Справа № 420/37127/24
(додаткове)
14 березня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та визнання противоправною та скасувати картку відмови
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/37127/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та визнання противоправною та скасувати картку відмови.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 вищевказаний позов задоволено. Визнано противоправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/000683/2 від 17.11.2024; визнано противоправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003189 від 17.11.2024.
В позовній заяві товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» адвокат Ситник О.П. зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу на момент подання позову - 5 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до позову додається: договір про надання юридичних послуг № 0104-24/ДІК від 01.04.2024 року, замовлення № 35-24UA209170097335U1 від 01.12.2024 року, додаткова угода № 35- 24UA209170097335U1 від 01.12.2024 року (в документі міститься розрахунок винагороди за підготовку позову), акт наданих послуг № 35-24UA209170097335U1 від 01.12.2024 року.
06.03.2025 до суду надійшла заява представника товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» - Ситника Олега Петровича про ухвалення додаткового рішення (вхід. №20800/25) по справі №420/37127/24, яким стягнути з Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн ( п'ять тисяч гривень).
Подану заяву представник товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» - Ситник О.П. обґрунтовує тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду позовні вимоги ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» були задоволені, однак не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме на професійну правничу допомогу, яка надавалась на підставі договору з адвокатом Ситником Олегом Петровичем на суму 5 000,00 грн.
11.03.2025 до суду надійшов від представника відповідача Львівської митниці - Бернюги А.В. заперечення (вхід. №ЕС/22297/25) щодо понесених судових витрат, в яких просить зменшити суму витрат на правничу допомогу посилаючись на те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката не відповідає критеріям, визначеним ч. 5 ст. 134 КАС України, є значно завищеним.
Дослідивши отриману заяву про ухвалення додаткового рішення, з урахуванням наданих відповідачем заперечень, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).
Відповідно до ч. 3-5 ст. 143 КАС України остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу буде поданий разом із доказами їх здійснення одночасно із поданням заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши доводи представника позивача - адвоката Ситника О.П., перевіривши наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про ухвалення додаткового рішення, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 16 КАС, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвокатом Ситником О.П. додано наступні докази:
- №0104-24/ДІК від 01.04.2024;
- замовлення № 35-24UA209170097335U0/1 від 01.12.2024;
- додаткова угода № 35-24UA209170097335U0/1 від 01.12.2024;
- акт наданих послуг № 35-24UA209170097335U0/1 від 01.12.2024;
- додаток №1 до договору про надання юридичних послуг №0104-24/ДІК від 01.04.2024.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Згідно з п.5 Договору про надання правової допомоги від 01.04.2024, визначає, що розрахунки Клієнта з Адвокатом здійснюються в національній валюті України за кожне замовлення послуг. У разі обрання Сторонами такої умови оплати, як «гонорар успіху», про це укладається додаткова угода. Набрання законної сили рішенням, що ухвалене на користь Клієнта, є відкладальною обставиною в розумінні частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України, після настання якої в Клієнта з'являється обов'язок сплатити винагороду Адвокату за надані ним послуги, які стосуються розгляду певної судової справи. «Гонорар успіху» включає в себе сплату винагороди за послуги з підготовки позовної заяви/апеляційної скарги касаційної скарги, представництва у відповідному суді, підготовки заяв, клопотань, відзивів, відповідей на відзив та інших процесуальних документів/заяв по суті справи, та інші юридичні послуги, що стосуються розгляду певної справи судом.
Пункт 1 Додаткової угоди від 01.12.2024 визначає, що сторони вирішили встановити окремий порядок сплати винагороди Адвокату за такі послуги:
- підготовити та подати позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/000683/2 від 17.11.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003189 від 17.11.2024 року.
Сторонами погоджено, що винагорода за послуги, передбачені п. 1 цієї Додаткової угоди, буде сплачена Адвокату відповідно до п. 5.4 Договору. Тобто Сторонами обрано таку умову оплати винагороди, як «гонорар успіху», яка передбачає сплату такої винагороди після набрання законної сили рішенням, ухваленим судом на користь Клієнта в справі, ведення якої здійснював Адвокат. Сторонами погоджено, що сума винагороди Адвокату за підготовку Позову встановлюється виходячи з нижченаведеного розрахунку: Відповідно до пп. 4, п. 1 додатку № 1 до Договору вартість послуги з підготовки позовної заяви, яка містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру становить 5% від ціни такого позову, але не менше 5000,00 грн. Таким чином, вартість послуги з підготовки та подання Позову становить: 64 361,28 грн (ціна позову) х 5% = 3218,06 грн, що менше 5 000,00 грн, а тому сума винагороди згідно з Договором округляється до 5.000,00 грн.
Згідно п. 1 Акту Сторони закріплюють факт надання Адвокатом та прийняття Клієнтом таких послуг:
- підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/000683/2 від 17.11.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення MUA209170/2024/003189 від 17.11.2024 року на загальну суму 5000 грн.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу позивача на те, що понесені ним судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.
Таким чином враховуючи, що рішення у справі ухвалене на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», нескладність справи, наявність визначеної судової практики, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду (позовна заява та відповідь на відзив), їх складність та об'ємність, витрачений час (5 годин) суд вважає, що сума витрат у розмірі 5000грн є завищеною.
Відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 3000грн понесених судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката Ситника Олега Петровича.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 137, 139, 142, 243, 252, 311, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» - адвоката Ситника О.П. (вхід. №20800/25 від 06.03.2025), про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 420/37127/24.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
У задоволені решти вимог заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 40017905);
Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1, код ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА