Справа № 420/11628/24
14 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся адвокат Карбовська Анастасія Володимирівна, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому з урахуванням нової редакції позову, просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 під час мобілізації в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач вказує, що 08.01.2024 року його було затримано та в примусовому порядку доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де незважаючи на повідомлення про його релігійні переконання та прохання надати можливість проходження альтернативної невійськової служби, був направлений для служби у НОМЕР_1 прикордонний загін та згодом переведено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки позивач, як євангельський християнин, належить до "інших військовозобов'язаних або окремих категорій громадян", які на підставі пункту 24 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ та частини 4 статті 35 Конституції України не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, то дії відповідача щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 є протиправними, а наказ в частині призову та направлення для проходження військової служби протиправним.
Відповідач не скористався правом у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому ухвали суду від 09.05.2024 року про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву, примірник якої було направлено на адресу відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та вручено за довіреністю 04.06.2024 р.
01.07.2024 р. на виконання ухвали від 09.05.2024 р. відповідач надав наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №14 від 09.01.2024 р. про призов на військову службу ОСОБА_1 та пояснення посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_5 майора ОСОБА_2 .
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 22.04.2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 09.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.Цією ж ухвалою зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені, зокрема, оскаржуваний наказ та докази, які вплинули на його прийняття; пояснення з доказами та нормативно-правовим обґрунтуванням підстав призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Оскільки від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 є членом релігійної громади християн віри євангельської “Одеська Народна Церква», що підтверджується довідкою № 05 від 12 січня 2024 р. (а.с.11)
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.01.2024 р. № 14 “Про призов на військову службу під час мобілізації» на виконання вимог Указу Президента України №735/2023 від 06.11.2023 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», керуючись Указом Президента України №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.11.2023 року з метою захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, наказано призвати ІНФОРМАЦІЯ_6 з 08 січня 2024 року на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 солдата запасу ОСОБА_1 який перебуває на військовому обліку. (а.с. 71)
Вважаючи дії та наказ відповідача щодо призову на військову службу під час мобілізації протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Конституцією України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР передбачено, зокрема
- захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. ( частини 1 та 2 статті 17 Конституції України)
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ( частина 2 статті 19 Конституції України)Відповідно до
- кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. ( ст. 35 Конституції України)
- в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. ( ст. 64 Конституції України)
- захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. ( ст. 65 Конституції України)
- Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. ( ст. 106 Конституції України)
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений і діє до теперішнього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно з цим Указом призову на військову службу за мобілізацією підлягають військовозобов'язані та резервісти.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008), зокрема
- громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу. ( пункт 2 Положення № 1153/2008)
- у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також прийом громадян на військову службу за контрактом. ( підпункт 1 пункту 252 цього Положення)
- призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України. Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу. ( пункт 253 Положення № 1153/2008)
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, зокрема
- захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. ( частина 1 статті 1 Закону № 2232-XII)
- від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. ( частина 5 статті 1 Закону № 2232-XII)
- виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). ( частина 7 статті 1 Закону № 2232-XII)
- щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. (частина 9 статті 1 Закону № 2232-XII)
- види військової служби, серед іншого, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. ( абзаци 1-3 частини шостої статті 2 Закону № 2232-XII).
- виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).
- правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", “Про Збройні Сили України",»Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. ( частина перша статті 3 Закону № 2232-XII).
- на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку). ( частина 1 ст. 15 Закону №2232-ХІІ)
- призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (абзац 1 частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ), зокрема
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст. 1 Закону №3543-ХІІ).
- з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється. ( частина 8 ст. 4 Закону №3543-ХІІ)
- не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках. (пункт 24 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII )
Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов'язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина, визначені Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 12.12.1991 №1975-ХІІ (далі Закон №1975-ХІІ), зокрема
- альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень. ( стаття 1 Закону №1975-ХІІ)
- право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. ( стаття 2 Закону №1975-ХІІ)
- на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення. (частина 1 статті 4 Закону №1975-ХІІ)
- не підлягають направленню на альтернативну службу громадяни: звільнені відповідно до законодавства від призову на строкову військову службу; яким відповідно до законодавства надано відстрочку від призову на строкову військову службу (на строк дії відстрочки) (ч. 2 ст. 4 Закону №1975-ХІІ).
- альтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов'язана із соціальним захистом населення, охороною здоров'я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України. Види діяльності, якими можуть займатися громадяни, які проходять альтернативну службу, визначаються Кабінетом Міністрів України. ( стаття 5 Закону №1975-ХІІ)
10.11.1999 постановою Кабінету Міністрів України № 2066 затверджено Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби ( далі Положення №2066), яким передбачено,
- це Положення відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" ( 1975-12 ) визначає порядок проходження громадянами України альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба). ( пункт 1 Положення № 2066)
- громадяни України мають право на альтернативну службу, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і якщо вони належать до діючих відповідно до законодавства релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Перелік таких релігійних організацій затверджується Кабінетом Міністрів України. Цим правом користуються громадяни, які належать до зазначених релігійних організацій, що діють як із зареєстрованим статутом, так і без його реєстрації. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження цього права із зазначенням строку їх дії. ( пункт 2 Положення № 2066)
- на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідне рішення місцевою держадміністрацією. ( пункт 3 Положення № 2066)
Крім того, даною постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 № 2066 затвердженоа Перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, зокрема, Адвентисти-реформисти, Адвентисти сьомого дня, Євангельські християни, Євангельські християни-баптисти, Покутники, Свідки Єгови, Харизматичні християнські церкви (та церкви, прирівнені до них згідно із зареєстрованими статутами), Християни віри євангельської (та церкви, прирівнені до них згідно із зареєстрованими статутами), Християни євангельської віри, Товариство Свідомості Крішни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ( далі Положення № 154), яким передбачено, зокрема
- територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ( пункт 1 Положення № 154),
- територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. ( пункт 9 Положення № 389-VІІІ)
- керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження. (пункт 12 цього Положення № 154)
VI. Оцінка суду.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає змогу зробити наступні висновки:
- Конституція України, як Основний Закон держави, не допускає можливість звільнення громадян України від своїх обов'язків перед державою, у тому числі обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цінності, з мотивів релігійних переконань. Разом з тим гарантує право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною службою у тому разі, якщо виконання такого обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина; водночас таке право не може бути обмежене в умовах воєнного стану, що прямо передбачено статтею 64 Конституції України, крім випадків, якщо таке обмеження встановлене законом і є необхідним в демократичному суспільстві в інтересах охорони громадського (публічного) порядку (безпеки), здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей;
- порядок реалізації конституційного права на заміну військової служби альтернативною (невійськовою) визначається Законом №2232-XII та Положенням № 2066, згідно з якими на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням та документально або іншим чином підтвердили істинність переконань;
- рішення про заміну строкової військової служби альтернативною службою приймаються місцевими райдержадміністраціями, функції яких в умовах воєнного стану виконують військові адміністрації, в тому числу районні військові адміністрації;
- за результатами розгляду заяви особи, яка перебуває на військовому обліку та підлягає призову на строкову військову службу, відповідна місцева державна адміністрація приймає одне з двох рішень: про направлення громадянина на альтернативну службу або про відмову у направленні з підстав, перелік яких є вичерпним.
Спірність питання у даній справі полягає у правомірності дій та наказу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову позивача на військову службу під час проведення загальної мобілізації.
На обґрунтування протиправності оскаржуваних дій та наказу відповідача, позивач покликається на його право проходження альтернативної (невійськової) служби черех свої релігійні переконання.
Вирішуючи дане спірне питання, суд враховує наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач з 5 липня 2020 р. є членом релігійної громади християн віри євангельської “Одеська Народна Церква », що підтверджується довідкою № 05 від 12 січня 2024 р.
Згідно з Переліком релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 №2066, до релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю належать зокрема і Євангельські християни.
Разом з тим, на час виникнення спірних правовідносин наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08.01.2024 р. № 14 солдат запасу ОСОБА_1 призваний з 08 січня 2024 року на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 .
Як зазначалось вище, громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу". ( п. 4 ст. 1 Закону №2232-ХІІ)
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ не передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації віруючим громадянам, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних та не визначено порядок проходження альтернативної (невійськової) служби в умовах воєнного стану.
Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» також не визначено порядок направлення та проходження служби під час мобілізації в умовах воєнного або надзвичайного станів віруючих громадян.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові №9902/64/23 від 25.09.2023, які, у відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи те, що позивач являється мобілізованим на військову службу під час мобілізації в особливий період, а не призваний на «строкову військову службу», яка дає право на заміну такої служби альтернативною, то у даному випадку відсутні підстави для проходження ним замість військової служби альтернативної.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 № 987-XII (надалі, також Закон №987-ХІІ) ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
Тобто якщо людина заперечує війну і не хоче брати участь в обороні держави це не є підставою для звільнення людини від мобілізації.
З огляду на встановлені обставини та вищенаведені норми, які регулють спірні правовідносини, суд вважає, що релігійні переконання позивача не є перешкодою щодо його призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.
При цьому, позивач не надав суду доказів того, що останній має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з інших підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Щодо тверджень позивача про не вручення йому повістки, як доказ протиправності дій відповідача його призову на військову службу, то суд вказує про таке.
Частиною 10 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що до обов'язків громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у т.ч. для призову на військову службу.
Згідно абзацу другого частини першої, частини третьої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час. Під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань … на штати воєнного часу громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів.
Разом з тим, повістка являється лише засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921, та не є підставою для проходження військової служби по мобілізації, а лише початковою стадією призову на військову службу під час мобілізації.
Крім того, обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", а не повісткою.
Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та визнання протиправним і скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову й направлення Завгороднього на проходження військової служби під час мобілізації в особливий період.
Щодо покликання позивача на лист-відповідь Секретаріата Уповноваженого Верховною Радою України з прав людини від 25.01.2024 року за №4672.4/З-2068.3/24/42.2.2, яким повідомлено позивача, що чинною редакцією Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" не передбачено можливості і порядку направлення на альтернативну (невійськову) службу замість їх призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (а.с. 17-18), то вказаний лист підтверджує вищевказаний висновок суду.
VII. Висновок суду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
VIII. Розподіл судових витрат.
Оскільки судом відмовлено позивачу у задоволенні позову, то відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -
вирішив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна
.