14 березня 2025 рокусправа № 380/420/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобовязання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 07.11.2015 по день фактичної виплати індексації - по 22.09.2023.
В обґрунтування позову зазначає, що враховуючи наявність факту невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 22.09.2023 року, у нього є право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати індексації грошового забезпечення.
Відповідач у відзиві зазначив, що те, що втрата частини доходів компенсується діючим працівникам підтверджується і ст.4 Закону № 2050-ІІІ, відповідно до якої виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. У свою чергу, ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції 25.11.2018 року відповідно до наказу ГУНП у Львівській області № 748 о/с. Тож на день подання позову він не був діючим працівником ГУНП у Львівській області, а під час служби в поліції із заявою про компенсацію втрати частини доходів не звертався. Позивач не був обмежений реалізувати своє право на компенсацію втрати частини доходів, перебуваючи на службі в поліції, однак таким правом не скористався.
Ухвалою суду від 24.01.2025 року відкрито спрощене позовне провадження.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №748-о/с від 23.11.2018 року позивача звільнено зі служби в поліції.
Листом від 29.11.2024 року у відповідь на заяву позивача від 08.11.2024 року відповідач повідомив його, що здійснити виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати грошового забезпечення з 07.11.2015 року по день фактичної виплати індексації 22.09.2023 року немає можливості.
Окрім того, листом від 31.01.2025 року у відповідь на заяву позивача від 16.01.2025 року відповідач повідомив його, що чинне законодавство щодо грошового забезпечення поліцейських не має затвердженого механізму розрахунку компенсації втрати частини грошового забезпечення.
Змістом спірних правовідносин є відмова відповідача у нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період невиплати індексації з 07.11.2015 по день фактичної виплати індексації 22.09.2023.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (абзаци 2, 5, 6, 7, 8 ч. 2 ст. 2 Закону №2050-ІІІ).
Згідно ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Суд зазначає, що наведеним нормативним регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.
Відтак, саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Так, у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку №159 є формулювання, що сума компенсації обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць.
Це означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З аналізу норм Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
При цьому, як вже вище зазначено, основною умовою для виплати позивачу, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за наявності визначених Законом №2050-ІІІ умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Враховуючи вищенаведене, суд зауважує, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, суд вважає, що право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили даним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу 22.09.2023 року на виконання рішення суду виплачено заборгованість по індексації грошового забезпечення в розмірі 2703 грн. 42 коп.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Відтак, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.
Враховуючи те, що відповідачем не було дотримано критерію, передбаченого п.1 ч.2 ст.2 КАС України, при здійсненні перерахунку розміру грошового забезпечення позивачу, такі дії не можуть вважатись правомірними.
Як наслідок обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 07.11.2015 по день фактичної виплати індексації 22.09.2023.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню зі сторін.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю та вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 07.11.2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 22.09.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (адреса: пл..Григоренка, 3, м.Львів, код ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 07.11.2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 22.09.2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович