12 березня 2025 рокуСправа №160/20093/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частиної НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.07.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частин НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 як дружині загиблого учасника бойових дій ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2018 по 2023 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 як дружині загиблого учасника бойових дій ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2018 по 2023 роки.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказала, що вона є дружиною загиблого учасника бойових дій - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , чоловік позивача), що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 09.08.1997 року № НОМЕР_2 , який проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14.09.2023 року №262 чоловіка позивача було виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , у зв'язку зі смертю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби. ОСОБА_2 приймав участь у бойових діях та отримав статус УБД, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 24.10.2018 року. При виключенні із списків особового складу, відповідач не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учасника бойових дій з 2018 року по 2023 рік.
Так, позивач вказує, що вона зверталась до в/ч НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати як дружині загиблого учасника бойових дій грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки. Відповідач, у свою чергу, повідомив, що виплата такої компенсації членам сім'ї загиблого не передбачена.
Позивач вважає такі твердження в/ч протиправними та безпідставними, що і слугувало зверненню до суду з цим позовом.
Ухвалою від 25.07.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
31.07.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог. Питання щодо виплат грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учасника бойових дій регулюється Порядком виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), який затверджено ПКМУ №37 від 16.01.2024 року (далі - Постанова №37), яка вступила у дію з 17.01.2024 року. Відповідач з посланням на п. 3 Постанови №37 вказав, що ця постанова застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті) з 05.10.2023 року. На момент гибелі чоловіка позивача не виникало законодавчого обов'язку проводити нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учасника бойових дій. За таких обставин, у відповідності до вимог чинного законодавства, в/ч НОМЕР_1 було проведено всі виплати. Окрім іншого, відповідач звернув увагу на пропуску позивачем строків звернення до суду.
06.08.2024 року позивачем подано відповідь на відзив. Позивач наголосила, що у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки. Також позивач вказала, що повідомлення про відмову в нарахуванні та виплаті грошової компенсації позивачу було надано листом від 27.06.2024 року №19441, тому процесуальні строки підлягають обчисленню з 28.06.2024 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 від 28.12.2023 року є дружиною військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та має право на пільги, встановлені законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
У матеріалах справи наявне також посвідчення серії НОМЕР_5 від 12.01.2024 року на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якого вона має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників / Захисниць України.
09.08.1997 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладенні шлюбу 09.09.1997 року зроблено запис №359 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 ).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 чоловік позивача - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблений 04.09.2023 року актовий запис №1671.
Згідно з витягом з Наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №262 від 14.09.2023 року ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю виключено з 30.08.2023 року зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено облікові документи до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Судом зі змісту наказу не встановлено нарахування та виплату позивача спірної компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2018 по 2023 роки.
12.03.2024 року позивач звернулась до в/ч НОМЕР_1 з заявою щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2018 по 2023 роки.
Відповідач листом №9389 від 26.03.2024 року повідомив про відсутність підстав для такої компенсації, посилаючись при цьому на п. 3 Постанови КМУ №37 від 16.01.2024 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації позивачу за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2018 по 2023 роки, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
За приписами статті 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 8 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР (далі Закон №504/96-ВР) установлюються такі види відпусток, зокрема, щорічні відпустки:
основна відпустка (стаття 6 цього Закону);
додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);
додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з частинами 1, 2 статі 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
На підставі статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі Закон №3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Таким чином, ОСОБА_2 , як учасник бойових дій, під час проходження військової служби мав право на отримання додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до абзаців 2, 3 частини 14 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Згідно з пунктами 17-19 статті 10-1 Закону №2011-XII встановлені обмеження щодо реалізації учасниками бойових дій їх права на отримання додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, згідно з якими в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Натомість, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Відповідно до пункту 21 статті 10-1 Закону №2011-XII у разі ненадання військовослужбовцям щорічної основної відпустки у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, така відпустка надається після закінчення таких періодів.
У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
На підставі пункту 22 статті 10-1 Закону №2011-XII у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 21.10.1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ) особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
На підставі частини 8 статті 4 Закону №3543-ХІІ з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Таким чином, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски.
При цьому, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Указом Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженому Законом України від 17.03.2014 року №1126-VI, оголошено та проведено часткову мобілізацію.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженому Законом України від 03.03.2022 року №2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
З матеріалів справи не вбачається надання чоловіку позивачки відпусток у період з 2018 року по серпень 2023 року.
Суд зазначає, що при виключенні ОСОБА_2 зі списків особового складу відповідач повинен провести всі необхідні розрахунки, в тому числі, нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2018 по 2023 роки.
Позивач звернулася до в/ч НОМЕР_8 із заявою щодо нарахування та виплати їй як дружині загиблого грошової компенсації за за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2018 по 2023 роки.
Проте, листом №9389 від 26.03.2024 року відповідач повідомив про відсутність підстав для такої компенсації, посилаючись при цьому на п. 3 Постанови КМУ №37 від 16.01.2024 року.
Згідно з пунктом 6 статті 18 Закону України №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 6-1 статті 18 Закону №2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.
Порядок виплати грошового забезпечення зазначеним у цьому пункті членам сімей військовослужбовців визначається Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також військовими формуваннями, правоохоронними і розвідувальними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями.
З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Міністерством внутрішніх справ України 25.06.2018 прийнято наказ №558, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.
Інструкцією визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім'ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі).
Щодо посилання відповідача у листі №9389 від 26.03.2024 року на п. 3 Постанови КМУ №37 від 16.01.2024 року суд вказує таке.
Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2024 року №37, визначає механізм виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток членам сімей військовослужбовців Збройних Сил, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міноборони, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби (далі - військовослужбовці) та поліцейських Національної поліції (далі - поліцейські) у разі їх загибелі (смерті).
Однак вказаний вище порядок застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті) з 05.10.2023 року.
Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 чоловік позивача - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас, відповідно до ст. 83 КЗпП України, яка була чинною станом на момент смерті ОСОБА_2 та яка передбачає, що у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Під час розгляду справ, пов'язаних з відносинами публічної служби, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство застосовується лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Оскільки нормами спеціального законодавства на момент смерті ОСОБА_2 механізм виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток членам сімей військовослужбовців Збройних Сил України не був визначений, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 83 КЗпП України.
Оскільки у померлого ОСОБА_2 було право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2023 роки, яке виникло до дня його смерті та неможливість останнім отримати вказану компенсацію, суд доходить висновку про наявність у ОСОБА_1 , яка в розумінні Закону №2011-XII та Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року №558, є членом сім'ї загиблого (дружиною), права на отримання компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2018 по 2023 роки.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку відповідно до наданої довідки вчинена всупереч Конституції України та чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частин НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 як дружині загиблого учасника бойових дій ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2018 по 2023 роки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 як дружині загиблого учасника бойових дій ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2018 по 2023 роки, з урахуванням проведених виплат.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко