06 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/15028/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Лукашової О.Б.,
за участю секретаря Костючок В.В.,
представника позивача Тарабанько Д.М.,
представника відповідача Лисиці О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Чернігівській області (далі - ГУДПС в Чернігівській області, відповідач), у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12964/Ж10/25-01-24-05 (з урахуванням Рішення ДПС України про результати розгляду скарги № 32788/6/99-00-06-01-03-06 від 31.10.2024) за формою «Р», яким донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 775 578,20 грн та штрафні санкції на суму 443 894,56 грн та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 775 578,20 грн та штрафні санкції на суму 384 294,70 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12965/Ж10/25-01-24-05 (з урахуванням Рішення ДПС України про результати розгляду скарги № 32788/6/99-00-06-01-03-06 від 31.10.2024) за формою «Р», яким донараховано військовий збір за 2020-2023 роки на суму 147 964,85 грн та штрафні санкції на суму 36 991,22 грн та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано військовий збір за 2020-2023 роки на суму 147 964,85 грн. та штрафні санкції на суму 32 024,57 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-05, за формою «Р», яким донараховано податку на додану вартість за 2020-2023 роки на суму 2 003 485,00 грн та штрафні санкції на суму 500 871,25 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05, за формою «Р», яким нараховано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в сумі 3 400,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу недоїмки від 21.08.2024 № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05 по єдиному внеску на суму 274 602,29 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12971/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 95 470,35 грн.
Мотивуючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 зазначає, що перевірка проведена формально, акт перевірки не містить всіх необхідних відомостей, що виключає правомірність застосування санкцій на його підставі. Так, акт перевірки не містить інформації, які саме надані платником податків документи стали підставою для висновків контролюючого органу щодо порушень законодавства, а отже є безпідставними та заснованими на суб'єктивних припущеннях. Вказує, що позивач у своїй діяльності використовує не автомобільний транспорт в формі вантажних автомобілів, а сідлові тягачі й напівпричепи, які є транспортними засобами спеціального призначення. В частині невизнання витрат на суму 8745906 грн із зазначенням, що вказані витрати на придбання будівельних матеріалів, пояснює, що такі висновки податкового органу жодним чином не мотивовані в акті перевірки й не містять покликання на первинні документи. Окрім того, позивач зазначає, що нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість також не є правомірним, оскільки висновки перевіряючих базуються на припущеннях. Так, вказує на те, що придбані товари й послуги були використані в господарській діяльності, позивач має всі первинні документи, що підтверджують їх придбання та використання саме у господарській діяльності, у тому числі будівельні матеріали, що використані на відновлення виробничої бази, пошкодженої внаслідок військових дій. В частині донарахування єдиного внеску й військового збору, то зазначає, що спірна сума є похідною від попередніх оскаржуваних донарахувань контролюючого органу.
Відповідач надав відзив на позов, у якому з викладеними вимогами не погодився та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки перевірка проведена на підставі та в межах повноважень наданих податковим законодавством. Встановлені порушення підтверджені повною мірою та з урахуванням усіх наданих платником податків первинних документів.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 14.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 21.01.2025, прийнятою без видалення суду до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження й вирішено перейти до розгляду справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні, зазначивши про обставини, викладені у відзиві та акті перевірки.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.11.2019 та перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 19.11.2019. Основним видом господарської діяльності є КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с.236 т.1).
Повідомленням від 21.06.2024 №147/ж4/25-01-24-04-04 відповідач проінформував позивача, що з 02.07.2024 згідно із наказом від 21.06.2024 № 793-п буде проведена документальна планова перевірка. (а.с. 13, 14 т.1)
На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.4 ст.77, ст.82 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до направлень від 01.07.2024 №1423/ЖЗ/25-01-24-05 та №1424/ЖЗ/25-01-24-05, виданих Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 19.11.2019 по 31.12.2023, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 19.11.2019 по 31.12.2023.
За результатами перевірки складений акт від 22.07.2024 №10022/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 (а.с.15-72 т.1), відповідно до висновків якого контролюючим органом встановлені порушення позивачем:
-п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, а саме: ФОП ОСОБА_1 не подано повідомлення про об'єкти оподаткування (за формою №20-ОПП);
- п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України були завищені задекларовані витрати за перевіряємий період на загальну суму - 9 864 323,34 грн (без ПДВ), в тому числі за 2020 рік на загальну суму 594 984,94 грн, за 2021 рік на загальну суму 729 456,4 грн, за 2022 рік на загальну суму 3 465 625,0 грн, за 2023 рік на загальну суму 5 074 257,0 грн.
- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, занижена сума чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 9 864 323,34 грн (без ГІДВ), в тому числі за 2020 рік на загальну суму 594 984,94 грн, за 2021 рік на загальну суму 729 456,4 грн, за 2022 рік на загальну суму 1 465 625,0 грн, за 2023 рік на загальну суму 5 074 257,0 грн.
- п.п. 1.1 п.161 підрозділу 10 Податкового кодексу України занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки на - 147 964,85 грн, в тому числі за результатами 2020 рік на 8 924,77 грн, за 2021 рік на 10 941,84 грн, за 2022 рік на 51 984,38 грн, за 2023 рік - 76 113,86 грн.
- підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було занижено суму єдиного внеску на суму 274 602,29 грн, в тому числі за 2020 рік у розмірі 22% - 130 896,60 грн, за 2021 рік у розмірі 22 % - 143 705,69 грн.
- п.198.5 статті 198 Податкового кодексу, а саме ФОП ОСОБА_1 не нарахував податкові зобов'язання та не зареєстрував податкові накладні на суму придбаних та не використаних в господарській діяльності чи не реалізованих дизельного генератора, котлів твердопаливних, кондиціонерів, ноутбуків, будівельних матеріалів, інших матеріалів у сумі ПДВ 2 003 485 грн.,
- п. 198.5 статті 198 та п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу, а саме ФОП ОСОБА_1 занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету за перевіряємий період на загальну суму 2 003 485 грн,
- п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу, а саме ФОП ОСОБА_1 не зареєстрував податкові накладні з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 2 003 485 грн,
- п. 89 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу, а саме ФОП ОСОБА_1 порушив граничні строки реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних. Відповідальність за порушення термінів реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних передбачена п. 90 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу.
Позивач 05.08.2024 надав заперечення та пояснення №05/08 (а.с. 73-81 т.1)
Відповідач листом від 16.08.2024 №1384/ж12/25-01-24-05-11 повідомив позивача, що наведенні у заперечення та поясненнях доводи не є достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень. (а.с. 89-105 т.1)
На підставі Акту перевірки, Головне управління ДПС в Чернігівській області прийнято податкові повідомлення - рішення, а саме:
від 21.08.2024 № 12964/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 775 578,20 грн та штрафні санкції на суму 443 894,56 грн. З розрахунку штрафних санкцій по ПДФО від здійснення підприємницької діяльності вбачається, що до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за 2020 рік у сумі 26 774,32 грн, за 2021 рік - 32 825,54 грн, за 2022 рік - 155 953,13 грн, за 2023 рік - 228 341,57 грн; (а.с.106, 107-108 т.1)
від 21.08.2024 № 12965/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано військовий збір за 2020-2023 роки на суму 147 964,85 грн та штрафні санкції на суму 36 991,22 грн. З розрахунку штрафних санкцій по військовому збору з оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності вбачається, що до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за 2020 рік у сумі 2 231,19 грн, за 2021 рік - 2 735,46 грн, за 2022 рік - 12 996,10 грн, за 2023 рік - 19 028,47 грн; (а.с.109, 110-111 т.1)
від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано податку на додану вартість за 2020-2023 роки на суму 2 003 485,00 грн та штрафні санкції на суму 500 871,25 грн з додатком; (а.с. 112, 113-115 т.1)
від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким нараховано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в сумі 3 400,00 грн. (а.с. 116, 117-118 т.1)
Вимога Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2024 № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05 по єдиному внеску на суму 274 602,29 грн. (а.с.119 т.1)
Рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 №12971/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 95 470,35 грн. (а.с. 120, 121 т.1)
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою № 05/09 від 05.09.2024 з доповненням від 11.10.2024 №11/10. (а.с. 122-140, 141-142 т.1)
За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято Рішення від 31.10.2024 № 32788/6/99-00-06-01-03-06 та рішення від 01.11.2024 №32898/6/99-00-06-02-01-06, згідно з висновками яких Державна податкова служба України вирішила скасувати ППР ГУ ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12964/Ж10/25-01-24-05 в частині штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 59 599,86 грн, № 12965/Ж10/25-01-24-05 в частині штрафних санкцій з військового збору у розмірі 4 966,65 грн, в інших частинах зазначені ППР та інші ППР було залишено без змін. (а.с. 146-149, 152-155 т.1)
У подальшому Головним управлінням ДПС в Чернігівській області, на підставі рішення ДПС України прийняті:
- податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 775 578,20 грн та штрафні санкції на суму 384 294,70 грн. З розрахунку штрафних санкцій по ПДФО від здійснення підприємницької діяльності вбачається, що до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за 2022 рік в сумі 155 953,13 грн, за 2023 рік - 228 341,57 грн; (а.с. 7-8, 11-12 т.2)
- податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано військовий збір за 2020-2023 роки на суму 147 964,85 грн. та штрафні санкції на суму 32 024,57 грн. З розрахунку штрафних санкцій по військовому збору з оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності вбачається, що до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за 2022 рік на суму 12 996,10 грн, за 2023 рік - 19 028,47 грн. (а.с. 9-10, 13-14 т.2)
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішенням контролюючого органу, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно з пунктом 77.9 статті 77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту (підпункт 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України).
Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.8 статті 86 ПК України).
Так, за результатами проведеної перевірки, податковим органом встановлено необґрунтоване включення до складу витрат за 2020 рік витрат на ремонт та придбання запасних частин для транспортних засобів, що використовувались в ході здійснення підприємницької діяльності.
Пунктом 177.2 та пунктом 177.3 статті 177 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Водночас, відповідно до п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, в редакції, що діяла до 23.05.2020, не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
документально не підтверджені витрати.
За змістом п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст.177 ПК України до основних засобів подвійного призначення відносяться, земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
З огляду на матеріали справи ФОП ОСОБА_1 у своїй господарській діяльності використовує сідлові тягачі та напівпричепи, про що зазначено на сторінці 10-13 акту перевірки (а.с. 24-27).
Так, Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на такі різновиди:
загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів, до якого, в тому числі, відноситься напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу;
спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів, до яких, в тому числі, відноситься сідельний тягач;
спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-ІІІ автомобіль - це колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.
Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.
Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
Отже, з наведеного можна зробити висновок, що автомобіль вантажний - це колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Водночас, згідно зі статтею 1 Закону № 2344-ІІІ напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку, що напівпричіп за своєю конструкцією призначений для використання з сідловим тягачем і частина повної маси якого передається на цей тягач через сідлово-зчіпний пристрій.
Напівпричіп призначений для з'єднання з автомобілем таким чином, щоб його частина обпиралась на автомобіль і останній ніс на собі значну частину ваги напівпричепа та ваги його вантажу.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що напівпричіп не є вантажним автомобілем.
Водночас під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач виключив зі складу витрат кошти витрачені на ремонт та придбання запчастин для транспортних засобів (сідлових тягачів та напівпричепів) на загальну суму 493 417,74 грн за період з 01.01.2020 по 22.05.2020, але відповідачем не з'ясовано, яка сума коштів була витрачена на ремонт та придбання запчастин для напівпричепів і суд позбавлений можливості виділити ці витрати із загальної суми.
Також, суд звертає увагу, що у статті 1 Закону № 2344-ІІІ відсутнє визначення «сідловий тягач», а згідно з приписами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), затвердженої Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), сідловий тягач належить до товарної позиції трактори колісні для напівпричепів (код 8701 20). При цьому трактор не відноситься ні до вантажних, ні до легкових автомобілів.
Крім цього, згідно з визначенням поняття «сідельний тягач», наведених у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа. Сідловий тягач без причепу не призначений для перевезення вантажів, оскільки за своєю конструкцією та обладнанням має призначенням буксирування, зокрема, напівпричепів. Напівпричіп також не може відноситись до вантажних автомобілів, оскільки це транспортні засоби без власного джерела енергії (не обладнані двигуном) та пристосовані для буксирування автомобілем.
Водночас не можна залишити поза увагою, щодо прийняття змін до Податкового кодексу України зі спірного питання, які набрали чинності з 23.05.2020 та відповідно до яких, зокрема, вантажні автомобілі було виключено з переліку основних засобів подвійного призначення, вказаних в пп. 177.4.6. п. 177.4 ст. 177 ПК України.
Крім того, суд звертає увагу на норми податкового законодавства, у яких містяться визначення дії презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПКУ).
А також, коли норми Податкового кодексу України суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 ПКУ).
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність виключення відповідачем зі складу витрат в 2020 році витрати на придбання запчастин на транспортні засоби, що використовувались в ході здійснення підприємницької діяльності, на загальну суму 493 417,74 грн.
За результатами проведеної перевірки, податковим органом також встановлено необґрунтоване завищення витрат на вартість придбаних основних засобів у розмірі 625 000 грн, які підлягають амортизації.
Так, з акту перевірки вбачається, що позивачем 21.04.2023 були придбані в ТОВ «Ремтранссервіс» по видатковій накладній № 21/04-к кузови для моторних транспортних засобів (контейнери криті з пристроєм для самовивантаження) в кількості 3 шт. на загальну суму 625 000 грн без ПДВ. Оплата за придбані засоби здійснена з рахунку позивача в AT «Укргазбанк» 03.04.2023 по платіжній інструкції за № 61 в сумі 750 000 грн (з урахуванням ПДВ).
Суд зазначає, що придбані об'єкти, а саме кузови для моторних транспортних засобів (контейнери криті з пристроєм для самовивантаження) в кількості 3 шт. є основними засобами й використовуються в підприємницькій діяльності позивача, про що свідчать Акти введення в експлуатацію та в розрахунку амортизації, які наявні в матеріалах справи та надавалися відповідачу разом з поясненнями та запереченнями на Акт перевірки (вих. № 05/08) від 05 серпня 2024 року.
З огляду на позовну заяву, позивач погоджується, що придбані кузови по своєму визначенню є основними засобами, тому їх вартість не може бути віднесена до складу витрат в момент понесення витрат на їх придбання, під час розгляду справи позивач також зазначив, що підтримує позицію наведену у позовній заяві.
Відповідно до підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України, підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Такі обставини вказують на те, що ці активи підлягають амортизації, яка зменшує оподатковуваний дохід та за період з вересня 2023 року по грудень 2023 року складає 87 858,00 гривен.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідачем доведено необґрунтоване завищення витрат на вартість придбаних основних засобів у розмірі 537 142,00 грн (625 000,00 - 87 858,00) за 2023 рік.
Також, за результатами перевірки, контролюючий орган встановив завищення позивачем витрат на суму 8 746 905,60 грн.
Контролюючий орган на сторінці 20 акту перевірки вказує, що згідно з наданими на перевірку документів, книги обліку доходів і витрат, договорів оренди та банківських виписок по розрахунковим рахункам, встановлено включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат сум витрачених коштів на придбання будівельних матеріалів та інших матеріалів на загальну суму 8 745 905,6 грн (без ПДВ), в т.ч. за 2020 рік - 1 015 67,2 грн, за 2021 рік -729 456,4 грн, за 2022 рік - 3 465 625,0 грн, за 2023 рік - 4 449 257,0 грн.
Згідно з письмовим пояснення платника податків, наданого до Головного управління ДПС у Чернігівській області, дана сума була включена у валові витрати на придбання будівельних матеріалів, які використовувались для підтримки офісного приміщення та прилеглої до нього території в належному стані та які були пошкодженні під час ведення військових дій.
Контролюючий орган зазначає, що платником податків під час перевірки не надані документи, відповідно до яких можливо встановити, у якій саме частині приміщення проводились ремонтні та відновлювальні роботи після бойових дій за рахунок ФОП ОСОБА_1 , так як відповідно до договорів оренди платник орендує лише частину приміщення. Також ФОП ОСОБА_1 на перевірку не були надані документи які підтверджують факт пошкодження даних об'єктів в результаті бойових дій.
Водночас, суд звертає увагу на те, що акт перевірки із вказаного питання не містить чіткої вказівки на те, які документи були досліджені перевіряючими та про які будівельні матеріали йде мова в акті перевірки, а які є іншими матеріалами, як це вказано в акті.
Окрім того, періоди понесених витрат стосуються й 2020-2021 років, що є періодом до бойових дій, які відбувалися на території Чернігівської області, однак акт перевірки не містить покликання на невідповідність первинних документів, непідтвердженність придбаних матеріалів й використання їх для підтримки офісного приміщення та прилеглої до нього території в належному стані.
Разом з тим, посилання відповідача на відсутність документів, які підтверджують факт пошкодження даних об'єктів в результаті бойових дій, суд зазначає, що матеріали справи містять звернення до органів поліції щодо пошкодження підприємств, зокрема і ФОП ОСОБА_1 , а також відповідь Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо заведеного з даного питання кримінального провадження (а.с. 86-88, 142-144).
Вказані вище докази позивачем були надані під час надання заперечення на акт перевірки, отже були відомими відповідачеві до прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність виключення відповідачем зі складу витрат за період 2020 - 2023 роки витрати на придбання будівельних матеріалів та інших матеріалів, на загальну суму 8 746 905,60 грн.
Щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та застосування штрафних санкцій суд зазначає таке.
Податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р» донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 775578,20 грн та штрафні санкції на суму 384 294,70 грн. З розрахунку штрафних санкцій по ПДФО від здійснення підприємницької діяльності вбачається, що до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за 2022 рік в сумі 155 953,13 грн, за 2023 рік - 228 341,57 грн.
З аналізу пункту 3.1.3.4 розділу ІІІ Акта перевірки судом встановлено, що донарахування ПДФО відбулося у зв'язку з виключенням відповідачем зі складу витрат за період 2020 - 2023 роки витрати на загальну суму 9 864 323,34 грн (без ПДВ), в тому числі за 2020 рік на загальну суму 594 984,94 грн, за 2021 рік на загальну суму 729 456,4 грн, за 2022 рік на загальну суму 3 465 625,0 грн, за 2023 рік на загальну суму 5 074 257,0 грн.
Суд під час розгляду справи, дійшов висновку, що відповідачем доведено необґрунтоване завищення витрат на вартість придбаних основних засобів у розмірі 537 142,00 грн (625 000,00 - 87 858,00) за 2023 рік, то відсутні підстави для донарахування ПДФО на суму заниженого доходу у розмірі 9 327 181,34 грн (9 864 323,34 - 537 142,00 ).
За таких обставин справи суд частково погоджується з висновками відповідача щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, а саме, лише у розмірі 96 685,56 грн (537 142,00 *18% ставка ПДФО) за 2023 рік.
Заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДФО за 2023 рік на суму 96 685,56 грн, тягне за собою накладання штрафу відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України в розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов'язання, а саме в сумі 24 171,39 грн (96 685,56*25%).
Ураховуючи викладене податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р» підлягає скасуванню в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1678 892,64 грн та штрафних санкцій на суму 360 123,31 грн.
Щодо нарахування єдиного внеску та військового збору, то вказані порушення є похідними від встановлених вище й є пропорціонально залежними від встановленого завищення платником витрат.
Відповідачем прийняті Вимога Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2024 № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05 по єдиному внеску на суму 274 602,29 грн та Рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 №12971/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 95 470,35 грн.
Податковий орган у пункті 3.3 розділу ІІІ Акта перевірки вказав, що позивачем занижено суму єдиного внеску на суму 274 602,29 грн, в тому числі за 2020 рік у розмірі 22% - 130 896,60 грн, за 2021 рік у розмірі 22 % - 143 705,69 грн. Для розрахунку відповідачем було взято, як базу нарахування єдиного внеску, занижену суму доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування та мінімального єдиного внеску за 2020 рік у розмірі 594 984,94 грн, за 2021 рік - 653 207,77 грн.
Суд під час розгляду справи дійшов висновку про протиправність виключення відповідачем зі складу витрат за 2020 рік у сумі 594 948,94 грн та за 2021 рік - 653 207,77 грн.
Ураховуючи викладене відповідачем не доведено правомірність висновків про заниження суму єдиного внеску на суму 274 602,29 грн, в тому числі за 2020 рік у розмірі 22% - 130 896,60 грн, за 2021 рік у розмірі 22 % - 143 705,69 грн, а тому Вимога Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2024 № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05 по єдиному внеску на суму 274 602,29 грн та Рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 №12971/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 95 470,35 грн підлягають скасуванню
Податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р» донараховано військовий збір за 2020-2023 роки на суму 147 964,85 грн. та штрафні санкції на суму 32 024,57 грн. З розрахунку штрафних санкцій по військовому збору з оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності вбачається, що до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за 2022 рік на суму 12 996,10 грн, за 2023 рік - 19 028,47 грн.
Податковий орган в пункті 3.5 розділу ІІІ Акта перевірки вказав, що позивачем занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки на - 147 964,85 грн, в тому числі за результатами 2020 рік на 8 924,77 грн, за 2021 рік на 10 941,84 грн, за 2022 рік на 51 984,38 грн, за 2023 рік - 76 113,86 грн.
Суд під час розгляду справи дійшов висновку про протиправність виключення відповідачем зі складу витрат витрати на загальну суму 9 327 181,34 грн (без ПДВ), в тому числі за 2020 рік на загальну суму 594 984,94 грн, за 2021 рік на загальну суму 729 456,4 грн, за 2022 рік на загальну суму 3 465 625,0 грн, за 2023 рік на загальну суму 4 537 115,00 грн (5 074 257,00 грн -537 142,00 грн).
Отже, позивачем занижено суму військового збору за 2023 рік на суму 8 057,13 грн (537 142,00 *1,5%)
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено заниження суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на суму 139 907,72 грн, в тому числі за результатами 2020 рік на 8 924,77 грн, за 2021 рік на 10 941,84 грн, за 2022 рік на 51 984,38 грн, за 2023 рік - 71 056,73 грн (76 113,86 - 8057,13).
Заниження позивачем суми військового збору за 2023 рік на суму 8 057,13 грн, тягне за собою накладання штрафу відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України в розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов'язання, а саме в сумі 2 014,28 грн (8 057,13*25%).
Ураховуючи викладене податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р» підлягає скасуванню в частині донарахування військового збору за 2020-2023 роки на суму 139 907,72 грн. та штрафні санкції на суму 30 010,29 грн.
В ході перевірки, на підставі наданих документів, Єдиного реєстру податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту віднесено суми по сплаті за дизельний генератор, котли твердопаливні, кондиціонери, ноутбуки, будівельні матеріали, інші матеріали на суму ПДВ 2 003 485 грн.
Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано податку на додану вартість за 2020-2023 роки на суму 2 003 485,00 грн та штрафні санкції на суму 500 871,25 грн.
Податковий орган зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не надано документів, що підтверджують реалізацію придбаних дизельного генератора, котлів твердопаливних, кондиціонерів, ноутбуків, будівельних матеріалів, інших матеріалів або документів, що підтверджують використання вищевказаних дизельного генератора, котлів твердопаливних, кондиціонерів, ноутбуків, будівельних матеріалів, інших матеріалів в господарській діяльності.
Згідно п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Згідно п. 194.1 статті 194 Податкового кодексу операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Відповідно до вимог п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, або скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів ідо складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Водночас, контролюючий орган в акті перевірки вказує на те, що інвентаризація товарно-матеріальних цінностей не проводилась, що свідчить про те, що й запиту на її необхідність з боку відповідача не було.
Матеріали справи не містять й запитів контролюючого органу на надання останньому відповідних доказів із конкретним переліком документів, й відмову в їх наданні, чи не повне надання платником податків.
Як вказано вище, будівельні матеріали позивачем використані на відновлення виробничої бази, яка була зруйнована в результаті обстрілів і бомбардувань бази військовими російської федерації в березні 2022 року, про факт руйнувань (пошкодження) виробничої бази в результаті воєнної агресії російської федерації позивач 01.06.2022 звертався до робочої групи по фіксації втраченого, знищеного або пошкодженого майна Чернігівської міської ради, яке зареєстроване Чернігівською міською радою 01.06.2022 та міститься в матеріалах справи і було додано до заперечень на акт перевірки.
Водночас, з акту перевірки не є можливим встановити, які товари з перелічених (дизельний генератор, котли твердопаливні, кондиціонери, ноутбуки, будівельні матеріали, інші матеріали) не були використані позивачем в господарській діяльності, оскільки лише посилання на факт придбання цих товарів не може бути підставою для застосування санкцій по відношенню до платника податків, який, окрім іншого і не заперечує вказаний факт.
За таких встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності виключення зі складу податкового кредиту суми по сплаті за дизельний генератор, котли твердопаливні, кондиціонери, ноутбуки, будівельні матеріали, інші матеріали на суму ПДВ 2 003 485 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано податку на додану вартість за 2020-2023 роки на суму 2 003 485,00 грн та штрафні санкції на суму 500 871,25 грн підлягає скасуванню.
Щодо позову в частині визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05, за формою «Р», яким нараховано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в сумі 3 400,00 грн суд виходить з такого.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05 та Розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації штраф у розмірі 3 400,00 грн накладений за відсутність складення та/або реєстрацію протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування.
Як вбачається з Акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу, а саме не реєстрацію податкові накладні з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 2 003 485 грн.
Як зазначено вище, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності виключення зі складу податкового кредиту суми по сплаті за дизельний генератор, котли твердопаливні, кондиціонери, ноутбуки, будівельні матеріали, інші матеріали на суму ПДВ 2 003 485 грн.
За таких встановлених обставин справи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05, за формою «Р», яким нараховано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в сумі 3 400,00 грн є таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зважаючи на вимоги чинного законодавства, що регулюють правовідносини в сфері прав та обов'язків контролюючого органу та відповідальності платника податків, детальне відображення в акті перевірки змісту виявлених порушень з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність встановлених фактів порушень, є обов'язковою передумовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані, об'єктивно та повною мірою не обґрунтовані в розрізі норм законодавства та дослідженої первинної та іншої документації платника податків, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.
Підсумовуючи викладене вище, можна дійти висновків, що інспектори податкового органу в ході перевірки не надали належної оцінки всім встановленим фактам та обставинам, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків з посиланням на конкретні первинні документи, що були досліджені в ході перевірки і підтверджують факт порушень законодавства платником податків, інформацію про документи, що не були надані платником на запит податкового органу, причини такого ненадання та наслідки в сукупності досліджених доказів.
Акт складений за результатами перевірки не відповідає вимогам Порядку №727, оскільки факти, встановлені інспекторами не підтверджені належним чином, висновки, викладені за результатами перевірки зроблені без дослідження усіх фактів та обставин, у тому числі без дослідження всіх первинних документів, що були надані на перевірку платником податків, отже фактично базуються на припущеннях.
Зважаючи на обставини справи, що розглядається, суд вважає недопустимою з точки зору верховенства права ситуацію, за якої контролюючий орган всупереч наданим повноваженням допускає формальний підхід до проведення та оформлення результатів перевірки в частині повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження первинних документів платника податків, що призвело до покладення необґрунтованих висновків в основу прийнятих рішень про притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_1 в частині завищення останнім валових витрат та, як наслідок, заниження суми чистого оподатковуваного доходу, а також віднесення до податкового зобов'язання ПДВ із товарно-матеріальних цінностей, ПДВ з придбання яких включено до податкового кредиту та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань, завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.
В той же час, заниження сплаченого податку з єдиного внеску, податку на доходи, а також військового збору, не реєстрація податкових накладних є похідними правопорушеннями від встановлених вище порушень.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Водночас суд відхиляє доводи позивача, що відповідачем не дотримано умови та порядок прийняття рішення про проведення документальної планової виїзної перевірки, оскільки відповідач не підтвердив наявність підстав для включення позивача до плату-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік на підставі такого.
Пунктом 77.2 ст. 77 ПК України передбачено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим не частіше одного разу на календарний рік.
Відповідачем до суду надано інформаційно-аналітичну довідку щодо діяльності фізичної особи-платника податків, що включені до плану-графіку проведення документальних перевірок на 2024 рік, відповідно до якого позивач віднесений по платників податків з високим ступенем ризику (а.с.65 т.2)
Також суд відхиляє доводи позивача, що недоліки акта перевірки, а саме, відсутність інформації про первинні документи, які підтверджують суму порушень, акт перевірки не підписаний однією посадовою особою, яка проводила перевірку, відсутній номер реєстрації акта перевірки та акт перевірки роздрукований не на номерному бланку контролюючого органу, оскільки такі недоліки акту перевірки не є істотними та не можуть слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу.
Враховуючи зазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р» в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 678 892,64 грн та штрафних санкцій на суму 360 123,31 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р» в частині донарахування військового збору за 2020-2023 роки на суму 139 907,72 грн. та штрафні санкції на суму 30 010,29 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано податку на додану вартість за 2020-2023 роки на суму 2 003 485,00 грн та штрафні санкції на суму 500 871,25 грн підлягає скасуванню.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05, за формою «Р», яким нараховано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в сумі 3 400,00 грн
- визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу недоїмки від 21.08.2024 № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05 по єдиному внеску на суму 274 602,29 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12971/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 95 470,35 грн.
Водночас, суд відмовляє у задоволені позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12964/Ж10/25-01-24-05 та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12965/Ж10/25-01-24-05 на підставі такого.
Згідно із підпунктом 2 пункту 1 розділу V Порядку
надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або інших зобов'язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, що зазначені у раніше прийнятому податковому повідомленні-рішенні.
Судом встановлено, що за результатами розгляду скарги контролюючий орган зменшив грошове зобов'язання нараховане податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2024 № 12964/Ж10/25-01-24-05 та податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2024 № 12965/Ж10/25-01-24-05 та позивачу були надіслані податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 та податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05, отже податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12964/Ж10/25-01-24-05 та податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12965/Ж10/25-01-24-05 є відкликаними, а тому не підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
З огляду на матеріали справи позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 06.11.2024 №06/11-1, акт приймання-передачі наданих послуг від 06.11.2024, платіжну інструкцію від 07.11.2024 №5759, ордер. Відповідно до наданих доказів, адвокатом надано послуги на суму 50 000,00 грн (а.с. 230-234).
Відповідач зазначав про неспівмірність заявлених витрат.
Суд, вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, зазначає, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не позбавляє суд права перевіряти дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 134 Кодексу щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа №10.12.2019).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду цієї справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 25 000,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на сплату судового збору в розмірі 30280, 00 грн.
Приписами частини другої статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня 2024 року становить 3028,00 грн.
Враховуючи викладене позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 15 140,00 грн (5*3028).
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з урахуванням наведеного, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати в загальній сумі 40 140,00 грн
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2024 № 18090/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р» в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2020-2023 роки на суму 1 678 892,64 грн та штрафних санкцій на суму 360 123,31 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2024 № 18092/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р» в частині донарахування військового збору за 2020-2023 роки на суму 139 907,72 грн та штрафних санкції на суму 30 010,29 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12966/Ж10/25-01-24-05 за формою «Р», яким донараховано податку на додану вартість за 2020-2023 роки на суму 2 003 485,00 грн та штрафні санкції на суму 500 871,25 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12967/Ж10/25-01-24-05, за формою «Р», яким нараховано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних в сумі 3 400,00 грн.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу недоїмки від 21.08.2024 № Ф-12970/Ж10/25-01-24-05 по єдиному внеску на суму 274 602,29 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.08.2024 № 12971/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 95 470,35 грн.
У задоволенні іншої частини позовну відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Чернігівській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 40140,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44094124).
Повне судове рішення складено 14 березня 2025 року.
Суддя Олена ЛУКАШОВА