Справа № 127/39671/24
Провадження № 1-кп/127/1121/24
11 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено 11 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020030000510,-
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки ризики визначені ст. 177 КПК України не зменшились та тривають, про що подала письмове клопотання. Крім цього, просила при продовженні тримання під вартою визначити обвинуваченим заставу з покладенням обов'язків визначених КПК України.
Захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 заперечив щодо клопотання прокурора. Просив врахувати, що ухвалою Могилів-Подільського районного суду від 11.11.2024 року ОСОБА_4 було звільнено від покарання призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2023 року на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке особу було засуджено, тобто ОСОБА_4 на даний час є раніше не судимою особою. Крім того, ОСОБА_4 має незадовільний стан здоров'я у зв'язку з встановленням йому діагнозу - ВІЛ-кахесія, що потребує специфічного лікування та не може бути в повній мірі забезпечене медичною частиною слідчого ізолятору. Також ОСОБА_4 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевказане, вважав, що достатнім запобіжним заходом для запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків може бути запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічий час доби з 22:00 год. до 06:00 год. У випадку відмови про зміну запобіжного заходу просив зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу, а саме розмір застави з 80 прожиткових мінімумів до 20 прожиткових мінімумів, оскільки ОСОБА_4 офіційно не працює, доходів немає та є в чотири рази більшим ніж у іншої обвинуваченої в даному кримінальному провадженні. Також просив долучити копію медичної довідки від 05.03.2025 року та копію ухвали Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 11.11.2024 року.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника, просив змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою. Вказав, що потребує медичного лікування та не може отримати належного лікування в умовах СІЗО.
Обвинувачена ОСОБА_5 повідомила, що 23 січня 2025 року вона засуджена на 5 років позбавлення волі, а тому не вбачає підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на даний час вже має відбувати покарання у місцях позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 , враховуючи позицію ОСОБА_5 , не вбачав підстав для зміни запобіжного заходу.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши подані клопотання, дійшов наступних висновків.
Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2025 року обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 21.03.2025 року.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Види ризиків у кримінальному проваджені визначені Законом та є незмінними для будь-якої стадії кримінального переслідування. Так, ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її соціальними зв'язками.
Вирішуючи питання продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд вважає, що прокурором доведено, що ризики визначені ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Так, прокурором доведено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, тому усвідомлюючи тяжкість покарання за вказане кримінальне правопорушення, ОСОБА_4 перебуваючи на волі може ухилятись від суду з метою уникнення відповідальності. Разом з тим, сама лише тяжкість обвинувачення не є вирішальною для суду, проте оцінюється в сукупності з іншими даними провадження, в тому числі і даними щодо особи обвинуваченого.
Також факт того, що ОСОБА_4 ніде не працює, іншого джерела доходу не має, згідно обвинувального акту діяв з корисливою метою, що в сукупності свідчить про наявність ризику можливого вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження здійснювати протиправну діяльність з метою отримання коштів для існування.
Соціально стримуючи факти у виді сім'ї та утриманців в обвинуваченого відсутні.
Крім цього, свідки у справі не допитані, а тому очевидним є ризик впливу на останніх з боку обвинуваченого.
Розглядаючи клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
З обвинувального акту та додатків до нього вбачається, що місцем реєстрації та проживання обвинуваченого є АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що наявності обґрунтованих підстав перебувати у м.Вінниці він не має. У м.Вінниці він перебував, оскільки лікувався, у нього відсутнє місце проживання на території м. Вінниці, офіційного місця роботи у м. Вінниці в нього не має, тобто будь-які правові та соціально-стримуючі фактори у місті де проводиться судовий розгляд відсутні, а тому підстав для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд не вбачає.
Щодо скарг ОСОБА_4 на відсутність належного лікування в установі суд зазначає наступне.
Законодавством України гарантоване надання особам, які утримуються під вартою медичної допомоги в тому числі спеціалізованої та високоспеціалізованої. Вказане свідчить, що у випадку наявності в особи проблем із здоров'ям медичний працівник установи де утримується обвинувачений, зобов'язаний надати необхідну медичну допомогу або направити особу для надання спеціалізованої чи високоспеціалізованої допомоги.
З поданої адвокатом ОСОБА_6 медичної довідки виданої лікарем ЗПСМ Вінницької міської медичної частини №1 від 11.03.2025 року вбачається, що лікарем медичної частини неодноразово був обстежений ОСОБА_4 . 05.03.2025 року ОСОБА_4 останній раз був консультований лікарем-фтизіатром. Висновок: на час огляду даних за специфічний процес у легенях не виявлено. На даний час стан здоров'я ОСОБА_4 задовільний, він амбулаторно отримує лікування. Таким чином, медична допомога ОСОБА_4 надається.
Фактичні обставини справи, особа ОСОБА_4 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, свідчать про відсутність ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, прокурором в ході розгляду доведено, що ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним і саме тримання під вартою ОСОБА_4 може запобігти зазначеним вище ризикам, а тому клопотання прокурора суд вважає обґрунтованим.
Вирішуючи питання продовження тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 , суд вважає, що прокурором доведено, що ризики визначені ст. 177 КПК України продовжують існувати.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, тобто можливе покарання є суворим, що свідчить про наявну небезпеку перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя. Вказаний ризик підсилюється даними про те, що ОСОБА_5 не має постійного місця проживання на території м. Вінниці, що підтверджено і нею особисто, тобто жодних соціально-стримуючих факторів у місті де проводиться судовий розгляд не має.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 діяла з корисливою метою, що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 може продовжити здійснювати протиправну діяльність з метою отримання коштів для існування, оскільки вона не працює, джерел легального доходу не має.
Так, суд бере до уваги, що, ОСОБА_5 раніше судима за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, на даний час засуджена до позбавлення волі, не працює, іншого джерела доходу не має, а тому вказані дані про матеріальний, соціальний стан обвинуваченої, значно підвищують можливість продовження злочинної діяльності та вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою.
Крім того, при прийнятті рішення щодо запобіжного заходу обвинуваченій, суд враховує і стадію розгляду кримінального провадження. На даний час у справі не допитано жодних свідків, показання яких мають істотне значення. Стадія судового розгляду, наявність недопитаних свідків у справі свідчать про можливість здійснення впливу обвинуваченою на них.
Таким чином ризики встановлені у справі свідчать про те, що будь-який інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою не буде достатньо гарантуватиме належну поведінку обвинуваченої.
Все зазначене свідчить, що ризики встановлені судом при обранні та продовженні запобіжного заходу продовжують існувати, а достатніми для їх запобігання запобіжним заходом буде тримання обвинуваченої під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не будуть гарантувати належної поведінки обвинуваченої під час розгляду справи, в зв'язку з чим дію запобіжного заходу доцільно продовжити на 60 діб.
Одночасно із вказаним прокурор просила визначити обвинуваченим розмір застави.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
На даний час судом вирішується питання не про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а про доцільність продовження такого виду запобіжного заходу.
Зважаючи на позицію прокурора, суд визначає при продовженні запобіжного заходу заставу, але при визначені її розміру, суд приймає до уваги всі доводи захисника ОСОБА_6 , в тому числі і про непомірність для обвинуваченого максимального розміру застави, та приймає рішення про визначення застави ОСОБА_4 у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб аналогічного до розміру застави ОСОБА_8 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задоволити частково.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - продовжити на 60 діб, починаючи з 11.03.2025 року до 09.05.2025 року, включно.
На підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60560,00 гривень.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - продовжити на 60 діб, починаючи з 11.03.2025 року до 09.05.2025 року, включно.
На підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 60560,00 гривень.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1)прибувати по першому виклику до суду на визначений час;
2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
Роз'яснити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме те, що якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали направити до ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя: