Справа № 759/18904/19 Головуючий у 1 інстанції: Жук М.В.
Провадження №22-ц/824/2921/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
12 лютого 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа ОСОБА_2 , про визнання одноособового збільшення відсоткової ставки недійсним та зобов'язання провести перерахунок суми заборгованості,-
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі АТ «Сенс Банк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Просило солідарно стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість - 44 229,75 дол. США, а саме : зa кредитом - 38 542,59 дол. США; за відсотками - 5 687,16 дол. США, та встановити подальші нарахування відповідно до умов кредитного договору до моменту виконання рішення відповідно до п. 10 ст. 625 ЦПК України.
В обґрунтування позову зазначило, що 30.08.2007 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 800001670, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 74 000 доларів США.
В забезпечення виконання зобов'язання між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 800001670-П.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором станом на 02.07.2019 у нього утворилась заборгованість.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06.07.2020 справу передано до Оболонського районного суду міста Києва за територіальною підсудністю.
09.07.2021 ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до АТ «Сенс Банк», про визнання одноособового збільшення відсоткової ставки недійсним та зобов'язання провести перерахунок суми заборгованості.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10.01.2024 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що 30.08.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа Банк» було укладено кредитний договір № 800001670, на підставі якого він отримав кредит у розмірі 74 000 доларів США з датою остаточного повернення 30.08.2022 та процентною ставкою за користування кредитом 12,25 % річних.
У період з 28.09.2007 по 13.07.2018 своєчасно та належним чином здійснював чергові платежі, крім того здійснював часткове дострокове погашення кредиту.
Після отримання довідки банку від 17.07.2018 він дізнався, що починаючи з вересня 2008 року АТ «Сенс Банк» здійснювало йому щомісячне нарахування відсоткової ставки за підвищеним розміром, про який в порушення вимог договору його повідомлено не було.
Просив суд визнати недійсним збільшення АТ «Сенс Банк» в односторонньому порядку з 01.09.2008 відсоткової ставки за користування кредитом з 12,25 % до 16 % річних та зобов'язати АТ «Сенс Банк» здійснити перерахунок суми заборгованості із застосуванням відсоткової ставки 12,25 % річних за користування кредитом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районний суд міста Києва від 28 серпня 2024 року у задоволені позову АТ «Сенс Банк» було відмовлено, зустрічний позов задоволено частково.
Зобов'язано АТ «Сенс Банк» зробити перерахунок суми заборгованості за кредитним договором.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню узгоджений сторонами у п. 9.1 розділу 2 кредитного договору порядок повідомлення про направлення банком позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту, оскільки цей порядок не стосується зміни умов кредитування.
Банком не надано розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором виходячи зі ставки за користування кредитом у розмірі 12,25 % річних, суд першої інстанції зазначив, що не має правових підстав для задоволення первісного позову про стягнення заборгованості, яка обрахована виходячи з процентної ставки у розмір 16 % річних, оскільки ці умови договору не набули чинності внаслідок порушення банком узгодженої процедури підвищення процентної ставки в односторонньому порядку.
На думку суду першої інстанції зустрічний позов ОСОБА_1 в частині зобов'язання АТ «Сенс Банк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню виходячи з процентної ставки 12,25 % річних.
Вимога зустрічного позову про визнання недійсним правочину щодо збільшення процентної ставки за користуванням кредиту не підлягає задоволенню з огляду на те, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (абз. 1 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 30 вересня 2024 року АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. У зустрічному позові відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що судом першої інстанції при ухвалені рішення не з'ясовано усіх обставин, що мають істотне значення для справи.
Вважає, висновки суду про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів що підтверджують направлення, отримання боржником документів, які стосувалися збільшення відсоткової ставки суперечать вимогам закону.
Зазначило, що під час розгляду справи банк долучив документи (повідомлення, конверт) на підставі яких була збільшена відсоткова ставка з 12,5% до 16% та оригінали цих документів були оглянуті судом під час розгляду справи, але суд безпідставно відмовив в задоволенні позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
22 січня 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу.
6 лютого 2025 року АТ «Сенс Банк» подало заяву про розгляд справи без його участі.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник відповідача Александров С.О. , заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Інші сторони в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з'явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2007 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 800001670 (т. 1 а.с. 4-6).
Відповідно до п. 2 розділу 1 договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: сума кредиту, валюта кредиту - 74 000 доларів США; процентна ставка - 12,25 % річних; дата остаточного повернення кредиту - 30.08.2022; цільове використання кредиту - на власні потреби.
У п. 2.10 розділу 1 договору зазначено, що детальний розпис сукупної вартості кредиту, з урахуванням реальної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, виду, предмету та вартості супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань позичальника визначені додатком № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 6.2 розділу 2 договору позичальник має право здійснювати дострокове повернення кредиту в порядку та на умовах, що визначені цим договором. Протягом дії цього договору позичальники мають право здійснювати часткове дострокове повернення кредиту та повернути кредит повністю тільки у термін, у який повинен бути здійснений відповідний щомісячний платіж згідно договору. В будь-якому випадку днем повернення кредиту чи його частини є день, визначений договором для відповідного платежу, незалежно від фактичної дати сплати коштів позичальниками. В разі реалізації позичальником права на дострокове повернення кредиту графік погашення платежів по кредиту в новій редакції не оформлюється, в той же час коригування зобов'язань позичальника за цим договором відбувається відповідно до ст. 8 розділу 2 цього договору.
Додатком № 1 до договору № 800001670 від 30.08.2007 сторонами погоджено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості супутніх послуг (т. 1 а.с. 7-9).
Того ж дня, 30.08.2007 між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 800001670-П, згідно якого ОСОБА_2 поручилася за виконання ОСОБА_1 обов'язків, що виникли на підставі основного договору (т. 1 а.с. 9 з.б.).
Як вбачається з листа ЗАТ «Альфа-Банк» за № 28100-82-б/б від 02.08.2009 адресованому ОСОБА_1 , банком повідомлено позичальника про зміну відсоткової ставки за користування кредитом на підставі кредитного договору № 800001670 до 16 % річних починаючи з 30.09.2008 (т. 2 а.с. 43,44).
Цей лист за № 28100-82-б/б направлено ОСОБА_1 лише 02.10.2008, що підтверджується штампом на списку згрупованих рекомендованих відправлень, що пересилаються в межах України та рекомендованим повідомленням ТОВ «Еколл» (т. 2 а.с. 45, 46).
Поштовий конверт з цим листом повернутий на адресу ЗАТ «Альфа-Банк», що підтверджується відміткою канцелярії банку від 10.11.2008 року, з відміткою відділення поштового зв'язку із зазначенням причини невручення поштового відправлення адресату «за закінченням терміну зберігання» (т. 2 а.с. 45-49).
З наданого банком розрахунку заборгованості станом на 02.07.2019 року вбачається, що починаючи з 30.09.2008 ОСОБА_1 нараховувались проценти за користування кредитом за ставкою 16 % річних.
При цьому, з указаного розрахунку вбачається, що до 13.07.2018 ОСОБА_1 продовжував вносити регулярні щомісячні платежі на погашення заборгованості у терміни та у сумах, не менших, ніж встановлено попередньо погодженим графіком до кредитного договору (т. 1 а.с. 10, 11).
26.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Альфа-Банк» із заявою про видачу довідки про закриття кредиту № 800001670, у зв'язку з повним його погашенням (т. 1 а.с. 230).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першої статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року № 6-2315цс16, від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16.
За правилами частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (чинної на час укладення кредитного договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів із дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.
Згідно з пункту 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.
Аналогічні положення містять пункти 2, 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
З огляду на зазначене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Установлено, що позичальник не отримував повідомлення банку щодо підвищення процентної ставки за кредитом з 30.09.2008 до 16 % річних.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Підвищення процентної ставки відбулося після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку".
Підвищення процентів до 16% річних за погодженням позичальника не відбулось.
У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що банк незаконно підвищував проценту ставку та розрахунок банку не містить даних щодо суми заборгованості, нарахованої за процентною ставкою, яка узгоджувалася з ОСОБА_1 , у зв'язку із чим неможливо визначити дійсний розмір заборгованості позичальника, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З цих же підстав суд першої інстанцій правильно задовольнили зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що неотримання позичальником повідомлення про підвищення процентної ставки не свідчить про неправомірність дій банку, з огляду на направлення його на адресу відповідача, є необґрунтованими, оскільки боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Однак банк не довів вручення позичальнику такого повідомлення.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів.
Також суд зазначає, що суд першої інстанції у рішенні суду повно відобразив обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні першої та апеляційної інстанціях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районний суд міста Києва від 28 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 5 березня 2025 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана