м. Миколаїв.
13.03.2025 р. Справа № 400/128/25
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доПівденного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, вул. 9-а Слобідська, 40/1, м. Миколаїв, 54003,
провизнання протиправним та скасування наказу від 27.12.2024 №1015/ПД-К,
Рішенням від 27.02.2025 суд задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 : визнав протиправним та скасував наказ Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 27.12.2024 № 1015/ПД-К «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».
Представник позивача 28.02.25 подала заяву, в якій просила постановити додаткове рішення про стягнення з Управління на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 500 грн.
Доказами, що підтверджують факт понесення відповідних витрат, є:
ордер на надання правничої допомоги від 06.01.2025 серія ВЕ № 1141918 (т. 1, арк. 8);
договір № 1 про надання правничої допомоги від 03.01.2025 (далі - Договорі, т. 1, арк. 56-57);
квитанції до прибуткових касових ордерів: від 03.01.2024 № 2 на суму 6 000 грн, від 03.02.2025 № 3 на суму 1 500 грн, від 10.02.2025 № 4 на суму 2 000 грн, від 26.02.2025 № 5 на суму 2 000 грн (т. 2, арк. 133);
акти передачі-приймання правничої допомоги до Договору: № 1 від 07.01.2025, № 2 від 03.02.2025, № 3 від 11.02.2025, № 4 від 27.02.2025 (т. 2, арк. 134-136, 149).
Управління подало клопотання про зменшення судових витрат (т. 2, арк. 151-154, 159-160); позивач - заперечення на клопотання (т. 2, арк. 165-167). У клопотанні Управління, зокрема, вказало, що подані докази не є достатніми (не містять детального опису робіт (наданих послуг)). Відповідач просив зменшити розмір витрат, при цьому суму, яка, на його думку, є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, не вказав.
При прийнятті додаткового рішення суд виходив з такого.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Факт зловживання позивачем або його представником процесуальними правами не встановлений, підстави для висновку про те, що спір виник внаслідок неправильних дій ОСОБА_1 , відсутні.
Відповідно до частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд встановив, що адвокат надала саме ті послуги, про які вказано у Договорі; вартість цих послуг чітко визначена Договором; факт підготовки та подання адміністративного позову, відповіді на відзив, участі адвоката у судових засіданнях підтверджений матеріалами справи.
Суд оцінив належність, допустимість, достовірність та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності і дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу адвоката, пов'язану зі справою, в сумі 11 500 грн є доведеними.
У частинах п'ятої - сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, є правом (не обов'язком) суду, що може бути реалізовано за умови, якщо інша сторона доведе неспівмірність цих витрат.
Управління неспівмірність витрат (невідповідність розміру витрат критеріям, наведеним у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України) не довела.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані такі витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвело до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд врахував, що понесені позивачем витрати пов'язані з розглядом справи, а їхній розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Представник позивача не вчинила будь-яких дій (не допустила бездіяльності), що могли призвести до затягування справи та, відповідно, до збільшення розміру витрат.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що судові витрати в сумі 11 500 грн підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. 9-а Слобідська, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ідентифікаційний код: 44742194) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 11 500 грн (одинадцять тисяч п'ятсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна