Справа №759/11295/24 Головуючий у 1 інстанції: Бабич Н.Д.
Провадження №22-ц/824/2619/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
12 лютого 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, Державного підприємства сервісного центру морського та річкового транспорту (ДП "Моррічсервіс") про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, Державного підприємства сервісного центру морського та річкового транспорту (ДП "Моррічсервіс") про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14.06.2024, просила стягнути з відповідача Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків середній заробіток за весь час прогулу з 10.02.2023 із розрахунку 724,83 грн за кожен день не поновлення на роботі по дату винесення рішення суду.
В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.07.2023 задоволено її позов до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, Державного підприємства сервісного центру морського та річкового транспорту (ДП "Моррічсервіс") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким визнано незаконним та скасовано наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, № 04/к від 18.01.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу організаційно-правового забезпечення Служби правового забезпечення за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією підприємства, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організаційно-правового забезпечення Служби правового забезпечення та в цій частині допущено негайне виконання, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15946,26 грн., вирішено питання судових витрат. Як зазначила позивач рішення суду в частині поновлення на роботі на момент звернення до суду не виконано, що і змусило позивача звернутися до суду з даним позов у якому просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 10.02.2023 по дату звернення до суду в розмірі 345743,91 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 11.07.2023 р. по 12.08.2024 р. в розмірі 208 026 (двісті вісім тисяч двадцять шість) грн. 21 коп та судовий збір.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 12 вересня 2024 року Державне підприємство «Сервісний центр морського та річкового транспорту» подало апеляційну скаргу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу.
22 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
27 листопада 2024 року Державне підприємство «Сервісний центр морського та річкового транспорту» подано заяву/клопотання про доповнення апеляційної скарги.
11 лютого 2025 року Державне підприємство «Сервісний центр морського та річкового транспорту» подало додаткові пояснення.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник апелянта Кудлінська К.О., в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Позивач ОСОБА_1 , в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позиція суду апеляційної інстанції
Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з'явились судове засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що саме з вини Відповідача відбувається затримка виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.07.2023 про поновлення позивача на роботі на посаді заступника начальника відділу організаційно-правового забезпечення Служби правового забезпечення що відповідно до ст. 236 КЗпП України є підставою для стягнення з відповідач на користь Позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Розмір середньоденного заробітку позивача встановлений постановою Київського апеляційного суду від 24.04.2024 у справі № 759/3048/23, який становить 724,83 грн (а.с.18- 24).
З наданим розрахунком позивача суд не погоджується, оскільки останній містить не вірний період затримки виконання рішення суду.
Згідно проведеного судом розрахунку період затримки виконання рішення суду становить з 11.07.2023 і по 12.08.2024 (дата винесення даного рішення суду), що становить 287 робочих днів.
Таким чином на користь позивач підлягає стягненню середній заробітку за час затримку розрахунку за період з 11.07.2023 і по 12.08.2024 (287 днів) х 724,83 грн. (розмір середнього заробітку), що становить 208 026,21 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 3 КЗпП України визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
У разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період, за який він обраховується, є сталим для звільненого працівника.
Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.
Спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.
Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналізуючи зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Також, позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі. (висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19).
У постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 683/1256/22 зроблено висновок, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивача рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.07.2023 поновлено на роботі.
Суд першої інстанції вирішив, що на користь позивач підлягає стягненню середній заробітку за час затримку розрахунку за період з 11.07.2023 і по 12.08.2024 (287 днів) х 724,83 грн. (розмір середнього заробітку), що становить 208 026,21 грн.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно визначено розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу та не спростовано відповідачем.
Наведені в апеляційній скарзі доводи спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, в цілому зводяться до переоцінки доказів та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 05 березня 2025 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана