про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
14 березня 2025 року Справа № 480/1953/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 через представника в системі Електронний суд 13.03.2025 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді на запит на отримання інформації ОСОБА_1 від 28.02.2025 року, у встановлені чинним законодавством України строки та порядок,
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути запит ОСОБА_1 від 28.02.2025 року та надати йому відповідь, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 14.03.2025 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
При цьому разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії відносно ОСОБА_1 , які пов'язані з винесенням наказу про призив на військову службу по мобілізації, в особливий період та направленням на військову службу під час мобілізації до місця проходження служби, до моменту набрання рішення суду законної сили.
Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав відповіді на два запити позивача про приведення інформації у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів до належної, чим вчинив протиправну бездіяльність, яка виявляється в ігноруванні заяв позивача про внесенні інформації та запитів на отримання відносно позивача інформації.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка є невійськовозобов'язаною, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Представник позивача вважає, що у випадку, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовець, а саме буде військовозобов'язаним, що унеможливить реалізацію його права на звільнення від призову за мобілізацією, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь Позивача, оскільки отримана інформації від ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо правового статусу ОСОБА_1 - невійськовозобов'язаний, який буде призваний за мобілізацією, стане вже військовозобов'язаним військовослужбовцем, а поновлення прав у зворотному напрямку є неможливим.
Отже, з метою захисту своїх прав ОСОБА_1 змушений звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв'язку із вчиненням ІНФОРМАЦІЯ_2 дій по мобілізації, а забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов'язків позивача до розгляду справи по суті, оскільки відносно позивача можуть бути прийняті рішення про його мобілізацію, в подальшому направлення на навчання до військової частини, в тому числі в зону бойових дій, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та значно ускладнить виконання рішення суду.
Розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи представника позивача, викладені у поданій заяві, вбачається необхідним у її задоволенні відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом:
1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії;
2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо припинення дії або призупинення дії сертифікатів, схвалень, допусків;
4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій;
5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;
6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);
7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";
8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
10) зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці;
11) зупинення дії рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків", а також встановлення для Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їхніх посадових та службових осіб/членів заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень (індивідуальних актів).
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 11.01.2022 у справі №640/18852/21.
Представник позивача у заяві про забезпечення позову просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії відносно ОСОБА_1 , які пов'язані з винесенням наказу про призив на військову службу по мобілізації, в особливий період та направленням на військову службу під час мобілізації до місця проходження служби, до моменту набрання рішення суду законної сили.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує на те, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовець, а саме буде військовозобов'язаним, що унеможливить реалізацію його права на звільнення від призову за мобілізацією, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки отримана інформації від Сумського м і с ь к о г о територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо правового статусу ОСОБА_1 - невійськовозобов'язаний, який буде призваний за мобілізацією, стане вже військовозобов'язаним військовослужбовцем, а поновлення прав у зворотному напрямку є неможливим.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач у цій справі оскаржує бездіяльність Сумського м і с ь к о г о територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненадання відповіді на запит на отримання інформації ОСОБА_1 від 28.02.2025 року, у встановлені чинним законодавством України строки та порядок та просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути запит ОСОБА_1 від 28.02.2025 року та надати йому відповідь, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Дії/бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині, що стосуються порушення порядку проведення мобілізації щодо позивача, не є предметом спору у цій справі та ОСОБА_1 не оскаржуються.
Крім того, як вказувалось вище, відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Таким чином, заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії відносно ОСОБА_1 , які пов'язані з винесенням наказу про призив на військову службу по мобілізації, в особливий період та направленням на військову службу під час мобілізації до місця проходження служби, до моменту набрання рішення суду законної сили виходять за межі предмета позову, є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, тобто виходять за межі інституту забезпечення позову.
Крім того, представником позивача не наведено жодних істотних обставин та доказів, які б вказували на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, а також того, що без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим захист цих прав свобод та інтересів щодо надання відповіді на запит позивача або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відтак, представник позивача у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З урахуванням наведених обставин, та з огляду на те, що заходи забезпечення позову не відповідають суті спору, в площині захисту у вказаних правовідносинах, суд на це час не вбачає наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для забезпечення позову.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, вбачається необхідним у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття ухвали.
Суддя І.Г. Шевченко