13 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/31770/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 адміністративний позов задоволено частково.
14.02.2025 одержана та 28.02.2025 зареєстрована судом заява позивачки, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання рішення прийнятого у даній справі.
11.03.2025 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також Пенсійний фонд, відповідач) надійшли до суду заперечення на заяву, в яких просить відмовити у задоволені заяви. Пояснює, що з 01.01.2025 підвищення до пенсії згідно статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, здійснюється з врахуванням положень ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" №4059 від 19.11.2024, постанови Кабінету Міністрів України №1524 від 27.12.2024 "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення". У той час, установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Вирішуючи у письмовому провадженні, подану позивачем заяву, та надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Абзацем 1 ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Зі змісту статті 370 КАС України слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В свою чергу, судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Позивачка звернулася до суду із даною заявою, оскільки вважає, що відповідач протиправно не виплачує їй донараховану на виконання рішення суду доплату.
Як свідчать додані представником відповідача до заперечень докази, Управління на даний час добровільно виконало судове рішення в частині донарахування підвищення до пенсії встановлене ст.39 Закону України "Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.04.2021 по 31.12.2022 на виконання рішення суду доплату у розмірі 239 358 грн.
У свою чергу слід відмітити, що виплата пенсій, надбавок, підвищень, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету, проводиться органами Пенсійного фонду України з виділених бюджетних асигнувань для виплати пенсій у розмірах, визначених законодавством, у зв'язку із чим виплата належної позивачу суми доплати до пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ, проведеного на виконання рішення суду, буде здійснена за наявності відповідного фінансування.
Таким чином, рішення суду у частині виплати донарахування підвищення до пенсії позивачу не виконано з незалежних від управління причин.
Оцінюючи поважність причин невиконання рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з абзацу другого пункту 7 розділу II Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 09 грудня 2021 року № 35-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 січня 2022 року за № 53/37389 визначено, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - рішення суду), плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Таким чином, фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Фонду виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.
Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для будь-якої відповідальності боржника.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Отже, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Серед іншого, слід зауважити, що подання звіту про виконання судового рішення за своєю суттю є подання інформації про виконання такого судового рішення, однак із заяви позивачки є очевидним, що інформацією про хід та результати виконання судового рішення вона володіє. Подана заява позивачки зведена виключно до протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду, однак встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не передбачає обов'язок суду надавати оцінку правомірності діям суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Крім того, слід вказати, що прийняття рішення про виключення із пенсійного забезпечення заявниці підвищення передбаченого положеннями ст. 39 Закону №796-XII свідчать лише про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами, яким суд не надавав правову оцінку у межах розгляду даної справи, а тому вказані вимоги безпідставні. Одночасно, суд враховує, що на подану заяву позивачки, представник відповідача подав заперечення, за змістом яких пояснив, який саме факт спричинив виключення з її пенсії виплати, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону №796-XII.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність обставин які б свідчили про необхідність встановлення Пенсійному фонду судом строку для подання звіту про виконання судового рішення.
З огляду на викладене, правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 382 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241, 248, 294, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Єфіменко