Справа № 357/9815/21 Головуючий у 1 інстанції: Цуранов А.Ю.
Провадження №22-ц/824/239/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
22 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
при секретарі Ганжалі С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2023 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості,-
У серпні 2021 року АТ «Кредобанк» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення заборгованості.
Просило: стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором № 17139/2018 від 27.04.2018 у розмірі 947 798,44 грн., що складається Із заборгованості: за тілом кредиту - 945 356,16 грн., за відсотками - 2 442,28 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 27.04.2018 між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредобанк» укладено кредитний договір № 17139/2018, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати у власність позичальнику грошові кошти в розмірі 1 820 515,51 грн. для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу та оплати страхування від нещасних випадків, а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти та інші платежі за користування коштами.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 17139/2018 від 27.04.2018 між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредобанк» укладено договір застави № 3623, предметом якого є транспортний засіб марки Volvo, модель ХС90, 2017 року випуску, колір білий, № шасі (кузова/рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відомості про заборону відчуження вказаного автомобіля зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 17139/2018 від 27.04.2018 між ОСОБА_2 та ПАТ «Кредобанк» укладено договір поруки № 17139/2018/2, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалась відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань. Позивач зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику суму кредиту, однак відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 22.06.2021 становить 947 798,44 грн., в тому числі: 945 356,16 грн. - тіло кредиту; 2 442,28 грн. - відсотки. З огляду на вказане, позивач вважає за необхідне стягнути заборгованість за кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 947 798,44 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 28 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що наявність судового рішення яким визнано виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову повністю.
За даних обставин підлягали застосуванню норми права, якими гарантується бути звільненим від зобов'язань за скасованим виконавчим написом.
Іншою підставою для скасування рішення суду першої інстанції є недоведеність в передбаченому порядку обґрунтованість, достовірність розрахунку ціни позовних вимог в розмірі 947 798,44 грн, яка не є безспірною. Не врахування судом першої інстанції здійснення позивачем правомірності нарахування заборгованості за методикою банку після вчинення виконавчого напису нотаріуса та після відкриття виконавчого провадження в частині щодо нарахування відсотків на залишок тіла кредиту.
На думку скаржника, судом було не правильно застосовано норми ст.1050 ЦК України, не застосовано норми ст. 625 ЦК України в частині щодо настання обставин згідно яких змінено порядок та методика нарахування відсотків на залишок по тілу кредиту.
Спірна кредитна заборгованість в загальному розмірі 947 798, 44 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за відсотками, проведена в Межах розрахункового періоду з 27.04.2018 по 01.08.2020.
Як приклад, згідно наданого банком Розрахунку заборгованості за договором №17139/2018 від 27.04.2018, розрахунковий період заборгованості по тілу та відсотках становить з 27.04.2019 по 27.05.2021, з 28.12.2019 року вчинено виконавчий напис нотаріуса про стягнення кредитної заборгованості в позасудовому порядку, що було реалізовано в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_9 з примусового виконання виконавчого документа № 4070 від 28.12.2019 (виконавчого напису нотаріуса) відповідно у позивача наявне було право нараховувати відсотки на залишок заборгованості лише на підставі норм ст.625 ЦК України за ставкою 3%, були відсутні підстави здійснювати нарахування за подвійною відсотковою ставкою в розмірі 14,49% та 17,47% - дану норму не було застосовано.
Після вчинення виконавчого напису нотаріуса в рамках реалізації позасудового стягнення заборгованості за Кредитним договором №17139/2018 від 27.04.2018 рахування відсотків за відсотковою ставкою 14,49% на суму поточної заборгованості та нарахування відсотків за відсотковою ставкою 14,49% нарахованих на суму простроченої заборгованості з 28.12.2019 по 27.07.2020 - є незаконною, так як з 28.12.2019 було вчинено виконавчий напис нотаріуса, відповідно нарахування заборгованості за подвійною відсотковою ставкою 14,49% та за подвійною ставкою 17,47% на залишок по тілу кредиту з 28.12.2019 року по 01.08.2020 рік, є неправомірним.
Важливим також аргументом не врахованим судом першої інстанції є те, що 22.08.2019 року зайшло на рахунок банк від позичальника 846 227 23 грн. розписаних банком у виписці як дострокове погашення кредитної заборгованості, які було перераховано на рахунок банку до вчинення виконавчого напису нотаріуса (розділ виписки з 14.08.2020р. по 22.08.2019р. та які не відображено в розрахунку заборгованості наданому в підтвердження позовних вимог.
Відзиву подано не було.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.04.2018 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» укладено кредитний договір № 17139/2018, відповідно до п. 1.1, 2.1 умов якого банк зобов'язався надати, а позичальник повернути до 26.04.2025 кредит в сумі 1 820 515,51 грн. на умовах сплати процентів за користування ним, комісії та інших платежів, передбачених цим договором.
За змістом п. 2.2. договору кредит надано для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки Volvo, модель ХС90, 2018 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , укладеного між позивальником та ТОВ «Віннер Автомотів» та оплати страхування від нещасних випадків в сумі 52 853,11 грн.
Згідно з п. 2.5 договору, для обліку виданих кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_3 .
Видача кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на відкритий у банку транзитний рахунок № НОМЕР_4 з наступним переказом за такими реквізитами: 1 767 662,40 грн. - на поточний рахунок ТОВ «Віннер Автомотів» № НОМЕР_5 в банку ПАТ «Укрсоцбанк»; 52 853,11 грн. - на поточний рахунок ПрАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя» № НОМЕР_6 в банку ПАТ «Кредобанк» (п. 2.7 договору).
Згідно з меморіальним ордером № 22772244 від 27.04.2018 ПАТ «Кредобанк» перераховано з рахунка № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_4 (отримувач ОСОБА_1 ) - 1 767 662,40 грн. з призначенням: "Надання кредиту ( ОСОБА_1 ) відповідно до договору К-П № ВКФ-2018-1364 від 20.04.2018 в т.ч. ПДВ - 294 610,4 грн.Volvo НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_1 ".
За даними меморіального ордеру № 22772247 від 27.04.2018 ПАТ «Кредобанк» перераховано з рахунка № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_4 (отримувач ОСОБА_1 ) - 52 853,11 грн. з призначенням: «Надання кредитних коштів, із подальшим їх скеруванням на оплату страхових внесків згідно договорів страхування».
Пунктами 3.2-3.3 договору встановлено, що за користування кредитом встановлюється змінювана процентна ставка, яка на момент укладення кредиту становить 14,49% річних та передбачена на перший період дії ставки. Починаючи з другого та всіх наступних періодів дії ставки проценти за користування кредитом сплачуються відповідно до встановленого для цих періодів значення змінюваної процентної ставки.
Змінювана процентна ставка на другий та наступні періоди дії ставки визначається наступним чином: змінювана процентна ставка = базова ставка + 4,9% (п. 3.5 договору).
Відповідно до п. 3.11 договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360".
Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами (ануїтетні платежі) протягом усього строку кредитування, відповідно до графіку погашення заборгованості (додаток №1 до кредитного договору).
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню, заподіяні збитки, штрафи (п. 5.1-5.3 договору).
Пунктом 4.5 договору передбачено, що у першу чергу погашаються прострочені платежі по сплаті процентів за користування кредитом та прострочені платежі по поверненню основного боргу кредиту, в другу чергу - поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом та поточні платежі по поверненню кредиту, в третю чергу - прострочені платежі по сплаті комісії та інших платежів, поточні платежі по сплаті комісії та інших платежів, пеня, штрафи та інші види неустойки.
Відповідно до графіку погашення заборгованості, ОСОБА_1 мав повернути суму отриманого кредиту разом з процентами у розмірі 2 925 845,81 грн. до 26.04.2025.
В забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» укладено договір застави № 17139/2018/1 від 27.04.2018, предметом якого є майнові права заставодавця на отримання автомашини марки Volvo, модель ХС90, 2017 року випуску, № шасі НОМЕР_1 .
На підставі вказаного договору до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про обтяження № 16848574, що підтверджується витягом № 55560491 від 27.04.2018.
В матеріалах справи наявний також договір застави, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» договір застави від 16.05.2018, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А., реєстровий № 3623, предметом якого є забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 17139/2018 від 27.04.2018, а предметом застави є транспортний засіб марки Volvo, модель ХС90, 2017 року випуску, колір білий, № шасі НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_8 від 10.05.2018, вартість 2 525 232 грн.
Окрім того, в забезпечення виконання кредитного договору № 17139/2018 від 27.04.2018 між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» був укладений договір поруки № 17139/2018/2 від 27.04.2018, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалась відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором № 17139/2018 від 27.04.2018.
В матеріалах справи міститься виписка з рахунка ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , відкритого в АТ "Кредобанк", якою підтверджено зарахування відповідних сум кредиту та подальші часткові сплати грошових коштів.
У травні 2021 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлені досудові вимоги № 64/2021 та 65/2021 від 17.05.2021 щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі залишку заборгованості після реалізації транспортного засобу. Вказані вимоги повернені за закінченням терміну зберігання.
В матеріалах справи також міститься розрахунок заборгованості за кредитним договором, паспорт споживчого кредиту, паспорти відповідачів та їх картки про присвоєння ідентифікаційних номерів.
28.12.2023 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. вчинила виконавчий напис за реєстровим № 4070, за яким звернула стягнення на рухоме майно, а саме транспортний засіб Volvo ХС90, 2017 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яке належить ОСОБА_1 та передане в заставу Публічному акціонерному товариству «Кредобанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Кредобанк». Виконавчий напис вчинений за період з 27.03.2019 по 27.12.2019 в загальній сумі 1 794 025,67 грн., в тому числі: 1 622 235,37 грн. - неповернута сума кредиту станом на 27.12.2019; 100 050,89 грн. - прострочені відсотки станом на 27.12.2019; 52 605,16 грн. - штраф за невиконання негрошових зобов'язань станом на 27.12.2019; 17 134,25 грн. - пеня за період з 27.12.2018 по 27.12.2019; 2 000 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.
27.01.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мілоцького О.Л. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_9 з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису.
07.08.2020 за наслідками проведених ДП «Сетам» електронних торгів у ВП № НОМЕР_9 з реалізації транспортного засобу Volvo ХС90, 2017 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , приватним виконавцем складений акт про проведені електронні торги.
11.08.2020 виконавче провадження № НОМЕР_10 з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису закінчено, про що приватним виконавцем винесено постанову.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31.05.2023 у справі № 357/109/23 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни від 28.12.2019, зареєстрований в реєстрі за № 4070.
21.12.2021 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 2, за умовами якого новий кредитор набув право вимоги до позичальників за кредитними договорами (а також їх правонаступників, спадкоємців та інших осіб, до яких перейшли обов'язки позичальника), перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору.
Згідно з копією платіжного доручення № 4203 від 21.12.2021, ТОВ «Росвен Інвест Україна» сплатило кошти АТ «Кредобанк» за відступлення прав вимоги за договором факторингу № 2 в розмірі 7 892 184,62 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з усіма істотними умовами кредитування відповідач-1 ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується його підписом на кожній сторінці кредитного договору № 17139/2018 від 27.04.2018, в якому закріплено, зокрема строк договору, строк кредитування, мета отримання кредиту, процента ставка за користування кредитними коштами, порядок повернення кредиту, комісії тощо.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідачів визнала, що порука за умовами договору не припинилась, виходячи з положень п. 4.7 договору поруки від 27.04.2018. АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір, оформлений письмовим документом і підписаний сторонами. Договір є чинним і обов'язковим для виконання, при цьому банк надав відповідачу-1 кредитні кошти на купівлю транспортного засобу, які ОСОБА_1 повинен був повертати кредитору частинами згідно обумовлених договором умов. Позичальник порушив умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконував зобов'язання щодо сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої, на переконання суду, позивач має право вимагати в судовому порядку.
Визначаючи розмір заборгованості, суд першої інстанції врахував винесення приватним нотаріусом виконавчого напису, продаж предмета застави та визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за рішенням суду, яке не набрало законної сили. Наданий позивачем розрахунок боргу є повним, чітким, узгоджується з умовами кредитного договору, графіком платежів та відповідачами не спростований в межах розгляду даної справи, тому є належним та допустимим доказом.
Враховуючи, що відповідач-1 ОСОБА_1 узяті на себе зобов'язання за укладеним з банком кредитним договором щодо повернення отриманих коштів не виконував, а відповідач-2 ОСОБА_2 не виконувала взяті на себе зобов'язання за укладеним з банком договором поруки, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність солідарного стягнення з відповідачів заборгованості, яка станом на 22.06.2021 становить 947 798,44 грн., в тому числі: 945 356,16 грн. - тіло кредиту; 2 442,28 грн. - відсотки.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу" та статтею 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 19 ЗУ "Про заставу" визначено право заставодержателя задовольнити свої вимоги в повному обсязі.
Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ч.4 ст. 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, після реалізації автомобіля належного відповідачу залишилася заборгованість за кредитним договором, оскільки коштів від реалізації автомобіля було недостатньо для її повного погашення.
В статті 24 Закону України "Про заставу" зазначено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Відповідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (№ 14-154цс18) у разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.
Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
Відповідач жодним чином не спростував розрахунок заборгованості. Суд першої інстанції перевірив його дійсність та дійшов обґрунтованого висновку стосовно його обґрунтованості, як наслідок колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з сумою боргу відповідача.
Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції ретельно дослідив всі обставини справи, включаючи умови кредитного договору, графік платежів, нарахування відсотків та інші аспекти, пов'язані з виконанням зобов'язань сторін. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, був визнаний повним, чітким і відповідним умовам кредитного договору. Він узгоджувався з графіком платежів і не був спростований відповідачем у межах розгляду справи.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема положення Цивільного кодексу України, що регулюють кредитні відносини, нарахування відсотків та відповідальність за порушення зобов'язань.
Скаржник стверджував, що після вчинення виконавчого напису нотаріуса 28.12.2019 нарахування відсотків за подвійною ставкою (14,49% та 17,47%) є незаконним, і відсотки мали нараховуватися лише за ставкою 3% відповідно до ст. 625 ЦК України. Однак суд першої інстанції встановив, що нарахування відсотків відбувалося відповідно до умов кредитного договору, який був укладений між сторонами і підписаний ОСОБА_1 . Скаржник не надав достатніх доказів того, що умови договору були порушені або що нарахування відсотків здійснювалося з порушенням закону.
Суд першої інстанції правильно застосував норми ст. 1050 ЦК України та інших положень цивільного законодавства, які регулюють нарахування відсотків за кредитними зобов'язаннями.
ОСОБА_1 вказував, що розрахунок заборгованості у розмірі 947 798,44 грн. є необґрунтованим, оскільки не враховує внесення коштів у розмірі 846 227,23 грн. на рахунок банку 22.08.2019, однак суд першої інстанції встановив, що ці кошти були зараховані як дострокове погашення кредитної заборгованості, і це було враховано при розрахунку залишку заборгованості. Скаржник не надав доказів того, що ці кошти не були враховані або що розрахунок був проведений неправильно.
Апелянт посилався на рішення суду від 31.05.2023, яким виконавчий напис нотаріуса був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Він вважав, що це є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, проте суд першої інстанції встановив, що визнання виконавчого напису недійсним не звільняє відповідача від зобов'язань за кредитним договором. Заборгованість виникла внаслідок порушення умов договору, і позивач має право вимагати її погашення в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції про те, що визнання виконавчого напису недійсним не впливає на законність вимог позивача щодо погашення заборгованості.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом на кожній сторінці договору. Він добровільно взяв на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків. Колегія суддів погоджується з тим, що договір є чинним і обов'язковим для виконання, а порушення його умов з боку відповідача є підставою для стягнення заборгованості.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту виготовлення повної постанови.
Повний текст виготовлено 27 лютого 2025 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана