14 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/577/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доТериторіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області Державної судової адміністрації України
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області та Державної судової адміністрації України та просить:
визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 (на той час судді Чернігівського районного суду Чернігівської області) за 6 відпрацьованих днів листопада 2024 року та виплат судді, який вийшов у відставку, у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, компенсації за невикористану відпустку, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн;
зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за 6 відпрацьованих днів у листопаді 2024 року та виплат судді, який вийшов у відставку, у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, компенсації за невикористану відпустку, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 3028 грн;
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (на той час судді Чернігівського районного суду Чернігівської області) суддівської винагороди за 6 відпрацьованих днів листопада 2024 року та виплат судді, який вийшов у відставку, у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, компенсації за невикористану відпустку, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за 6 відпрацьованих днів листопада 2024 року та виплати судді, який вийшов у відставку, у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, компенсації за невикористану відпустку, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням податків і обов'язкових платежів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на протиправну бездіяльність відповідачів щодо виплати суддівської винагороди за спірний період, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб -3028,00 грн, що порушує права позивача.
17.01.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачами подані відзиви, в яких зазначили, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді величиною 2102 гривень, визначено Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік". Цей Закон є чинним та неконституційним у встановленому порядку не визнавався, а відтак підлягає застосуванню при виплаті позивачу суддівської винагороди. З цих підстав просять відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , Указом Президента України № 162/2010 від 10 лютого 2010 року була призначена на посаду судді Щорського районного суду Чернігівської області.
Указом Президента України № 194/2012 від 12 березня 2012 року позивач переведена у межах п'ятирічного строку із Щорського районного суду Чернігівської області на посаду судді Чернігівського районного суду Чернігівської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 листопада 2024 року № 3215/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Чернігівського районного суду Чернігівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Чернігівського районного суду Чернігівської області від 8 листопада 2024 року позивач звільнена у відставку.
З огляду на наявні в матеріалах справи роздруківки складових належних позивачеві виплат за листопад 2024 року та довідки № 778 від 13 листопада 2024 року, наданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, при звільненні з посади судді у листопаді 2024 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено оплату згідно окладу за 6 відпрацьованих днів з доплатою за вислугу років, вихідну допомогу в розмірі трьох місячних суддівських винагород та компенсацію за невикористані 35 днів відпустки.
У листі від 16.12.2024 року №03-32/2101/24-вих Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області повідомило, що при обрахуванні вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за посадою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області та компенсації за невикористані дні відпустки було застосовано посадовий оклад судді 69 366 гривень з урахуванням регіонального коефіцієнту, згідно затвердженого штатного розпису на 2024 рік Чернігівського районного суду Чернігівської області. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року становить 2 102 грн.
Позивач вважає, що суддівська винагорода у спірному періоді підлягає нарахуванню, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 028,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення і визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII.
Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV і в цьому ж законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Також для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідачі неправильно визначилися із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року (3028 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є неправомірним.
Згідно з частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 120/19262/21-а.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність ТУ ДСА у Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (на той час судді Чернігівського районного суду Чернігівської області) суддівської винагороди за 6 відпрацьованих днів листопада 2024 року та виплат судді, який вийшов у відставку, у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, компенсації за невикористану відпустку, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн та похідні від них вимоги про зобов'язання ТУ ДСА України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за 6 відпрацьованих днів листопада 2024 року та виплати судді, який вийшов у відставку, у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, компенсації за невикористану відпустку, обчисливши їх розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривні, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Окрім того, згідно з частинами третьою та четвертою статті 148 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частини першої та другої статті 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України.
Пунктами 2 та 4 частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).
Пунктом 3 Положення передбачено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.
Територіальний орган Державної судової адміністрації України здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі на 2024 рік.
Докази, що у спірних правовідносинах ДСА здійснили свої повноваження для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною 3028,00 гривень, відсутні.
Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана із діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону №1402-VIII) як суб'єкта владних повноважень, бездіяльністю якого порушено права позивача.
Із урахуванням статусу Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року (справа №280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі "щодо розміру суддівської винагороди", яким зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.
Із урахуванням зазначеного, суд вважає, що пред'явлені до ДСА позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності ДСА щодо незабезпечення ТУ ДСА у Чернігівській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди за 6 відпрацьованих днів у листопаді 2024 року та виплат судді, який вийшов у відставку, у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, компенсації за невикористану відпустку, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 3028,00 гривні.
Як наслідок, похідні від них вимоги про зобов'язання ДСА вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача підлягають задоволенню у спосіб шляхом зобов'язання ДСА забезпечити ТУ ДСА України у Чернігівській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для проведення видатків з виплати суддівської винагороди за 6 відпрацьованих днів у листопаді 2024 року та виплат судді, який вийшов у відставку, у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, компенсації за невикористану відпустку, виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 3028,00 гривні.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб, визначений судом, повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення нею інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за 6 відпрацьованих днів у листопаді 2024 року та виплат судді, який вийшов у відставку, у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, компенсації за невикористану відпустку, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривні.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за 6 відпрацьованих днів у листопаді 2024 року та виплат судді, який вийшов у відставку, у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, компенсації за невикористану відпустку, виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 3028,00 гривні.
Визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за 6 відпрацьованих днів у листопаді 2024 року та виплат судді, який вийшов у відставку, у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, компенсації за невикористану відпустку, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні.
Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівської винагороди за 6 відпрацьованих днів у листопаді 2024 року та виплат судді, який вийшов у відставку, у вигляді вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, компенсації за невикористану відпустку, обчисливши їх розмір, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривні, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, вул. Княжа, 16, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 26295412.
Відповідач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 00020, код ЄДРПОУ 26255795.
Дата складення повного рішення суду - 14.03.2025.
Суддя Ю. О. Скалозуб