14 січня 2025 рокуСправа №160/29738/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
07.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ ВП 44118658) в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» від 28.04.2021 року №614604-2405-0462;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» від 30.06.2022 року №0078081-2405-0462;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» від 07.04.2023 року №117984-2412-0463.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно нараховано позивачу оренду плату за землю, адже, у 2016 році позивач відчужив об'єкт нерухомого майна на користь іншої особи, відповідно, до цієї особи, в силу приписів статті 120 Земельного кодексу України перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходився об'єкт нерухомого майна. Відповідно, на думку позивача, в неї відсутній обов'язок щодо сплати орендної плати за землю починаючи з дати відчуження нерухомості.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
16.12.2024 відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що договір оренди даної земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою є чинним отже позивач є платником орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) за земельну ділянку площею 0,0709 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 у період, за які сформовані податкові-повідомлення рішення: 2021, 2022 та 2023 роках.
30.12.2024 від позивача надійшли письмові пояснення по справі, доводи яких аналогічні викладеним у позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року у задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі №160/29738/24 відмовлено.
Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Соборному відділі податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як платник орендної плати за землю за земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
З урахуванням даних ІС «Податковий блок», на підставі пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-УІ, ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб:
- від 28.04.2021 року №614604-2405-0462 у розмірі 150668,38 грн. за 2021 рік;
- від 30.06.2022 року № 0078081-2405-0462 у розмірі 165757,22 грн. за 2022 рік.;
- від 07.04.2023 №117984-2412-0463 у розмірі 173539,88 грн. за 2023 рік.
На підставі рішення Дніпровської міської ради від 30.10.2013 №157/42 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою укладено договір від 27.05.2014 оренди земельної ділянки (зареєстровано в реєстрі за № 1627), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і зареєстрована за кадастровим номером №1210100000:02:388:0005, загальною площею 0,2701 га, площа частки за яку справляється оренда плата становить 26,24% або 0,0709 га. Договір укладено на десять років (п.8 Договору).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, строк дії права оренди земельної ділянки за Договором оренди землі від 27.05.2014, серія та номер 1627 - 27.05.2024, з правом пролонгації.
Разом з тим, на підставі договору дарування, посвідченого 20.07.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим №724, позивач здійснила відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , на користь гр. ОСОБА_2 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нежиле приміщення, у підвалі та на першому поверсі №4,5 - магазин продовольчих і непродовольчих товарів; на другому поверсі №6 складається з: магазин продовольчих і непродовольчих товарів - приміщення №4 поз.1-25, V площею 406,3 кв.м, у підвалі, ганок з піддашком і пандусом літ. а5}, входи у підвал з навісами літ. а6}, а7}, приямки літ. а8}, а9}, а10}; приміщення №5 поз.1-9,11, загальною площею 473,6 кв.м., на першому поверсі; приміщення №6 поз. 8-16, III, загальною площею 225,7 кв.м на другому поверсі у будівлі літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з 20.07.2016 року не є власністю ОСОБА_1 .
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (пп. 270.1.2 п.270.1 ст.270 ПК України).
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст.14 ПК України).
Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
За правилами п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Згідно з пп. 287.6., 287.7. ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин)
За ст. 7 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-XIV (далі - Закон №161-XIV) у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта на праві оренди, до набувача такого об'єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об'єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.
Згідно статті 13 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (стаття 120 Земельного кодексу України).
Згідно зі ст. 31 Закону №161-XIV договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншою особою.
Окрім цього, частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.04.2023 року у справі №160/9422/20.
Підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою.
Визначення платнику податкового зобов'язання з орендної плати за землю після передачі ним права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований на такій земельній ділянці, є протиправним.
З моменту державної реєстрації переходу права власності на будівлю, до набувача такого будівлі одночасно перейшло право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
У разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці, та не оформлення права користування на таку земельну ділянку обов'язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою. Водночас землекористувач має сплачувати плату за землю за фактичний період використання землі у поточному році.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 у справі № 808/2684/15.
Тобто, у разі відчуження особою об'єкта, який перебував на відповідній земельній ділянці, до нового власника нерухомості переходить встановлений законодавством обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.
При цьому, обов'язок сплати земельного податку не ставиться в залежність від факту реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України, та виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Суд з цього приводу звертає увагу, що статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей (до 02 листопада 2016 року - «записів») до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 цього Закону).
Отже, у зв'язку з відчуженням позивачем нерухомого майна, розташованого на орендованій ним земельній ділянці, позивач в 2021-2023 роках (період, за який контролюючим органом визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю) вже не був орендарем в розумінні Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, оскільки фактично не користувався земельною ділянкою.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 4899,86 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» від 28.04.2021 року №614604-2405-0462.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» від 30.06.2022 року №0078081-2405-0462.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» від 07.04.2023 року №117984-2412-0463.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ ВП 44118658) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4899,86 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна