14 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/33881/23
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, ЄДРПОУ: 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000364/2 від 08.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/002093 від 08.06.2023. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці сплачений при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 3757,60 грн.
Представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, у якій просив ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача понесені ним в ході розгляду справи витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Від представника Волинської митниці надійшло клопотання, у якому просив відмовити у стягненні витрат на оплату правничої допомоги та вказує, що сума заявлених витрат є неспівмірною із заявленими позовними вимогами.
Керуючись приписами ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути питання про ухвалення додаткового рішення у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 04.09.2023, додаток 1 до договору про надання правової допомоги від 04.09.2023, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 14.01.2025 згідно договору про надання правової допомоги від 04.09.2023 та копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 04.09.2023 за №1081514.
Частиною 5 ст.134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом у акті виконаних робіт вартості наданих послуг (20 000 грн), суд виходить з наступного.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням обставин справи №24033881/23, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, суд вважає розмір вартості наданих послуг визначених в акті неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 10000 грн як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.
Водночас, суд вважає, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 2000 грн.
Вирішуючи вказану заяву, суд також враховує рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04), в якому зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Також, у цьому рішенні ЄСПЛ підкреслив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката пов'язана з розглядом даної справи підлягає частковому задоволенню на суму 2000 грн.
Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (вул.Призалізнична, 13, с.Римачі, Ковельський р-н, Волинська обл., 44350, ЄДРПОУ: 43958385) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу адвоката.
Решту заяви залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Г.В. Чернова