13 березня 2025 року Справа № 580/2567/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
11.03.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 в якому просить:
- визнати дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 як голову комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в відмові наданні відстрочки від мобілізації по догляду за матір'ю, ОСОБА_3 , інвалідом 1 групи, потребуючої строннього догляду згідно довідки МСЕК, неправомірними, незаконними та необгрунтованими;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 як голову комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянути заяву від 08.10.2024 та оформити згідно діючого законодавства в визначений законом термін та порядок позивачу відстрочки від мобілізації на підставі догляду за матір'ю, ОСОБА_3 , інвалідом 1 групи, потребуючої строннього догляду згідно довідки МСЕК та направити прийняте рішення через Укрпошту рекомендованим листом.
Разом із позовною заявою, ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом забороною вчиняти будь-які дії які пов'язані з ОСОБА_1 , представниками будь-якого ТЦК та СП, які виключно пов'язані з мобілізаційною підготовкою та мобілізацією, до вступу в законну силу рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 , а саме:
- заборонити вручати повістки для відвідування будь-якого ТЦК та СП, вручати повістки на проходження військово-лікарських комісій та примусові медичні досліди на військово-лікарських комісіях;
- заборонити оголошувати у розшук, затримання, доставлення та триманням під вартою у будь-якому ТЦК та СП, та у будь-якому відділку поліції на підставі звернень будь-якого ТЦК та СП;
- заборонити вручання мобілізаційного розпорядження та примусову мобілізацію;
- заборонити застосування будь-якої фізичної сили з боку працівників ТЦК та СП та поліції на підставі звернень працівників ТЦК та СП для примусу в зв'язку з невиліковною хворобою хребта ОСОБА_1 , яке може призвести до травми хребта та тривалого лікування.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову заявник зазначає, що є підстави вважати, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якості помсти та залякування буде перешкоджати розгляду даної справи через поліцію, працівників ТЦК та СП або особисто вручати повістки для відвідування ТЦК та СП, або повістки на проходження військово-лікарських комісій, оголошування в розшук для затримання та доставлення працівниками ТЦК та СП до ТЦК та СП або вимагати в представників поліції затримання та доставлення до ТЦК та СП, тримання під вартою в будь якому ТЦК та СП для фізичного вплив, примушуючи відмовитись від будь-яких претензій до ІНФОРМАЦІЯ_2 та для примусової мобілізації, доставляння на примусові медичні досліди на військово-лікарських комісіях, вручаючи мобілізаційне розпорядження та мобілізацію. Також, зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або захист взагалі, поновлення порушених чи оспорюваних прав, за захистом яких позивач звернувся до суду. До того ж, вказав, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 не розглянуто та не прийнято ніякого рішення за результатами розгляду заяви від 08.10.2024 про надання відстрочки, проте 03.12.2024 оголошено у "внутрішній розшук" ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб остаточно та безповоротно відмовити позивачу в наданні відстрочки від призову на службу та щоб позивача могли затримати та доставити для вчиннення вищезгаданих дій.
Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
У зв'язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, суд дійшов висновку, про здійснення розгляду поданої заяви у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Суд зазначає, що предметом оскарження у даній справі є дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , як голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відмові ОСОБА_1 в наданні відстрочки від мобілізації по догляду за матір'ю, ОСОБА_3 , інвалідом 1 групи, потребуючої строннього догляду згідно довідки МСЕК.
Разом із цим, у заяві про забезпечення позову заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, які пов'язані з ОСОБА_1 , представниками будь-якого ТЦК та СП, а саме: заборонити вручати повістки для відвідування будь-якого ТЦК та СП, вручати повістки на проходження військово-лікарських комісій та примусові медичні досліди на військово-лікарських комісіях; заборонити оголошувати у розшук, затримання, доставлення та триманням під вартою у будь-якому ТЦК та СП, та у будь-якому відділку поліції на підставі звернень будь-якого ТЦК та СП; заборонити вручання мобілізаційного розпорядження та примусову мобілізацію; заборонити застосування будь-якої фізичної сили з боку працівників ТЦК та СП та поліції на підставі звернень працівників ТЦК та СП для примусу в зв'язку з невиліковною хворобою хребта ОСОБА_1 , яке може призвести до травми хребта та тривалого лікування.
Тобто, заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову у спосіб, який безпосередньо не пов'язаний з предметом спору.
Крім того, варто зазначити, що заявник просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти дії невизначеному колу осіб, а саме представникам будь-якого ТЦК та СП.
Також суд враховує, що позивачем не додано до матеріалів заяви про забезпечення позову жодних підтверджуючих документів, що свідчать про вжиття будь-якими ТЦК та СП, в тому числі й ІНФОРМАЦІЯ_3 дій щодо призову його на військову службу. Доказів, що ІНФОРМАЦІЯ_3 або іншими територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до позивача, які полягають у врученні йому повістки на відправку тощо та, що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації, позивачем також не надано.
Таким чином, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи, зокрема, про ймовірну помсту начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді перешкоджання розгляду даної справи через поліцію, працівників ТЦК та СП або особисто вручати повістки для відвідування ТЦК та СП або повістки на проходження військово-лікарських комісій, оголошування в розшук для затримання та доставлення працівниками ТЦК та СП до ТЦК та СП або вимагати в представників поліції затримання та доставлення до ТЦК та СП, тримання під вартою в будь-якому ТЦК та СП для фізичного впливу примушуючи відмовитись від будь-яких претензій до ІНФОРМАЦІЯ_2 та для примусової мобілізації, доставляння на примусові медичні досліди на військово-лікарських комісіях, вручаючи мобілізаційне розпорядження та мобілізацію до ухвалення рішення у даній справі не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд зазначає, що підстави для забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.
Отже, суд вважає, що наведені позивачем доводи на підтримку заяви про забезпечення позову у даній справі ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого вчинення відносно позивача вищевказаних дій та подальших негативних наслідків для позивача та не містять підстав, визначених ст.150 КАС України.
З приводу посилань позивача на те, що за результатом розгляду його заяви від 08.10.2024 відповідачем не прийнято жодного рішення протягом встановленого строку та оголошено позивача у "внутрішній розшук", суд зазначає, що факт протиправності дій начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу надання заявнику відстрочки від мобілізації та розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.10.2024, а також факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Сама лише незгода заявника із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Також, щодо такого засобу забезпечення позову, як заборона застосування будь-якої фізичної сили з боку працівників ТЦК та СП та поліції на підставі звернень працівників ТЦК та СП, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Таким чином, право позивача на повагу до його гідності та неприпустимість катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує його гідність, поводження чи покарання, гарантовано Конституцією України, тому суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, шляхом заборони застосування до позивача будь-якої фізичної сили з боку працівників ТЦК та СП та поліції.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно із частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
На підставі наведеного та керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвалу направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ