Справа № 420/22421/24
13 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області, в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відмові призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно із заявою від 20.09.2023 року №9607;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області у прийнятті рішення №046350013712 від 27.09.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 на пільгових умовах згідно із заявою від 20.09.2023 року №9607;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області скасувати в повному обсязі прийняте ним рішення №046350013712 від 27.09.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Позивачу ОСОБА_1 згідно із заявою №9607 від 27.09.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 20.09.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням її застосування відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, згідно поданої заяви від 20.09.2023 року №9607.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням її застосування відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, та надав всі необхідні документи, які підтверджують його пільговий стаж. Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046350013712 від 27.09.2023 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся за захистом власних прав та інтересів до адміністративного суду.
Ухвалою суду по справі №420/22421/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Під час розгляду справи до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що страховий стаж позивача становить 24 роки 0 місяців 6 днів, в тому числі стаж, що дає право на зниження пенсійного віку - 06 років 0 місяців 0 днів. За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу зараховані всі періоди. До пільгового періоду зараховані всі періоди згідно наданих довідок, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Враховуючи вищезазначене, було вирішено відмовити позивачу у призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній страховий стаж 25 років та пільговий. Додатково представником пенсійного органу зазначено про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Крім того, під час розгляду справи до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов аналогічний за змістом відзив по справі, з якого вбачається, що другий відповідач позов також не визнає та зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом про оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області №046350013712 від 27.09.2023 року.
Ухвалою суду від 08.10.2024 року провадження у справі №420/22421/24 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому поновлено ухвалою суду від 06.01.2025 року.
Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом за час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
20.09.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою №9607 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком №1.
Заява позивача від 20.09.2023 року за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046350013712 від 27.09.2023 року позивачу (помилково зазначено ПІБ як « ОСОБА_2 », замість « ОСОБА_1 », що сторонами не заперечується) було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до його заяви від 20.09.2023 року, оскільки відсутній страховий стаж 25 років та пільговий стаж.
У рішенні зазначено, що вік заявника - 50 років, страховий стаж позивача складає 24 роки 0 місяців 6 днів, в тому числі стаж, що дає право на зниження ПВ - 06 років 0 місяців 0 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди. Право на пенсійну виплату зі зниженням пенсійного віку має у віці 54 років.
Разом з тим, за твердженням позивача, його загальний трудовий стаж складає 24 роки 3 місяці 11 днів, а пільговий за Списком 1 - 18 років 10 місяців 10 днів, враховуючи записи в трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.08.1990 року, а саме:
з 14.08.1990 по 16.07.1991 - 11 місяців 2 дні - робота на посаді токаря 2 розряду;
з 01.08.1991 по 15.09.1994 - 3 роки 1 місяць 14 днів - проходження служби в Збройних силах України, що підтверджується військовим квиток ком серії НОМЕР_3 ;
з 08.12.1994 по 06.02.1995 - 1 місяць 28 днів - робота на посаді сторожа;
з 07.02.1995 по 17.10.1995 - 8 місяців 10 днів - служба в органах внутрішніх справ;
з 16.01.1996 по 23.10.1997 - 1 рік 9 місяців 7 днів - робота на посаді терміста 5 розряду;
з 29.10.1997 по 12.05.2000 - 2 роки 6 місяців 13 днів - робота на посаді терміста;
з 16.05.2000 по 07.08.2000 - 2 місяці 21 день - робота на посаді терміста;
з 09.08.2000 по 09.02.2004 - 3 роки 6 місяців - робота на посаді терміста;
з 01.03.2006 по 19.09.2006 - 6 місяців 18 днів - робота на посаді охоронця;
з 09.04.2012 по 16.09.2013 - 1 рік 5 місяців 7 днів - робота на посаді терміста;
з 03.02.2014 по 07.12.2015 - 1 рік 10 місяців 4 дні - робота на посаді терміста;
з 01.03.2016 - 7 років 6 місяців 19 днів - робота на посаді терміста.
В матеріалах справи також наявні накази державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» №906-к від 16.08.2017 року, №1168-к від 28.07.2020 року та №1120-к від 27.07.2024 року про відсторонення позивача від роботи на час проходження військової служби за контрактом, зі збереженням основного місця роботи, з 27.07.2017 року, з 27.07.2020 року, з 27.07.2021 року.
Також позивач зазначив, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_4 від 10.06.2024 року №0501/14/2016 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, яка була додана до заяви про призначення позивачу пенсії за віком, періоди з 17.05.2018 року по 01.09.2018 року (3 місяці 14 днів), з 16.09.2018 року по 01.12.2018 року (2 місяці 15 днів), з 02.07.2019 року по 01.12.2019 року (4 місяці 29 днів), 16.12.2019 року по 25.03.2020 року (3 місяці 9 днів) належить обраховувати на пільгових умовах - один місяць за три. Тобто вищевказаний період служби у 14 місяців 7 днів при пільговому обрахуванні складає 42 місяці 21 день, а тому підлягає зарахуванню додатково до загального стажу 24 роки 3 місяці 11 днів, що складає загалом вже 26 років 7 місяців 25 днів.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням пенсійного органу та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся за захистом власних прав та інтересів в адміністративному судочинстві в межах справи №420/22421/24.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзиви пенсійних органів та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до статті першої Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Згідно частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
За ч.1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п.1 ч.2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі Порядок № 22-1) (в редакції від 10.12.2021 року).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію).
За приписами пункту 2.1 Порядку №22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку №22-1).
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
У п.18 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Додатково в довідці наводяться такі відомості стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі (пункт 24).
У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до трудового стажу на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками (пункт 25).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а також показання свідків.
За твердженням позивача в адміністративному позові за його підрахунками в його трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 19.08.1990 року, зазначені відомості про наступний страховий стаж:
з 14.08.1990 по 16.07.1991 - 11 місяців 2 дні;
з 01.08.1991 по 15.09.1994 - 3 роки 1 місяць 14 днів - проходження служби в Збройних силах України;
з 08.12.1994 по 06.02.1995 - 1 місяць 28 днів;
з 07.02.1995 по 17.10.1995 - 8 місяців 10 днів;
з 16.01.1996 по 23.10.1997 - 1 рік 9 місяців 7 днів;
з 29.10.1997 по 12.05.2000 - 2 роки 6 місяців 13 днів;
з 16.05.2000 по 07.08.2000 - 2 місяці 21 день;
з 09.08.2000 по 09.02.2004 - 3 роки 6 місяців;
з 01.03.2006 по 19.09.2006 - 6 місяців 18 днів;
з 09.04.2012 по 16.09.2013 - 1 рік 5 місяців 7 днів;
з 03.02.2014 по 07.12.2015 - 1 рік 10 місяців 4 дні;
з 01.03.2016 по 20.09.2023 року - 7 років 6 місяців 19 днів.
Тобто, за вищевказаним розрахунком загальний трудовий стаж позивача складає 24 роки 3 місяці 11 днів, а не 24 роки 0 місяців 6 днів, як зазначено в оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області №046350013712 від 27.09.2023 року та розрахунку стажу для пенсії за віком за формою РС-право. За час розгляду справи представники відповідачів також не спростували виконаний позивачем розрахунок його загального трудового стажу у кількості 24 років 3 місяців 11 днів, та не надали обґрунтувань щодо підстав незарахування вищевказаних періодів роботи та проходження військової служби у повному обсязі.
Суд звертає увагу на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в оскаржуваному рішенні №046350013712 від 27.09.2023 року взагалі не зазначає чітких та конкретних причин неврахування у повному обсязі страхового стажу згідно записів, наявних в трудовій книжці позивача, де безпосередньо відображені відомості його роботи, враховуючи, що трудова книжка є першочерговим документом, на підставі якої встановлюється стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку. При цьому, представники відповідачів не ставлять під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки НОМЕР_2 від 19.08.1990 року.
Вищенаведені обставини, за умови документального підтвердження і доведеності, в тому числі в судовому порядку, наявності у особи права на пільгове пенсійне забезпечення і дотримання ним процедури звернення за пенсією, не може зумовлювати позбавлення особи такого права, яке набуто нею згідно з законодавством та гарантоване Конституцією і законами України.
Щодо посилань позивача на те, що періоди участі у бойових діях з 17.05.2018 року по 01.09.2018 року, з 16.09.2018 року по 01.12.2018 року, з 02.07.2019 року по 01.12.2019 року, 16.12.2019 року по 25.03.2020 року необхідно обраховувати на пільгових умовах - один місяць за три, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2.3 розділу II Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі також - Положення № 530), передбачено, що участь у бойових діях у воєнний час зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Подібні правовідносини та норми права, які їх регулюють, неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді, а саме: постанова від 21 березня 2023 року (справа № 160/6146/19), постанова від 05 червня 2018 року (справа № 348/347/17), постанова від 30 липня 2019 року (справа № 346/1454/17), постанова від 02 квітня 2020 року (справа № 185/4140/17), постанова від 16 червня 2020 року (справа № 185/7049/16).
В даному випадку, Верховним Судом у відповідних рішеннях сформовано висновки, що період проходження військової служби у передбачених Положенням №530 випадках підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема і при призначенні пенсії на підставі Закону №1058.
Крім того, колегія судді у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 року по справі №420/22382/24 зазначила, що положеннями Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» чітко передбачено, що час проходження військової служби у період бойових дій (особливий період) зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах.
Разом з тим, як було встановлено судом, позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення у період з 17.05.2018 року по 01.09.2018 року, з 16.09.2018 року по 01.12.2018 року, з 02.07.2019 року по 01.12.2019 року, 16.12.2019 року по 25.03.2020 року. Враховуючи вищевказану правову позицію, періоди участі позивача у бойових діях належить обраховувати на пільгових умовах - один місяць за три, водночас, як вбачається з розрахунку стажу для пенсії за віком за формою РС-право, пенсійний орган протиправно розрахував стаж за вищевказаний період в одинарному розмірі.
Враховуючи викладене, необчислення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області стажу військової служби позивача із розрахунку один місяць служби за три при вирішенні питання щодо призначення йому пенсії за Законом №1058, суперечить сталій правовій позиції Верховного Суду.
Враховуючи факт того, що при винесенні рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган протиправно не зарахував у повному обсязі періоди роботи позивача у його страховий стаж, а період участі у бойових діях не зарахований із розрахунку один місяць служби за три, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046350013712 від 27.09.2023 року є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню
Щодо заявленої вимоги зобовязального характеру суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З огляду на встановлені обставини у справі №420/22421/24 суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2023 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовні вимоги зобов'язального характеру задоволенню не підлягають з вищенаведених мотивів.
Висновки про те, що дії зобов'язального характеру щодо розгляду питання про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.
Також вказана позиція була також висловлена П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.07.2024 року у справі №420/4839/24.
Щодо посилань представників відповідачів на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України Одеській області у прийнятті рішення №046350013712 було прийнято 27.09.2023 року, а з вказаним адміністративним позовом щодо оскарження зазначеного рішення позивач звернувся лише 16.07.2024 року.
Разом з тим, як було встановлено судом під час розгляду справи, про прийняте рішення позивачу стало відомо лише 01.06.2024 року, коли він прибув до місця проживання в чергову відпустку (її частину) в період з 01.06.2024 року по 15.06.2024 року, що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 31.05.2024 року №154. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач був обізнаний про наявність оскаржуваного рішення до 01.06.2024 року.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення до адміністративного суду у справі №420/22421/24, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залишення адміністративного позову без розгляду .
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судового збору не здійснювати.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області (61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 1 пов., кв.58), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046350013712 від 27.09.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2023 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні
В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький