14 березня 2025 рокуСправа №160/34627/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -
30.12.2024 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати прийняту Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №1168/04-36-09- 02/3747709074/ДПС/ТД-ФС від 02.07.2024 року, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 80 000,00 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 15.04.2024 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено трудовий договір, однак Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області під час перевірки позивача будь-які письмові запити або вимоги про надання копії трудового договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , на адресу позивача не направлялись. Крім цього, пояснення від роботодавця - ФОП ОСОБА_1 стосовно укладеного трудового договору з працівником Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області також не запитувались. Також позивач наголошує, що відсутність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов'язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення. Крім цього позивач наголошує, що він не отримував запрошення на розгляд справи про накладення штрафу. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
13.01.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
29.01.2025 року Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву..
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що Головне управління ДПС в Дніпропетровській області надіслало відповідачу матеріали фактичної перевірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , для прийняття рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Відповідно до акту (довідки) фактичної перевірки посадовими особами податкового органу встановлено порушення позивачем законодавства про працю в частині використання праці одного найманого працівника - продавця ОСОБА_2 без укладання трудового договору. При цьому відповідно до витягу з Веб-порталу ПФУ про Поточний список працівників страхувальника ФОП ОСОБА_1 станом на 05.06.2024 в РЗО відсутня інформація щодо жодного актуального звіту страхувальника за формою Додаток 4 по ЄСВ за останні два роки. Відповідач наголошує, що позивач вчинив допуск працівника до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що є само по собі порушенням законодавства про працю. Крім цього, відповідач зазначив, що 06.06.2024 року на адресу позивача було направлено рекомендований лист, яким його було повідомлено, що за результатами розгляду копії Акта (довідки) фактичної перевірки від 26.04.2024 року, реєстраційний №1168/04-36-09-02/ НОМЕР_1 прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу та запрошено взяти участь у розгляді справи про накладення штрафу та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 02.07.2024 року, однак вказаний лист повернувся на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання. На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
04.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив.
В обґрунтування відповіді на відзив позивач зазначив, що трудовий договір між позивачем та ОСОБА_2 було укладено 15.04.2024 року, тобто у другому кварталі 2024 року, який тривав до 31.06.2024 року, отже строк надання розрахунку сплив лише 09.08.2024 року. Відтак, станом на 05.06.2024 року в РЗО щодо ОСОБА_2 жодного звіту і не могло бути. До того ж наявність або відсутність звіту страхувальника не може підтверджувати порушення позивачем вимог трудового законодавства в частині допуску до роботи працівника без укладання трудового договору. Крім цього позивач зауважив, що Трудовий договір між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 був укладений 15.04.2024 року і абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України не передбачена відповідальність за неповідомлення контролюючого органу про прийняття на роботу, не подання звітності, або несплату податків, відтак відповідачем здійснено неправильну кваліфікацію ймовірного порушення позивача. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
10.02.2025 року Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із запереченнями на відповідь на відзив, в яких відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
26.04.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та складено акт фактичної перевірки №1168/04-36-09-02/ НОМЕР_1 від 26.04.2024 року, яким, зокрема, встановлено порушення вимог податкового законодавства, законів про працю України в частині несвоєчасного повідомлення органів Державної податкової служби про прийняття працівників на роботу та допущення працівників до роботи без оформлення трудового договору, а саме: у кіоску за адресою: АДРЕСА_1 , допущений працівник до роботи без оформлення трудового договору - продавець ОСОБА_2 .
06.06.2024 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці складено лист №ПС/3.1./10390-24 про надання інформації, який направдено на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), яким запропоновано надати пояснення та/або зауваження щодо розгляду справи про накладення штрафу за порушення, яке встановлено актом фактичної перевірки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №1168/04-36-09-02/3747709074 від 26.04.2024 року та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 02.07.2024 року о 13:00 год. за адресою: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 22, а також запрошено взяти участь у розгляді справи про накладення штрафу.
Лист №ПС/3.1./10390-24 від 06.06.2024 року повернувся на адресу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із відміткою АТ «УКРПОШТА» «за закінченням терміну зберігання» від 23.06.2024 року, що підвтерджується копією конверта АТ «УКРПОШТА».
02.07.2024 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці прийнято постанову №1168/04-36-09-02/3747709074/ДПС/ТД-ФС, якою застосовано відповідно ст.265 Кодексу законів про працю України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 80 000,00 грн. за допуск 1 працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Непогоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини 1, 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Відповідно до ст.21, 23, ч.1, 4 ст.24 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
В умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин, визначеного главою III-Б цього Кодексу, трудовий договір є основним засобом регулювання трудових відносин працівників та роботодавців (власників приватних підприємств), у яких кількість працівників або рівень оплати праці відповідає критеріям, встановленим статтею 49-5 цього Кодексу.
У разі застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин, за взаємною згодою сторін, у трудовому договорі можуть визначатися додаткові права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови припинення або дострокового розірвання договору.
Трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу зазначених положень законодавства видно, що за трудовим договором працівник приймається на роботу та включається до штату підприємства для виконання трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, посадою, професією та такому працівнику гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, після завершення роботи трудова діяльність не припиняється та такий працівник підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку підприємства.
Відтак, власник підприємства, який використовує найману працю, повинен укласти трудовий договір з працівником.
Суд зазначає, що лише після укладення трудового договору з працівником та повідомлення по це ДПС у встановленому законом порядку особа може бути допущена до роботи.
Без виконання цих умов допуск працівника до роботи забороняється, що прямо визначено у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України.
Виконання таких вимог законодавства про працю є обов'язковим для усіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування, а також для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
Означений висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 18.09.2024 року по справі №240/7766/23.
Позивачем не надано до суду доказів повідомлення ДПС про укладення трудового договору з ОСОБА_2 від 15.04.2024 року, при цьому відсутність такого повідомлення встановлено Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області під час перевірки позивача, про що зазначено в акті №1168/04-36-09-02/3747709074 від 26.04.2024 року.
Таким чином відповідач правомірно дійшов висновку про допуск позивачем одного працівника до роботи без оформлення трудового договору в оскаржуваному рішенні.
Щодо доводів позивача, що він не отримував запрошення на розгляд справи про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013р.
Відповідно до п.6 Порядку (в редакції на час прийняття) про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Згідно із п.7 Порядку (в тій же редакції) справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Таким чином, право суб'єкта господарювання або роботодавця буди присутнім при розгляді справи кореспондується з обов'язком органу державного контролю повідомити суб'єкта господарювання або роботодавця про розгляд справи. При цьому, справу може бути розглянуто без участі суб'єкта господарювання або роботодавця виключно за умови коли їх було проінформовано про розгляд справи.
В подальшому, до постанови КМУ №509 були внесені зміни постановою КМУ №823 від 21.08.2019. Внесені зміни не визначали обов'язку органу державного контролю у завчасному повідомленні суб'єкта господарювання про розгляд справи про притягнення його до відповідальності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року по справі №640/17424/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, постанову КМУ №823 визнано протиправною та нечинною.
Отже, у зв'язку з набранням законної сили рішенням у справі №640/17424/19, діє редакція постанови КМУ №509 до внесення змін постановою КМУ №823.
06.06.2024 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці складено листа №ПС/3.1./10390-24 про надання інформації, який направило на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), яким запропоновано надати пояснення та/або зауваження щодо розгляду справи про накладення штрафу за порушення, яке встановлено актом фактичної перевірки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №1168/04-36-09-02/3747709074 від 26.04.2024 року та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 02.07.2024 року о 13:00 год. за адресою: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 22, а також запрошено взяти участь у розгляді справи про накладення штрафу.
З копії конверту, яким відправлявся, зокрема, лист №ПС/3.1./10390-24 від 06.06.2024 року, вбачається, що вказаний лист повернувся на адресу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із відміткою АТ «УКРПОШТА» «за закінченням терміну зберігання» від 23.06.2024 року.
Отже відповідачем вчинялись заходи для повідомлення позивача про розгляд вищезазначеної справи.
При цьому добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 20.03.2020 року по справі №804/1318/18 та постанові від 24.09.2019 року по справі №825/1109/19.
З огляду на дотримання відповідачем вимог щодо направлення відповідного повідомлення про розгляд справи, яке повернулось на адресу відповідача у зв'язку із неотриманням його позивачем, відсутності доказів на підтвердження того, що останнім вчинялись дії аби забезпечити належне отримання поштової кореспонденції, та доказів, які б підтвердили протиправну поведінку відповідача, суд доходить висновку, що вказані доводи позивача не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Так, аналізуючи вищевказане, слід зазначити, що порушення прав позивача бути обізнаним про час та місце розгляду справи відносно нього не вплинули та об'єктивно не могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такого розгляду та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення, оскільки судом не встановлено фактичних підстав для скасування оскаржуваної постанови по суті.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.
Керуючись ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський