14 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/2253/25
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Мельниченко В.В.,
за участю: представника позивача Венгерук С.Ю.,
представника відповідача Кухар А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Дочірнє підприємство "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" звернулося до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.11.2024 року №088692 про застосування до Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 гривень;
- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 30.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Судове засідання у справі, призначене на 28.02.2025 року, не відбулося по причині неявки представників сторін та подання відповідного клопотання представником Позивача.
07.03.2025 року ухвалено про закінчення з'ясування обставин по даній справі та їх перевірці письмовими доказами і про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
В судовому засіданні представник Позивача, Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро", позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що оскаржувана постанова була винесена виключно за результатами помилкового висновку Відповідача про наявність в діях Позивача порушень вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
На думку представника Позивача, Відповідач не врахував, що 02.09.2024 року вантажний автомобіль використовувався Позивачем для перевезення вантажу (чорнозем-відходи) для власних потреб, а не для здійснення послуг з перевезення вантажу на договірних засадах. В зв'язку з цим Позивач не суб'єктом відповідальності, передбаченої Законом України "Про автомобільний транспорт". Крім того, представник Позивача зазначив, що з метою контролю за дотриманням водієм режиму праці та відпочинку у водія була наявна індивідуальна контрольна книжка водія.
Представник Відповідача, Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в судовому засіданні проти позову заперечила і пояснила, що 02.09.2024 року уповноваженими працівниками Відділу у повній відповідності до вимог чинного законодавства в ході рейдової перевірки було встановлено, що під час надання послуг з перевезення вантажу Позивачем, як перевізником, було допущено порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме послуги з перевезення надавалися за відсутності товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж і транспортний засіб не був обладнаний тахографом. Таке порушення, на думку представника Відповідача, правомірно стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті 02.09.2024 року на автомобільній дорозі в місті Коростені Житомирської області (вул.Музейна,3) було проведено перевірку транспортного засобу МАЗ - 6501С5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , який належить Позивачу, та використовувався для перевезення вантажу, про що був складений відповідний акт.
Як зазначено в даному акті перевірки №069652 від 02.09.2024 року, дослідженому судом, при наданні послуг з перевезення вантажу мало місце порушення вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (надалі - Правила №363), а саме здійснення перевезення за відсутності товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж, та вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340 (надалі - Положення №340), а саме надання послуг з перевезення вантажу транспортним засобом, який не обладнаний діючим та повіреним тахографом (а.с.9).
За результатами розгляду акту перевірки №069652 від 02.09.2024 року та доданих до нього матеріалів Відповідачем була винесена оскаржувана постанова №088692 від 01.11.2024 року про застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. (а.с.16).
Як зазначено в постанові №088692 від 01.11.2024 року та відповідно до пояснень представника Відповідача в судовому засіданні, підставою для застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. стало порушення вимог ст.48 Закону №2344-III), а саме надання послуг з перевезення вантажу за відсутності товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж та транспортним засобом, який не обладнаний діючим та повіреним тахографом.
Такі доводи Відповідача та його представника в судовому засіданні ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Суд враховує, що правова норма ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III (надалі - Закон №2344-III) містить вичерпний перелік документів, які автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, та на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Безспірно, в силу вимог ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У вказаній правові нормі законодавець не містить вичерпного переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів і робить відсилку на інші документи, передбачені законодавством.
Суд враховує, що в силу вимог ст.34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник повинен, окрім іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, та забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
В розумінні вимог ст. 2 Закону №2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
При цьому суд враховує, що статтею 6 Закону №2344-III визначено, що загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує, зокрема, нормативно-правове регулювання діяльності автомобільного транспорту.
Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.
В зв'язку з цим суд погоджується з доводами Відповідача, що Правила №363 та Положення №340 є нормативно-правовими актами у сфері автомобільних перевезень.
Суд враховує, що в розумінні вимог п.1 Правил №363 (в редакції на час спірних відносин) перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Відповідно до вимог пп.11.1 Правил №363 (в редакції на час спірних відносин) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Суд вважає безпідставними доводи Позивача та його представника в судовому засіданні, що спірне перевезення вантажу (чорнозем-відходи) здійснювалося для власних потреб, а не для здійснення послуг з перевезення вантажу на договірних засадах.
По-перше, ні до позову ні в судовому засіданні всупереч вимог ч.1 ст.77 КАС України суду не надано жодних належних та допустимих доказів (товарно-транспортну накладну чи інший документ первинного бухгалтерського обліку) на підтвердження перевезення вказаного вантажу (чорнозем-відходи) саме для власних потреб Позивача.
Більш того, до позову долучено копії товарно-транспортних накладних №КЩ0037464 від 02.09.2024 року та №КЩ0037467 від 02.09.2024 року.
Як зазначено в даних товарно-транспортних накладних, копії яких досліджено судом, 02.09.2024 року Позивачем як автомобільним перевізником надавалися послуги з перевезення вантажу, відповідно щебеню та піску з відсівів, а вантажовідправником зазначено Товариство з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (а.с.23-24).
Суд вважає безпідставними доводи Позивача та його представника в судовому засіданні, що спірне перевезення вантажу (чорнозем-відходи) підтверджується подорожнім листом без номера від 02.09.2024 року.
По-перше, судом встановлено, що вказаний подорожній лист не містить жодної інформації про перевезення такого вантажу як (чорнозем-відходи) (а.с.14-15).
По-друге, подорожній лист не є належним документом на підтвердження перевезення вантажу, так як форма подорожнього листа для вантажного автомобіля була затверджена спільним наказом Міністерства транспорту та Державної служби статистики від 29 грудня 1995 року № 488/346. Однак, цей наказ втратив чинність згідно зі спільним наказом Міністерства інфраструктури та Міністерства торгівлі від 10 грудня 2013 року № 1005/1454.
Тобто, подорожній лист може використовується для бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій виключно для списання палива та мастил, а не для підтвердження на перевезення вантажів так як не містить інформації ні про перевізника та/або експедитора, ні про замовника чи вантажовідправника, вантажоодержувача, ні про найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, що використовуються для вантажних перевезень, повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв (п.6.3 цього ж Положення №340).
Суд також враховує, що згідно пункту 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, в тому числі наявність чи відсутність індивідуальної картки водія для тахографа, індивідуальної контрольної книжки водія (додаток 3) або копії графіка змінності водіїв.
Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 р. у справі №823/1199/17 і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом при вирішенні даного спору.
Загальновідомо, що картка водія для тахографа - це пластикова карта з вбудованим мікрочіпом, вона є "ключем", що забезпечує ідентифікацію та аутентифікацію водія з використанням шифрувальних (криптографічних) засобів. Вона дозволяє зчитувати з цифрового пристрою записану і збережену інформацію про дотримання водієм режиму праці та відпочинку, контролю швидкості і часу руху автомобіля.
В зв'язку з цим суд одночасно враховує, що в розумінні положень п.4 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС №165/2014 від 04.02.2014 року "Про тахографи на дорожньому транспорті, скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 3821/85 про реєструвальне обладнання на дорожньому транспорті та внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 561/2006 про гармонізацію деякого соціального законодавства, пов'язаного з дорожнім транспортом)" виключається необхідність використання тахографів для транспортних засобів, максимальна маса яких не перевищує 7.5 тон, які використовуються для перевезення вантажів в межах радіусу 100км від бази підприємства та за умови, що керування такими транспортними засобами не є основною діяльністю водія.
Законом України від 16.09.2014 року №1678-VII було ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з одної сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, відповідно до якої держава Україна взяла на себе зобов'язання, зокрема, забезпечувати адаптацію законодавства України до законодавства ЄС.
Як встановлено у судовому засіданні, під час перевірки водій надав уповноваженим посадовим особам Відповідача свою індивідуальну контрольну книжку водія.
Під час розгляду даної справи у суді судом досліджена копія індивідуальної контрольної книжку водія Бондарчука В.С. А.А., який 02.09.2024 року управляв вантажним автомобілем МАЗ - 6501С5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , який належить Позивачу (а.с.10-11).
Тобто, у водія ОСОБА_1 02.09.2024 року була наявна індивідуальна контрольна книжка водія. В даній індивідуальній книжці водія зазначено, що загальний пробіг автомобіля за 02.09.2024 року склав лише 51км.
Разом з ти, як встановлено у судовому засіданні, згідно товарно-транспортних накладних маса вказаного транспортного засобу перевищує 19 тон.
Таким чином, суд робить висновок, що для забезпечення умов праці та відпочинку водія при здійсненні вантажних перевезень з використанням вказаного вантажного автомобіля МАЗ - 6501С5, реєстраційний державний номер НОМЕР_1 , не достатньо наявної індивідуальної контрольної книжку водія. Обладнувати вказаний транспортний засіб тахографом є обов'язковим.
Зазначене свідчить, що Позивачем допущено порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III, що є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III.
На підставі викладеного суд робить висновок, що постанова №088692 від 01.11.2024 року про застосування до Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. прийнята на підставі вимог чинного законодавства, з врахуванням всіх обставин справи, а тому підстави для її скасування та задоволення позову - відсутні.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні позову Дочірнього підприємства "Євротранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті та Державної служби України з безпеки на транспорті відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
14.03.25