Суду не є джерелами права, якими встановлюються, змінюються чи припиняються відповідні правовідносини.
По-друге, постанова Верховного Суду у справі №420/2473/22 прийнята 08.11.2022, тобто до стверджуваного порушення права позивача, заявленого у позові, що не перешкоджало своєчасному зверненню до суду.
З матеріалів справи випливає, що підставою для звернення з цим позовом є перерахунок пенсії позивача без врахування доплати в розмірі 2000,00 грн, починаючи з 01 лютого 2023 року. Водночас, до суду позивач звернувся лише 04 лютого 2025 року.
Отже, за період з 01 лютого 2023 року до 03 серпня 2024 року включно позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про наявність факту порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При цьому в клопотанні про поновлення строку звернення до суду як у доданому до позовної заяви, так і наданому в порядку усунення недоліків позовної заяви, стороною позивача не зазначено об'єктивних причин, які перешкоджали позивачу дізнатися про порушення прав з підстав, викладених у позові, та своєчасно звернутися з цим позовом.
З огляду на встановлені обставини справи суд зауважує, що відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії.
За статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Крім того, встановлення строків звернення до суду слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, що зокрема слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для суб'єкта владних повноважень, як відповідача по справі, стосовно розуміння відсутності у позивача бажання звертатись з відповідним позовом, у тому числі, захищати свої майнові права.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини “Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення “Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Слід зазначити, що інститут строку давності необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі “Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).
Верховний Суд у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Верховного Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.01.2020 року у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 року у справі № 360/1870/19, від 27 січня 2021 року у справі № 160/4284/19.
Тому суд констатує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
При вирішенні питання дотримання строку звернення з адміністративним позовом суд враховує, що предметом позовних вимог є не суми пенсії, а спеціальна доплата до пенсії, встановлена постановою Кабінету Міністрів України для виплати за певних умов.
За вказаних обставин, враховуючи тривалість пропуску строку звернення з цим адміністративним позовом у зазначеній частині та відсутність надання жодних доказів неможливості чи утруднення звернення позивача до суду, відсутні підстави для визнання причин пропуску строку поважними.
Тому, враховуючи звернення позивача до суду 04 лютого 2025 року, суд не встановив підстав для визнання поважними причин пропуску такого звернення за межами встановленого законом шестимісячного строку.
Тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання перерахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 за період з 01 лютого 2023 року до 03 серпня 2024 року включно заявлені з пропуском встановленого законом строку звернення до суду за відсутності поважних причин.
Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Положеннями пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтями 123, 171, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання перерахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 за період з 01 лютого 2023 року до 03 серпня 2024 року включно - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов