про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю
за виконанням рішення суду
14 березня 2025 року м. Житомир
справа № 240/24457/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши заяву про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 13 лютого 2021 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-XII) та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 13 лютого 2021 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Це рішення суду набрало законної сили 13 серпня 2022 року.
14 лютого 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення (в порядку судового контролю за виконанням судового рішення), яка 04 березня 2025 року на підставі розпорядження Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року № 90 призначена до повторного автоматизованого розподілу та передана на розгляд судді Приходько О.Г.
В обґрунтування ініційованого заходу судового контролю заявник зазначає про припинення виплати та нарахування підвищення до пенсії за статтею 39 Закону № 796-XII згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року, тобто судове рішення фактично не виконується.
04 березня 2025 року до суду надійшло подане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області через підсистему "Електронний суд" заперечення на клопотання (заяву), у якому йдеться про те, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області з 13 липня 2022 року здійснено перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто з 13 лютого 2021 року - 12000,00 грн (6000,00 грн х 2), з 01 грудня 2021 року - 13000,00 грн (6500,00 грн х 2), з 01 жовтня 2022 року - 13400,00 грн (6700,00 грн х 2), з 01 січня 2024 року - 3200,00 грн (1600,00 грн х 2). У період з 27 травня 2021 року по 14 червня 2021 року та з 26 серпня 2021 року по 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах. Виплата пенсії в період з 13 лютого 2021 року по 30 листопада 2024 року проводилась із врахуванням судового рішення виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат - 13400 грн. В листопаді місяці 2024 року з 01 січня 2024 року при перерахунку пенсії застосовано розмір мінімальної заробітної плати як розрахункову величину для обчислення виплат за рішеннями суду - 1600 грн відповідно до статті 8 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет на 2024 рік". Розмір пенсії станом на 01 січня 2024 року становив 4732,98 грн, у тому числі 3200,00 грн - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (1600,00 грн х 2), в результаті чого за період з 01 січня 2024 року по 30 листопада 2024 року нарахована надміру виплачена сума пенсії у розмірі 19762,49 грн.
З 01 січня 2025 року, як пояснює пенсійний орган, згідно з приписами статті 45 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX "Про Державний бюджет на 2025 рік" (надалі Закон - № 4059-ІХ) на період воєнного стану в Україні по-новому визначено коло осіб, які мають право на відповідні доплати, розмір цих виплат та порядок їх встановлення. Виконуючи норми Закону № 4059-ІХ, за результатом звірки відомостей з Єдиним державним демографічним реєстром встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за місцем постійного проживання у м. Овручі Коростенського району, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення з 30 січня 2003 року, а тому з 01 січня 2025 року підвищення до пенсії заявника не встановлено.
Визначаючись щодо правових підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі, суд виходить з такого.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Рішенням суду від 13 липня 2022 року у цій справі встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає у зоні гарантованого добровільного відселення. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-XII, позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Надаючи правову оцінку спірному питанню, суд звертає увагу, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк; підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має невизначений у часі граничний термін виплати; виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати; порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 18 вересня 2024 року № 240/28481/23.
Отже, підвищення до пенсії, встановлене статтею 39 Закону № 796-XII має невизначений у часі граничний термін виплати, а порядок і строки його нарахування можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Суд враховує, що 19 листопада 2024 року прийнято Закон № 4059-IX, статтею 45 якого установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється (частина друга статті 45 Закону №4059-IX).
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року № 21-239а11, від 19 березня 2013 року № 21-53а13, від 05 листопада 2013 року № 21-293а13, від 07липня 2014 року № 21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Як встановлено судом, Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на виконання рішення суду від 13 липня 2022 року у справі № 240/24457/21 нараховувало та виплачувало підвищення до пенсії ОСОБА_1 , передбачене статтею 39 Закону № 796-ХІІ, до 01 січня 2025 року, а припиненню такої виплати передувала зміна законодавства - визначення законодавцем умов встановлення, продовження чи припинення такої доплати у 2025 році на період дії воєнного стану.
Вказані законодавчі зміни відбулись уже після ухвалення судом рішення від 13 липня 2022 року у справі № 240/24457/21.
Європейський суд з прав людини у справі "Великода проти України" (заява № 43331/12) у Рішенні від 03 червня 2014 року зауважив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.
Тож зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрату актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.
За змістом заяви ОСОБА_1 не погоджується з діями Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, вчиненими внаслідок виконання приписів статті 45 Закону № 4059-IX, однак цей юридичний конфлікт не може бути вирішено в порядку статті 382 КАС України.
З огляду на зміну правового регулювання порядку та умов виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ, відсутні підстави для висновку про те, що відповідач у межах своїх повноважень не вчинив залежних від нього дій, спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, та що рішення суду не виконується відповідачем без причин.
Враховуючи зміну законодавства, на переконання суду, у цьому разі не доведено наявність правових та фактичних підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 382, 382-1 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року (в порядку судового контролю за виконанням судового рішення) .
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.Г. Приходько