Справа № 420/32862/24
13 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Одеській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.10.2024 № № Ф-4891-17; визнання незаконним та скасувати нарахований Головним управлінням ДПС в Одеській області на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , борг за несплату ЄСВ в сумі 42559, 34 гривень, який складається з недоїмки в розмірі 40760, 80 грн., штрафу в розмірі 631,46 грн., пені в розмірі 1167, 08 грн.
Ухвалою суду від 24.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 26.12.2024 витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області інформацію про період за який ОСОБА_1 нараховано борг за несплату ЄСВ в сумі 42559,34 гривень, витребувані матеріали зобов'язано надати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до 15.01.2025; зупинено провадження по справі до надання витребуваних судом документів.
07.01.2025 до суду від відповідача надійшла заява про виконання ухвали суду із поясненнями щодо періоду та розміру нарахованого Головним управлінням ДПС в Одеській області боргу за несплату ЄСВ в сумі 42 559,34 гривень.
Ухвалою суду від 20.01.2025 поновлено провадження по справі; витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області інтегровану картку платника податку ОСОБА_1 за період з 01.04.2014 по 31.12.2020; витребувано у ОСОБА_1 індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ОК- 5) за період з 01.04.2014 по 31.12.2020; витребувані матеріали зобов'язано надати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до 03.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що не погоджується із прийняттям вимоги про сплату боргу, зазначивши, що 11.09.2002 року ОСОБА_1 , зареєструвався як фізична особа-підприємець. З 2014 року позивач, з метою захисту Батьківщини та територіальної цілісності України, пішов служити до Збройних Сил України, де проходить службу до теперішнього часу, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 . Позивач зазначив, що 10 жовтня 2024 року ним була отримана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4891-17 від 20 вересня 2024 року, згідно якої сповіщено про обов'язковість сплати боргу - погашення заборгованості з ЄСВ в сумі 42559,34 гривень, яка складається з недоїмка - 40760,80 грн., штрафу - 631,46 грн., пені 1167,08 грн. Позивач вказав, що не погоджується із прийняттям вказаної вимоги, з огляду на положення розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Окрім того, позивач вказав, що в квітні 2015 позивачем було складено заяву до податкової служби за місцем його проживання в м. Білгород - Дністровський, якою повідомив, що проходить службу в ЗСУ і не здійснює підприємницьку діяльність з 2014 року та не планує її здійснювати у майбутньому, що не враховано відповідачем.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 12.09.2002 року зареєстрований фізичною особою - підприємцем та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Одеській області.
Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4891-17 від 20.09.2024 року, якою за ОСОБА_1 визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 42 559,34грн.(а.с.10).
Як вбачається з матеріалів справи фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано борг по сплаті єдиного соціального внеску, зокрема,:
-267,41 грн згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0008061706 від 31.03.2015;
-1176,99 грн згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування);
-354,14 грн згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0178035307 від 02.08.2019;
- 436,16 грн - заборгованість за період перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.04.2014 по 30.06.2014;
- 1267,95 грн - заборгованість за період перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.07.2014 по 30.09.2014;
- 1267,95 грн - заборгованість за період перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.10.2014 по 01.01.2015;
- 8448 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2017 по 31.12.2017;
- 2457,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2018 по 31.03.2018;
- 2457,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.04.2018 по 30.06.2018;
- 2457,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.07.2018 по 30.09.2018;
- 2457,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.10.2018 по 31.12.2018;
- 2757,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2019 по 31.03.2019;
-2757,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.04.2019 по 30.06.2019;
-2757,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.07.2019 по 30.09.2019;
-2757,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.10.2019 по 31.12.2019;
- 2078,12 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2020 по 31.03.2020;
- 1039,06 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.04.2020 по 30.06.2020;
-3178,12 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.07.2020 по 30.09.2020;
- 2200,00 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.10.2020 по 31.12.2020.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу 1 п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Відповідно, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Таким чином, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 (справа №160/3114/19), від 23.01.2020 (справа №480/4656/18), від 02.04.2020 (справа №620/2449/19), від 22.07.2021 (справа №320/2655/20).
Судом встановлено, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано борг по сплаті єдиного соціального внеску, зокрема,: -267,41 грн згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0008061706 від 31.03.2015; -1176,99 грн згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування); -354,14 грн згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0178035307 від 02.08.2019; - 436,16 грн - заборгованість за період перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.04.2014 по 30.06.2014;- 1267,95 грн - заборгованість за період перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.07.2014 по 30.09.2014; - 1267,95 грн - заборгованість за період перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.10.2014 по 01.01.2015; - 8448 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2017 по 31.12.2017; - 2457,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2018 по 31.03.2018; - 2457,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.04.2018 по 30.06.2018; - 2457,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.07.2018 по 30.09.2018; - 2457,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.10.2018 по 31.12.2018; - 2757,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2019 по 31.03.2019; -2757,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.04.2019 по 30.06.2019; -2757,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.07.2019 по 30.09.2019; -2757,18 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.10.2019 по 31.12.2019; - 2078,12 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.01.2020 по 31.03.2020;- 1039,06 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.04.2020 по 30.06.2020; -3178,12 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.07.2020 по 30.09.2020; - 2200 грн - заборгованість за період перебування на загальній системі оподаткування з 01.10.2020 по 31.12.2020.
При цьому, згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), у період січень - жовтень 2017 року ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення у Військовій частині НОМЕР_3 ; листопад - грудень 2018 року ОСОБА_1 отримував заробітну плату у страхувальника ТОВ «МАГТРАНС»; у період з лютого 2020 року по грудень 2020 року отримував грошове забезпечення у Військовій частині НОМЕР_4 .
За даних обставин, враховуючи, що позивач у періоди січень - жовтень 2017 року, листопад - грудень 2018 року, лютий - грудень 2020 року, за які податковим органом було нараховано до сплати суму єдиного соціального внеску, протягом певного часу працював на підприємстві і проходив військову службу у військових формуваннях, які, у свою чергу, сплачували за нього такий внесок, нарахування ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю боргу зі сплати ЄСВ за періоди: січень - жовтень 2017 року; листопад - грудень 2018 року; лютий -грудень 2020 року, свідчить про подвійний характер оподаткування, що не відповідає меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
У свою чергу, щодо періоду часу, протягом якого позивач не отримував доходу від господарської діяльності та не був найманим працівником, не проходив військову службу (01.04.2014-01.01.2015; листопад - грудень 2017 року; 01.01.2018 -31.12.2018; березень 2019 - січень 2020 ), суд зазначає, що, з огляду на викладені вище норми законодавства, позивач зобов'язаний був самостійно нараховувати та сплачувати єдиний страховий внесок у розмірі, не менше мінімального.
Також суд враховує, що ОСОБА_1 нараховано борг по сплаті єдиного соціального внеску, зокрема 267,41 грн згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0008061706 від 31.03.2015; 1176,99 грн згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0008051706 від 31.03.2015; 354,14 грн згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0178035307 від 02.08.2019, однак зазначені рішення позивачем не оскаржені та не скасовані. Докази іншого до суду надано не було.
Застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та визначення процедури нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами врегульовує Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.
Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу VІ Інструкції № 449 у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Відповідно до ч.4 ст. 25 України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Згідно п. 3 розділу VІ Інструкції № 449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Системний аналіз положень Інструкції № 449, а також норм Закону № 2464-VI свідчить про те, що у випадку несплати платниками єдиного внеску сум страхових внесків, обчислення недоїмки з несплати єдиного страхового внеску, застосування штрафних санкцій та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) належить до повноважень податкового органу, в якому платник ЄСВ перебуває на обліку.
Суд звертає увагу, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, яке визнається протиправним та скасовується, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду від 20.05.2022 року по справі №480/4827/20).
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Відтак, визначення/коригування розміру недоїмки зі сплати єдиного страхового внеску за відповідний період, обчислення суми пені та штрафу, а також складення та направлення платнику ЄСВ за результатом вказаних дій вимоги про сплату боргу (недоїмки) є виключно компетенцією податкового органу, а підміна судом повноважень відповідача є втручанням в його дискреційні повноваження.
З огляду на зазначене, враховуючи, що у період, за який податковим органом було нараховано до сплати суму єдиного соціального внеску, позивач протягом тривалого часу офіційно працював у товаристві та проходив військову службу, які, у свою чергу, сплачували за нього такий внесок; відповідачем не доведено та судом не встановлено отримання позивачем доходів від провадження господарської діяльності як фізичної особи-підприємця у спірний період; обчислення або коригування суми заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за період, протягом якого позивач не був найманим працівником, належить до дискреційних повноважень податкового органу та не може бути здійснено судом, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної вимоги про сплату боргу Головне управління ДПС в Одеській області діяло необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи встановлені судом обставини та передчасність вимог позивача про скасування податкового боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.10.2024 № Ф-4891-17.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов є таким, що підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, вул. Семінарська 5, м.Одеса) про сплату боргу (недоїмки) від 20.10.2024 № Ф-4891-17.
У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра